ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/671/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого згідно довіреності діє Олійник Я.М. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не виплати ОСОБА_1 надбавки за понаднормовий стаж та обмеження пенсійного забезпечення з посиланням на ст. 47 Закону України №1058 відповідно до частини 2 ст. 56 Закону України №796-12, особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 55, 56 та 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити із лютого 2018 року виплату ОСОБА_1 пільгової пенсії по віку відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України №1058, встановивши надбавку за 18 років понаднормового стажу від зарплати, взятої для обрахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити заборгованість із врахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту також - Закон №796-ХІІ) відмовлено в проведенні перерахунку (вірного обчислення) та виплаті призначеної пенсії із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний 20 років стажу, але не вище 85 відсотків заробітку. За доводами позивача, Галицький районний суд постановою від 08.12.2016 визнав неправомірними дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (правонаступником якого є Управління у даній справі) щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'стаж роботи та виплати недоплаченої пенсії, і зобов'язав орган пенсійного фонду, починаючи з 18.04.2016 провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, стаж роботи та виплатити недоплачену пенсію. Постанова Галицького районного суду від 08.12.2016 набрала законної сили 22.03.2017, після чого на її виконання, відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії позивача. Втім, після введення в дію з 11 жовтня 2017 року змін до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (надалі по тексту також - Закон №2148-VIII), відповідачем знову проведено перерахунок пенсії позивача, без врахування надбавки за 18 років понаднормового стажу від зарплати. Порівнюючи положення частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту також - Закон №1058-ІV) зазначив, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок. Враховуючи вищевикладені обставини просив позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.16-17).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.21-23). У відзиві на позов відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На виконання постанови Галицького міськрайонного суду від 08.12.2016 (справа №345/2200/16) управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії починаючи з 18.04.2016 ОСОБА_1 із збільшенням її на один відсоток заробітку за кожен рік понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж роботи. Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком №1 чоловіки 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то немає підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на умовах частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача Олійник Я.М., подав суду відповідь на відзив, проте суд зазначає, що у відповідності до частин 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому в суду відсутні правові підстави надавати оцінку даному документу в рамках розгляду даної адміністративної справи.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 26.10.2011 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією безстроково (а.с.7).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.04.2014, яку обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 його страховий стаж становить 38 років 7 місяців 13 днів (а.с.9).
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 у справі №341/1796/16-а, яка набрала законної сили 22.03.2017, визнано протиправними дії Галицького об'єднаного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж роботи та виплати недоплаченої пенсії. Зобов'язано Галицьке об'єднане управління пенсійного фонду України в Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж роботи та виплатити недоплачену пенсію починаючи з 18 квітня 2016 року (а.с.50-51).
На виконання зазначеного рішення суду, відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.04.2016 по 01.02.2018 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно розпоряджень №144974 від 30.06.2017 (зворот а.с.47-48) від 13.11.2017 (зворот а.с.54) від 22.01.2018 (зворот а.с.57).
Як встановлено судом з листа Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №399/03 від 22.01.2018 адресованого позивачу, рішення суду виконане в межах покладених судом зобов'язань, а починаючи з 11.10.2017 розрахунок розміру пенсії здійснений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ. У зв'язку з чим розмір пенсії позивача з б01.02.2018 приведено до норм чинного законодавства (а.с.61).
19.11.2021 представник позивача в інтересах позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про проведення його пенсійного забезпечення до чинного законодавства і судового рішення. Зі змісту цієї заяви випливає те, що позивач просить про перерахунок пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж (а.с.10).
У відповідь відповідачем листом №9607-9048/Б-02/8-0900/21 від 15.12.2021 в проведенні такого перерахунку позивачу відмовлено та роз'яснено, що виплата пенсії проводиться за правилами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розрахована на підставі статті 27 вказаного Закону. Відповідачем виконано судове рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 в межах покладених судом зобов'язань, а починаючи з 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії здійснено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 за №2148-VIII. Також зазначено, що у спірному випадку положення пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню не підлягають (а.с.11-12).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач через уповноваженого представника звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Із змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
09.07.2003 прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004.
За приписами частини 1 статті 4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, серед іншого, складається з Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно вимог статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним, до категорій, зокрема, 2-ої, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Суд звертає увагу, що коментована норма закону визначає особливе спільне врегулювання питання призначення та виплату пенсій особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, серед яких, у даних спірних відносинах є ОСОБА_1 .
Згідно абзацу 2 пункту 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором.
Отже, цією нормою особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII.
Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, позивачу з 20.04.2014 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо зменшення пенсійного віку для призначення пенсії, тобто із застосуванням пільг, визначених законодавством для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії".
Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено водночас пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
За змістом положення частини 2 статті 56 вказаного Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Надалі, 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина 1 статті 28 Закону №1058-ІV).
Абзацом 2 цієї частини встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Відповідно до цього, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина, визначена у абзаці 2 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV (понаднормовий страховий стаж) має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII.
В той же час, частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV, визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Із урахуванням вказаного і частини 1 статті 4 Закону №1058-ІV, частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не суперечить статтям 27, 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 7 липня 2015 (справа №21-727а15), від 20 вересня 2016 (справа №21-1255а16) та Верховним Судом від 6 лютого 2018 (справа №560/675/17) і від 14 березня 2018 (справа №316/186316-а (2-а/316/133/16).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії", якому за рішенням суду призначено пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Таким чином суд приходить до висновку, що пенсія має нараховуватися та обчислюватися згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому, розрахунок понаднормового стажу, слід обчислювати виходячи з величини 20 років для чоловіків і за кожен рік роботи понад встановлений 20-ти річний стаж збільшувати пенсію на 1% заробітку.
