ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/7767/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010688 від 26.09.2023,
Адвокат Бобик Юрій Ігорович, діючи в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернулася до суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною скасування постанови відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010688 від 26.09.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн на основі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова № 010688 від 26.09.2023 є незаконною, оскільки позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні ЗУ "Про автомобільний транспорт", оскільки її транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований фургон-рефрижератор - В, 2013 року випуску, перебуває в оренді у ТОВ "Експерт Міт" на підставі договору оренди транспортного засобу №2 від 02.01.2023. З урахуванням викладеного, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову № 010688 від 26.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 23.11.2023 направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження (а.с.21-45). Так, у відзиві представниця відповідача позовні вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Зазначає, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 виявлено порушення, а саме відсутні індивідуальна контрольна книжка водія, графік змінності водія, за результатами якої 11.08.2023 складено акт за №009970, в якому зафіксовані дані порушення на підставі яких відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Представник відповідача вказала на те, що під час перевірки 22.07.2022 року водій транспортного засобу надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль Renault, де власником зазначено - ОСОБА_1 , інших документів, які б свідчили проте, що транспортний засіб використовується іншою особою у водія не було, а відповідно до положень статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення перевезень вантажів. Вважає, що оскаржувана постанова відповідачем винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтовані. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 01.12.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в яких останній заперечив проти наведеного у відзиві на позовну заяву та просив позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач 11.12.2023 скористався правом подання заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечує проти доводів викладених у відповіді на відзив, з підстав викладених у ньому. Представник відповідача просила прийняти заперечення, врахувати викладені в ньому доводи під час розгляду справи та в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки від 04.08.2023 №53748/27/27-23, на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 №320/03/13-18, затвердженого начальником даної установи 04.08.2023, у період з 07.08.2023 по 13.08.2023 проводились перевірки на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративного устрою України: Івано-Франківської області (а.с.46).
Відповідно до направлення на рейдову перевірку від 04.08.2023 №000317 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів в м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область: пл. ГВК; а/д М-12; а/д Н-09; а/д Н-10; а/д Н-18; а/д Т-09-01; а/д Т-09-06; а/д Т-09-10 а/д Т-1417; а/д Р-18; а/д Р-20; а/д Р-21; а/д Р-24 (а.с.47).
Під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки Renault державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Відповідно до наданих документів було встановлено, що автомобіль належить ОСОБА_1 , що використовується на підставі товаро-транспортної накладної від 11.08.2023.
За результатами перевірки встановлено факт незабезпечення перевізником водія індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.48)
Водій з актом №009970 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.08.2023 ознайомився під особистий підпис (а.с.48).
Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Повідомлення за №63425/27/24-23 від 21.08.2023 про виклик позивача для розгляду справи було направлено відповідачем поштою завчасно, з викликом на 26.09.2023 з 10.00 до 12.00 (а.с.49).
Відповідно, до рекомендованого повідомлення АТ "Укрпошти", вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено позивачу та його було вручено ОСОБА_1 25.08.2023, тобто позивач була належним чином та своєчасно проінформована про час та місце розгляду справи (а.с.49).
За результатами розгляду справи відносно ФОП ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.09.2023 №010688 за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн (а.с.7, 50).
Згідно з пунктом 29 Порядку №1567, копію постанови від 26.09.2023 №010688 направлено позивачу, разом із супровідним листом від 26.09.2023 №73781/27/24-23 та згідно рекомендованого повідомлення АТ "Укрпошта", вказану копію постанови було отримано позивачем 03.10.2023 особисто (а.с.51).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №2344-ІІІ), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі по тексту також - Порядок №1567) і Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 за №340.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-III.
Нормативне регулювання статті 6 Закону України "Про автомобільні транспорт" свідчить, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно із змісту абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (надалі по тексту також - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. (пункт 12 Порядку №1567).
Як регламентовано пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Приписами пункту 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, поряд з іншим, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Так, 11.08.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок в Івано-Франківській області, а/д Н-09, "Мукачево-Львів", м. Яремча проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів.
За наслідками проведення відповідачем такої перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не забезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв, чим порушено пункту 6.3. Положення №340, про що складено акт від 11.08.2023 (а.с.48).
Основними доводами представника позивача щодо протиправності оскаржуваної постанов є:
- "безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до кола перевізників, оскільки останній не є автомобільним перевізником, не надає послуг із перевезення вантажу, та відсутні будь які трудові відносини із водієм";
- "відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо надання індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки належний позивачу транспортний засіб має повну масу 3 500 тон".
