ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/7381/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) відповідно до змісту якої просить визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не вирішення питання щодо визнання за нею права на виплату заборгованості по виплаті пенсійного забезпечення на її померлого чоловіка та зобов'язати відповідача визнати за нею право на виплату заборгованості по виплаті пенсійного забезпечення на її померлого чоловіка в сумі 120 222,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 26.06.2023 звернулася до відповідача з заявою по питанню щодо визнання за нею права на виплату заборгованості по виплаті пенсійного забезпечення на її померлого чоловіка. У своїй заяві вона зазначила, що після смерті її чоловіка, вона оформила в відповідача пенсію по втраті годувальника, виходячи з його пенсійного забезпечення. В подальшому у заяві вона покликалася на ту обставину, що відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповіддю відповідача від 25.07.2023 позивачку проінформовано, що підстав для проведення їй виплати пенсії на виконання рішення суду у справі №300/3233/21 немає.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.21-23).
01.11.2023 позивачкою зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (а.с.27-28).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зокрема зазначив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачка звернулася із даною заявою 26.06.2023. Таким чином, позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення, встановлений частиною 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.33-36).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на них, встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами.
Згідно розрахунку заборгованості пенсії, за пенсійною справою №ХД13245, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області мало заборгованість з виплати пенсії перед ОСОБА_2 в сумі 120 222,57 грн (а.с. 9).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2022, про що зазначено в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №300/3233/21, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 11-17).
26.06.2023 ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера та відповідними документами (а.с. 5-6).
Листом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.07.2023 №6693-6099/Д-02/8-0900/23 позивачу повідомлено про відмову у виплаті недоодержаних коштів. У листі зокрема зазначено, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ведеться облік рішень суду, виплата за якими проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, а оскільки стягувачем у справі №300/3233/21 є ОСОБА_2 , підстав для проведення виплати позивачці пенсії на виконання рішення суду у справі №300/3233/21 або внесення відомостей про зміну стягувача у даній справі немає.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладеною у листі №6693-6099/Д-02/8-0900/23 від 25.07.2023 щодо виплати позивачці недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 , позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини 3 статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Діючим законодавством не передбачена виплата недоотриманої пенсії у випадку звернення з відповідною заявою після закінчення 6 місяців після смерті незалежно від причин пропуску строку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2022, про що зазначено в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №300/3233/21, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 11-17).
Дружина померлого пенсіонера звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії 26.06.2023, тобто більше ніж через шість місяців після смерті ОСОБА_2 .
Тобто позивачка звернулася із заявою про виплату пенсії з порушенням шестимісячного строку. Тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачці у виплаті пенсії, що залишилась недоодержаною у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що Законом №2262-ХІІ не передбачена можливість поновлення шестимісячного строку незалежно від причин такого пропуску.
Крім того, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Разом з тим, позивачка не надала до пенсійного органу свідоцтва про право на спадщину на суму недотриманої пенсії, а пенсійний орган в силу Закону не має повноважень встановлювати право осіб на спадщину, зокрема, на суми соціальних виплат.
Суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії, оскільки звернення із заявою про виплату суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера до пенсійного органу відбулося після спливу шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №520/19364/20 та постанові від 16.05.2023 у справі №420/288/21.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
При вирішенні даної справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачки є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову, в силу вимог статті 139 КАС України, не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.