З урахуванням вказаного є помилковими аргументи органу пенсійного забезпечення про необхідність застосування положень абзацу 2 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV в частині визначення права на збільшення розміру пенсії за понаднормовий страховий стаж (35 років), так як пенсія ОСОБА_1 призначена із урахуванням норм спеціального Закону №796-XII, які ті ж правовідносини врегульовано із пільговими правилами обчислення наявності страхового стажу для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (20 років).
Додатково аналізуючи питання щодо можливості застосування у досліджуваному випадку Закону №1058-ІV як нормативно-правого акту із положеннями загальної дії та окремо Закону №796-XII, що містить норми права спеціальної дії, суд виходить із таких мотивів.
За загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб'єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.
При цьому, завжди існує імовірність протиріч між нормами права, що є негативним явищем. Юридичною практикою вироблено декілька підходів до розв'язання протиріччя у застосуванні конкуруючих між собою норм (норми є конкуруючими у випадку ситуації, за якої вони за своїм безпосереднім змістом регулюють одну й ті ж правовідносини).
Основним підходом до подолання таких протиріч є, в першу чергу, використання змістовного способу подолання колізій.
Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов'язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.
Ця специфіка полягає у тому, що обидва юридичних склади відповідають фактичній ситуації, однак зрозуміло, що необхідно застосовувати більш спеціальний припис.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися:
- принципом «lex specialis» (латинською - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон;
- принципом «lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною; загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Суд вважає, що до правовідносин у цій справі, у будь-якому випадку, підлягають застосуванню положення Закону №796-XII, який був спеціально прийнятий парламентом для врегулювання права на пільгове призначення, обчислення і виплату пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм «lex specialis» над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» №7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» №10519/03 тощо).
В контексті доводів відповідача про необхідність застосування з 11.10.2017 до позивача частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" разом з частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як того вимагає чинна редакція норми, суд зазначає таке.
Аналіз правової конструкції частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 03.10.2017) свідчить про те, що право на пенсію із збільшенням розміру пенсії на один відсоток за кожний рік роботи понад стаж роботи обчислений у пільговому застосуванні (20 років для чоловіків) стосуються саме "призначення пенсії", а не інших випадків.
Доповнений з 03.10.2017 зміст коментованої норми закону містить чітке умову - "у разі призначення пенсії".
Проте, як уже зазначалось судом, пенсія за віком позивачу призначена згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ще з 2014 року, тобто до 03.10.2017.
Аналізуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункт 3 частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017, згідно якого пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.
Водночас, в Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 відсутні спеціальні правила застосування чи застереження, у відповідності до яких зміни, які вносяться до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.
Суд звертає увагу на те, що зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше після внесення цих змін.
Таким чином, посилання відповідача на зміну правового регулювання положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII у зв'язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, як на правомірність оспорюваних дій, суд вважає необґрунтованими, адже відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
В даному випадку суд зазначає, що позивачу згідно рішення суду від 21.10.2014 у справі №341/1512/14-а, яке набрало законної сили 31.03.2015, призначено пільгову пенсію за віком з 20.04.2014 та згідно рішення суду від 08.12.2016 у справі №341/1796/16-а з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII, на виконання якого відповідачем здійснено відповідний перерахунок.
Після внесення змін до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачем з 01.02.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, без урахування пільг, визначених коментованим Законом.
Заявою від 19.11.2021 позивач вказав відповідачу на таке порушення і просив відповідача здійснити перерахування попереднього розрахунку пенсії при її призначенні з лютого 2018 року з врахуванням протиправно не застосованої відповідачем частини 2 статті 56 Закону №796-XII, тобто усунути допущену помилку.
Відтак, у спірних правовідносинах не має місце перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із виникнення права на її підвищення, а існує факт порушення відповідачем вимог статті 56 Закону №796-XII, наслідком чого є незастосування при черговому перерахунку пенсії відповідних пільг щодо обчислення стажу роботи (служби) позивачу, який підпадає під дію Закону №796-ХІІ. Таке порушення допущене відповідачем при розрахунку позивачу розміру пенсії саме з 01.02.2018.
Отже, у спірних правовідносинах відсутні підстави застосовувати частину 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а підлягають застосуванню положення статті 122 КАС України щодо строків звернення до суду за захистом порушених прав з приводу протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Як зазначалось судом вище припинення виплати пенсії позивача за частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії по 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років вчинено відповідачем саме з 01.02.2018, про що позивача було повідомлено пенсійним органом відповідним листом №399/03 від 22.01.2018.
Відтак право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, порушено саме з 01.02.2018, і про таке порушення позивач повинен був дізнатися щонайменше в лютому 2018 року. До суду з даним позовом позивач звернувся тільки в лютому 2022.
За таких обставин, вирішуючи заявлені вимоги, суд зазначає, що застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із 02 серпня 2021 року (шість місяців, які передують дню звернення до суду) з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вказаного відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтується його відзив, а також не спростував доводів позивача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", та ним не понесені витрати по сплаті судового збору, учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про наявність інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком, у відповідності до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із 02 серпня 2021 року з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (код ЄДРПОУ 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.