ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"15" січня 2024 р. Справа № 300/7973/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківськи окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання бездіяльність неправомірною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), 20.11.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі, також - відповідач 1), Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) (надалі, також - відповідач 2), згідно змісту якого просить:
- визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо прийняття рішення оформленого протоколом №189 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача 1 в частині погодити забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 щодо не направлення документів до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею - 43,3 м.кв за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача 2 направити документи до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закрпілення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв, загальною площею - 43,3 м.кв. за ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) встановленими статтею 262 КАС України.
15.01.2024 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, шляхом постановлення ухвали, якою забезпечити позов забороною відповідачу 2 вчиняти дії з розподілу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею - 43,3 м. кв. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову вказав, що Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки прийнято наказ від 28.12.2023 №1245 про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.10.2023 №15, яким скасовано пункт 4 протоколу засідання об'єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.09.2023 №10, щодо надання однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м., загальною площею 43,3 кв.м. на 9 поверсі полковнику запасу ОСОБА_2 . ОСОБА_3 1965 р.н., на склад сім'ї 1 (одна) особа.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про “очевидність” порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З огляду на викладене, покликання позивача на те, що можливий повторний розподіл даної квартири - унеможливить виконання рішення суду, як на очевидні ознаки протиправності останнього підлягають відхиленню.
Доводи щодо необхідності заборони відповідачу вчиняти дії щодо розподілу квартири не обгрунтовані та не підтверджені наданими доказами. Так само позивачем не зазначено, на підставі яких саме доказів підтверджено доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Так, означеним у заяві про забезпечення позову наказом від 28.12.2023 №1245 скасовано пункт 4 протоколу засідання об'єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.09.2023 №10, щодо надання однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м., загальною площею 43,3 кв.м. на 9 поверсі полковнику запасу ОСОБА_2 . ОСОБА_3 1965 р.н., на склад сім'ї 1 (одна) особа.
Суд не може погодитись з доводами позивача про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення оформленого протоколом №189 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 , оскільки наявність таких ознак у рішенні відповідача може бути виявлена судом виключно на підставі з'ясування усіх фактичних обставин справи та безпосереднього дослідження оскаржуваних рішень, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Втім, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішить спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
З приводу негативних наслідків для позивача, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Крім того, суд зважає на Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Разом з цим, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 04.09.2019 по справі №420/3397/19, де Суд акцентував увагу на тому, що очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Натомість заявник не навів достатнього обґрунтування щодо очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам. Доводи позивача, що не вжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішення суду в даній справі, якщо воно буде прийнято на його користь, а ефективний захист порушених прав буде унеможливлений, є лише суб'єктивною думкою позивача, яка не знайшла свого підтвердження відповідними доказами під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.