В частині доводів позивача про помилкове віднесення відповідачем його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", суд враховує наступне.
Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Таке застосування коментованих положень закону відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, нормами Закону №2344-III визначено обов'язок для автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти саме в момент проведення перевірки контролюючому органу, визначені законодавством документи.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Як уже відзначалось судом вище, під час перевірки 11.08.2023 водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_1 .
Також, згідно представленої водієм, під час проведення перевірки, товарно-транспортної накладної №ЕМ-6996 від 11.08.2023, перевезення вантажу (крило курчати-бройлера, стегно курчати-бройлера, філе курчати-бройлера) здійснювалось водієм - ОСОБА_2 , при цьому відомості щодо автомобіля та автомобільного перевізника не зазначено (а.с.52).
Із матеріалів адміністративної справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого за КВЕД є "оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами" (КВЕД 46.32), крім того "вантажний автомобільний транспорт" (КВЕД 49.41) (а.с.57).
Разом з цим, актом перевірки і товарно-транспортною накладною засвідчено, що за допомогою транспортного засобу марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент перевірки здійснювалося перевезення вантажу (крило курчати-бройлера, стегно курчати-бройлера, філе курчати-бройлера) на замовлення ОСОБА_3 (вантажовідправник ТОВ "Експер Міт", вантажоодержувач -Жильцов Євгеній Леонідович).
Вказане засвічує, що предмет перевезення (крило курчати-бройлера, стегно курчати-бройлера, філе курчати-бройлера) співпадає із основним видом діяльності якого за КВЕД, який здійснює позивача, зокрема - "оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами" (КВЕД 46.32).
Покликання представника позивача на те, що даний транспортний засіб переданий в оренду (користування) ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортного засобу №2 від 02.01.2023 до уваги судом не беруться, оскільки договір оренди транспортного засобу мав бути в наявності і пред'являтись працівнику Укртрансбезпеки, чого фактично зроблено водієм не було.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 у справі №420/3371/21. Які враховуються судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно вимог статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, в пунктах 3.1, 3.2 договору оренди №2 від 02.01.2023 зазначено, розмір орендної плати складає 5000 грн, орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 20 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця. Втім, суд погоджується з доводами відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реальності виконання означеного договору, зокрема, оплата за використання вантажного автомобіля та його страхування, відсутність заперечень водія транспортного засобу в момент оформлення порушення щодо визначеного посадовими особами перевізника у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 23.11.2023 справа №340/4637/22.
Також судом встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт договори оренди відносно означеного транспортного засобу не надавались.
Як уже зазначалось вище, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Воднораз, згідно абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___________". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Отже, твердження позивача з приводу не обов'язковості такого, на думку суду є хибними, а висновки відповідача з цього приводу є правомірними.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №804/8740/16 (адміністративне провадження №К/9901/18154/18).
Попри вказане, слід відзначити, що наявність чи відсутність трудових відносини між водієм та перевізником, не впливають на відсутність порушення законодавства про автомобільний транспорт з боку позивача, оскільки чинним законодавством не встановлено, що перевізником визнається виключно особа, котра перебуває в трудових відносинах з водієм.
Суд відзначав уже, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Таким чином, встановлення факту наявності, чи відсутності, будь-яких правових відносин між водієм та перевізником: по-перше, не впливає на встановлення особи перевізника; по-друге, виходить за межі повноважень посадових обов'язків співробітників Укртрансбезпеки.
А тому, посилання позивача на те, що він не є суб'єктом правопорушення, оскільки не перебував з водієм в трудових відносинах, є безпідставними та необґрунтованими.
На переконання суду, позивач допускає хибне твердження, що передача водію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на підставі пункту 2.2. Правил дорожнього руху робить водія автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Так у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов наступних висновків:
- "…у даному випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів" (постанова від 22.12.2021 у справі №420/3371/22);
- "…оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на транспортному засобі, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без оформлення документів передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню" (постанова від 19.03.2020 у справі №823/119/17);
- "…попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містить імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт". Тому з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині" (постанова від 20.12.2018 у справі №804/8740/16).
Суд не заперечує можливість передачі права керування транспортним засобом на підставі положень пункту 2.2. Правил дорожнього руху право, втім у випадку саме використання такого автомобіля для цілей вантажного перевезення, що є доведеним у спірному випадку, то власник такого транспорту повинен бути обізнаний про дію Закону України "Про автомобільний транспорт" та про наслідки і відповідальність, яка визначена у випадку недотримання положень такого Закону.
