15 січня 2024 року Справа № 280/9473/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, викладеній в листі від 15.09.2023 № 15207-15076/М-02/8-0800/23, у зарахуванні періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 включно до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 включно на посадах в органах місцевого самоврядування, перевести ОСОБА_1 з 31 липня 2023 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ, як особу, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах відповідних до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 31 липня 2023 року, врахувавши довідки Департаменту економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.07.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної, виданих Департаментом економічного розмітку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації. Проте, відповідач призначив позивачу пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). 07.09.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ з урахуванням заяви від 30.08.2023 про зарахування до стажу роботи державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування. У вересні 2023 року позивач отримала повідомлення від відповідача, яким відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, оскільки згідно записів трудової книжки позивача з 01.09.2001 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, підстав для зарахування періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3733-ХІІ на час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування немає. Водночас, позивач зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ (далі - Закон №889-ХІІ) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який був чинним до набрання чинності Законом №889-ХІІ, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III). Позивач вважає, що спірний період підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача, який перевищує 20 років, у зв'язку з чим позивач має право на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІ. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.11.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.12.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 31.07.2023 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 29.07.2023 позивачці призначено пенсію за віком у відповідності до норм Закону №1058-IV. 30.08.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою довільної форми про зарахування до стажу державної служби періоду її роботи в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 по 20.06.2013. Згодом позивач 07.09.2023 звернулась до органів Пенсійного фону України із заявою про переведення її з пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком у відповідності до Закону №889-VІІІ. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з моменту звернення, тобто з 07.09.2023 призначено позивачу пенсію за віком відповідно до норм Закону №889-VІІІ. Відповідач звертає увагу на те, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто по дату набуття чинності Законом № 2493-III. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Відповідно до наданих документів та записів трудової книжки встановлено, що позивача з 01.09.2001 призначено завідуючим відділом соціально-економічного розвитку Орджонікідзевської районної адміністрації (запис №20) та їй присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування (№№21-22), 20.09.2001 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування, 01.09.2003 - 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (№25), 22.04.2011 - 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування (№29), 22.04.2013 - 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування (№30), та 20.06.2013 позивачку звільнено з посади (№31). Отже, у період з 01.09.2001 по 20.06.2013 позивач працювала на посаді, що відноситься до посад в органах місцевого самоврядування, який у відповідності до вищевикладеного нормативного обгрунтування, не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. До стажу державної служби позивачки зараховано 16 років 04 місяці 17 дні, а правові підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 по 20.06.2013 відсутні. Просить у задоволення позову відмовити.
Ухвалою суду від 27.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Управління про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області.
Ухвалою суду від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Управління про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, з 29.07.2023 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
30.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою, в якій просила зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 по 20.06.2013 та призначити пенсію згідно ЗУ «Про державну службу» як особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби, і на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Крім того, 07.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про переведення її з пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу».
З 07.09.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону №889-VІІІ.
За результатами розгляду заяви позивача від 30.08.2023, Управління листом від 15.09.2023 №15207-15076/М-02/8-0800/23 повідомило позивача про те, що на підставі наданих документів з 07.09.2023 позивачу призначено пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Основним критерієм, за яким слід визначити можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Оскільки згідно записів трудової книжки позивачу з 01.09.2001 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, з 01.09.2003 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, підстав для зарахування періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування немає.
Позивач вважає, що має право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ як особа, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби, і на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VІІІ, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень якого передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17 та від 19 березня 2019 року у справі № 357/1457/17, від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а, від 12 квітня 2021 у справі №591/3924/16-а.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20.04.1981, позивач працювала на таких посадах:
- 10.06.1991 прийнята на посаду спеціаліста І категорії планово-економічного відділу виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів м.Запоріжжя; 01.03.1994 присвоєно 13 ранг державного службовця; 08.06.1994 прийнята присяга державного службовця; 18.09.1995 звільнена у зв'язку з переведенням в Орджонікідзевську районну адміністрацію Запорізької міської ради;
- 19.09.1995 прийнята спеціалістом І категорії відділу соціально-економічного розвиту Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради; 01.12.1997 призначена головним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку; 01.09.2001 призначено завідуючим відділу соціально-економічного розвитку; 01.09.2001 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 20.09.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування; 01.09.2003 присвоєно черговий 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 01.01.2006 посаду завідуючого відділом соціально-економічного розвитку Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради перейменовано на посаду начальника відділу соціально-економічного розвитку Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради; 21.04.2011 звільнена за переведенням до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району;
- 22.04.2011 призначена тимчасово за переведенням на посаду заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району (на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років) як така, що успішно пройшла стажування на цій посаді; 22.04.2011 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 22.04.2013 присвоєно черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 20.06.2013 звільнена з посади як така, що пройшла за конкурсом до Департаменту економічного розвитку і торгівлі Запорізької облдержадміністрації;
- з 21.06.2013 по 15.08.2019 працювала на різних посадах державної служби в Департаменті економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації.
До стажу державної служби позивача органом Пенсійного фонду України зараховано 16 років 04 місяці 17 дні, водночас, Управління відмовило позивачу в зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 з посиланням на те, що у зазначений період позивач працювала на посадах, що відносяться до посад в органах місцевого самоврядування, отже такий стаж не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку № 283, який був чинним на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування та до 01.05.2016, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку №283 зазначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (чинний з 01.05.2016), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з приписами статті 14 Закону № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-ХІІ положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-ХІІ та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III зараховується до стажу державної служби.
Судом встановлено, що у спірний період позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування (з 01.09.2001 по 21.04.2011 на посаді завідуючого відділом соціально-економічного розвитку Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради (з 01.01.2006 перейменовано на посаду начальника відділу соціально-економічного розвитку Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради); з 22.04.2011 по 20.06.2013 на посаді заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району), що передбачені у статті 14 Закону №2493-III, а тому суд дійшов висновку, що зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача.
Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18.
При цьому, позивачем помилково заявлено про визнання протиправними дій Управління у спірних правовідносинах, адже за своєю суттю відмова в зарахуванні періоду роботи та проведенні перерахунку пенсії є вольовим рішенням суб'єкта владних повноважень, яким є саме Управління, отже, порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення Управління про відмову в зарахуванні періоду роботи з 01.09.2001 року по 20.06.2013 до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ та в проведенні перерахунку пенсії позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перевести позивача з 31 липня 2023 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-ХІІ та статті 37 Закону №3723-ХІІ, та здійснити позивачу перерахунок пенсії з 31.07.2023, врахувавши довідки Департаменту економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум, суд зазначає таке.
Як зазначалось раніше, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців
Отже, для вирішення питання щодо наявності у позивача права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, необхідно встановити наявність у неї станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) стажу державної служби, визначеного п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
З трудової книжки позивача встановлено, що 10.06.1991 позивач була прийнята на посаду спеціаліста І категорії планово-економічного відділу виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів м.Запоріжжя; 01.03.1994 присвоєно 13 ранг державного службовця; 08.06.1994 прийнята присяга державного службовця; 18.09.1995 звільнена у зв'язку з переведенням в Орджонікідзевську районну адміністрацію Запорізької міської ради; з 19.09.1995 по 21.04.2011 працювала на посадах державної служби на місцевого самоврядування в Орджонікідзевській районній адміністрації Запорізької міської ради; з 22.04.2011 по 20.06.2013 працювала на посадах місцевого самоврядування в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району; з 21.06.2013 по 15.08.2019 (у тому числі станом на 01.05.2016) працювала на різних посадах державної служби в Департаменті економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації.
Отже, станом на 01.05.2016 спеціальний стаж позивача на посадах державної служби (у тому числі з урахуванням стажу на посадах місцевого самоврядування, який враховується до стажу державної служби) становить більше 20 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
При цьому, наявність у позивача віку та страхового стажу, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, відповідачем не заперечується.
Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо часу, з якого позивач має право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, суд враховує, що за змістом частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Крім того, відповідно до пункту 3-1 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі - Порядок №622), державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Пункт 4 Порядку №622 передбачає, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З матеріалів справи встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 31.07.2023 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Таке рішення позивач не оскаржувала, доказів іншого до суду не надано.
Крім того, на підставі заяви позивача від 07.09.2023, позивача з 07.09.2023 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889-ХІІ.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 90 Закону №889-ХІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, судом також встановлено, що позивач 30.08.2023 звернулась до Управління із заявою про зарахування до стражу державної служби періодів роботи позивача з 01.09.2001 по 20.06.2013 та призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, однак у задоволенні такої заяви позивача Управління відмовило.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню з 30.08.2023, тобто з дня звернення із заявою про зарахування до стражу державної служби періодів роботи позивача з 01.09.2001 по 20.06.2013 та призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а не з 31.07.2023, як просить позивач, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Водночас, слід зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів того, що позивач подавала до Управління довідки Департаменту економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а також доказів того, що відповідач відмовив позивачу у врахуванні таких довідок при визначенні розміру пенсії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням зазначених довідок.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління частково в сумі 536,80 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформлене листом від 15.09.2023 № 15207-15076/М-02/8-0800/23, про відмову в зарахуванні періоду роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 включно до стажу державної служби ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, період роботи з 01.09.2001 по 20.06.2013 включно на посадах в органах місцевого самоврядування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 30.08.2023 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 15.01.2024.
Суддя М.О. Семененко