Є неприпустимим свідома передача власником вантажного автомобіля для керування ним з метою фактичного перевезення вантажів, не з'ясовуючи мети та цілі використання.
Така поведінка не може виправдовувати власника транспортного засобу та відповідно звільняти його від відповідальності, встановленої Законом України "Про автомобільний транспорт".
Окремо суд погоджується із доводами представника відповідача, що з 01.10.2021, у зв'язку із внесенням змін до положень статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", приписи даної статті закону вже не розмежовують, які саме повинні бути перевезення вантажу, зокрема, на договірних умовах чи для власних потреб.
Суд враховує й те, що згідно фотографії транспортного засобу (а.с.13), і належного позивачу (Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_3 ), передня частина автомобіля (на капоті) та кузов містить зображення із записом/написом "Expert meat", яка, згідно публічних даних Інтернет, є мережею доставки м'ясної продукції (https://expertmeat.ua/).
Позивач, як фізична особа-підприємець, яка вправі здійснювати господарську діяльність за КВЕД "оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами" (КВЕД 46.32), крім того "вантажний автомобільний транспорт" (КВЕД 49.41), жодним чином не спростувала те, що належний їй транспортний засіб із зображенням інформації "свіже м'ясо для HoReCa", "Expert meat" не здійснював перевезення товару, яким є м'ясна продукція (крило курчати-бройлера, стегно курчати-бройлера, філе курчати-бройлера).
ОСОБА_1 в розумінні глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є зареєстрованим суб'єктом господарювання та в силу вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", будучи власником транспортного засобу (вантажного автомобіля), повиннна нести відповідальність як автомобільний перевізник, незалежно від того як позивач здійснював перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб.
Отже, в даному випадку саме позивач, який є власником транспортного засобу марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_4 , є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, незалежно від того хто керував таким автомобілем.
В частині покликань представника позивача на те, що належний ФОП ОСОБА_1 транспортний засіб марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_4 , має повну масу 3500 тон, для якого індивідуальна контрольна книжка водія не вимагається, то суд вважає твердження такими, що суперечать Положенню №340, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Положенню №340 це положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктами 6.1. і 6.3. Положення №340 визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, виходячи із коментованих вимог Положення №340 на вантажні автомобілі повною масою 3,5 тон і менше не поширюється, обладнання їх тахографом не обов'язкове. Проте, відповідно пункту 6.3 вказаного Положення водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Думка позивача, що вимоги пункту 6.3 Положення №340 поширюється виключно на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, є помилковою, оскільки названа норма не містить такої вказівки, тому відповідно поширюється на усі транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 тон.
В силу вимог пункту 6.1 Положення №340 позивач не має обов'язку щодо обладнання транспортного засобу марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_4 , діючим та повіреним тахографом, проте згідно пункту 6.3 Положення №340 позивач має обов'язок, щодо забезпечення ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявності копії графіка змінності водіїв, оскільки чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Під час рейдової перевірки відповідачем встановлено відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія, наявність яких перевіряється разом іншими обов'язковими документами після зупинки транспортного засобу.
Відсутність індивідуальної контрольної книжки, графіка змінності водія під час перевірки не заперечував сам водій транспортного засобу. Тобто, позивачем не доведено відсутність правопорушення.
Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
В котре суд наголошує, що власник транспортного засобу, передаючи право керування вантажного автомобіля іншим особам, які фактично здійснюють вантажне перевезення, повинен усвідомлювати про настання відповідальності, встановленої Законом України "Про автомобільний транспорт". В такому випадку наслідки такої відповідальності у даній справі мають саме для власника транспортного засобу, а у випадку введення водія чи іншої особи/суб'єкта в оману власника, в тому числі щодо цілей і мети використання вантажного автомобіля, то такі питання між вказаними особами вирішуються поза межами даного публічно-правового спору, та містять приватно-правовий характер.
Так в силу вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За таких обставин непред'явлення водієм індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені перевіркою порушення у відношенні до позивача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень та прийнято оскаржувану постанову від 26.09.2023 №010688.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.
Представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.09.2023 №010688, є правомірною, прийнятою обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачем будь-яких витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Державна служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи 39816845, вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150 в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківськ місто, Івано-Франківська область, 76492).
Суддя Главач І.А.