Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 січня 2024 року Справа№200/5840/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової чатини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною, визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.10.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової чатини НОМЕР_2 (далі - Відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ № НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: 5 днів лютого 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ № НОМЕР_3 ) Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: 5 днів лютого 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив службу у військової частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №245 від 28.08.2023 року був виключений зі списків особового складу частини.
Зазначає, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №7085 в період з 24.02.2022 по 01.12.2022 року та з 08.01.2023 по 08.09.2023 рік брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позивач зазначає, що йому було нараховано додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”: за період з 24.02.2022 по листопад 2022 року в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць. Водночас, позивач зауважує, що наразі залишаються ненарахованими суми додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць, з урахуванням фактично нарахованих сум за період з 24.02.2022 по листопад 2022.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24.02.2022 по листопад 2022, протиправною. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою від 23.10.2023 року позовну заяву було залишено без руху.
30.10.2023 року Позивачем на виконання ухвали суду від 23.10.2023 року було надано заяву оформлену відповідо до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску, відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, клопотання з власним письмовим підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №200/5840/23 продовжено.
08.11.2023 року на виконання ухвали суду Позивачем було надано довідку яка підтверджує не виплату Відповідачем додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за спірні періоди.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року де зазначено, кому виплачується додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць та відповідно до телеграми № 1/566 від 17.06.2022 року.
Абз.3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
На підставі рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 визначено, що додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Згідно Протоколу наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022 року, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і ті що забезпечують заходи в евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн., у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.11.2023 4 участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.
Крім того згідно роз'яснення начальника управління внутрішнього контролю - помічника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.06.2022 року № 346/565 зазначено, що військовослужбовці мають право на отримання винагороди в розмірі 100000 грн., якщо вони входять до складу Сил оборони держави та перебувають в районі ведення бойових дій лише за дні виконання бойових завдань.
Підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
В своїй Позовній заяві Позивач посилається на довідку військової частини НОМЕР_2 № 7085 від 08.08.2023 року. Втім, вказана довідка не може бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.
Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Отже, зазначена довідка не може бути належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також, представник військової частини НОМЕР_2 вважає необґрунтованими посилання Позивача на Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №124 від 10.06.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №114 від 27.11.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №63 від 04.09.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Донецьк» №122 від 08.12.2022 року, як на підставу для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., оскільки вказані накази видані по стройовій частині та не є бойовими. Будь-яких інших доказів, визначених абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення, на підтвердження того, що Позивач в оскаржуваний період приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, матеріали справи не містять.
Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач в своєму відзиві намагається спростувати довідку №7085 08.08.2023, яка має чітку назву про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації про України та в якій зазначені підстави безпосередньої участі Позивача у вищезазначених заходах, а саме Витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. 22т від 01.01.2021, інв РЗ57т від 27.09.2022, інв. РЗ 58 т від 06.01.2023 та накази командира оперативно-тактичного угропування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - що спростовує твердження Відповідача відсутності у Позивача доказів визначених абзацом 3, 4 пунктом 3 окремого доручення. Більш того Відповідач не дає їм заключення, як наказам ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 виданого 15 червня 2017 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №202 від 02.06.2020 року ОСОБА_1 призначений наказом військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 25.02.2020 №127 на посаду помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 , справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №245 від 28.08.2023 року з 29.08.2023 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2023 №167 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України майор юстиції ОСОБА_1 дійсно в період з 24.02.2022 по 19.05.2022, та з 23.05.2022 по 18.08.2022, та з 25.08.2022 по 14.11.2022, та з 20.11.2022 по 01.12.2022, та з 08.01.2023 по 18.05.2023, та з 19.06.2023 по 06.07.2023, та з 10.07.2023 по 08.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, с. Карлівка, Донецька обл., с. Воздвижівка, Запорізька обл.
Підстава: витяг із журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. 22т від 01.01.2021, інв РЗ 57т від 27.09.2022, інв. РЗ 58т від 06.01.2023 Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №124 від 10.06.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №114 від 27.11.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Схід» №63 від 04.09.2022 року, Наказ командира оперативно - тактичного угруповання «Донецьк» №122 від 08.12.2022 року.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 26.10.2023 року №0989/10/3592 про нараховану додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 року по 29.08.2023 року ОСОБА_1 отримував в таких розмірах: лютий 2022 року - 5 357,14 грн., березень 2022 року - 30000 грн., квітень 2022 року - 30000 грн., травень 2022 року - 30000 грн., червень 2022 року - 30000 грн., липень 2022 року - 30000 грн., серпень 2022 року - 30000 грн., вересень 2022 року - 30000 грн., жовтень 2022 року - 30000 грн., листопад 2022 року - 30000 грн., грудень 2022 року - 30000 грн., січень 2023 року - 30000 грн., лютий 2023 року - 40000 грн., березень 2023 року - 30000 грн., квітень 2023 року - 30000 грн., травень 2023 року - 23 225,81 грн., червень 2023 року - 22000 грн., липень 2023 року - 62 215,02 грн., серпень 2023 року - 23 225,80 грн.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.07.2017 року № 21, Позивач вважається таким, що з 25 липня 2017 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 , справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2022 року № 279, Позивач вважається таким, що вибув у відрядження з 19 по 23 травня 2022 року.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.05.2022 року № 289 Позивач 23 травня прибув з відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2022 року № 461, Позивач вважається таким, що з 18 серпня 2022 вибув у відпустку за сімейними обставинами.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.08.2022 року № 477, Позивач 25 серпня 2022 року прибув з відпустки за сімейними обставинами.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.08.2023 року № 245, Позивач з 29 серпня 2023 року виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Отже, спірним питання у справі є правомірність не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24.02.2022 по листопад 2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 №8-рп/99, зауважив, що “служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо”.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова №168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 19.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023 до постанови №168 від 28.02.2022 внесено відповідні зміни та доповнення.
Разом із цим, пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Пунктом 17 Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із абз. 3 п.3 рішення (телеграми) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
1. бойовий наказ (бойове розпорядження);
2. журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3. рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення №912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:
"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях... слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".
Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій; рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення №912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку №2 до цього доручення.
У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.
Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку №260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
Так, пункт 1 Постанови №168 передбачає обов'язкові умови для виплати додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000,00 грн.:
- період дії воєнного стану;
- беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- наявність наказу командира.
Перша із зазначених умов не потребує доказування, оскільки на дату виникнення спірних правовідносин встановлена чинним законодавством України, проте, наявність інших умов для виплати додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000,00 грн. встановлюються судом на підставі наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що саме лише проходження позивачем військової служби на території Донецької та Запорізької областей не є підставою для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують його безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів за період з 24.02.2022 року по листопад 2022 року у розумінні Постанови №168. Водночас, відповідачем повідомлено, що в цей період додаткова винагорода передбачена Постановою №168 з розрахунку 100000,00 грн. на місяць позивачу не виплачувалась, оскільки він безпосередньо не приймав участь в бойових діях.
Разом із цим, довідка Військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2023 №167 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до якої майор юстиції ОСОБА_1 дійсно в період з 24.02.2022 по 19.05.2022, та з 23.05.2022 по 18.08.2022, та з 25.08.2022 по 14.11.2022, та з 20.11.2022 по 01.12.2022, та з 08.01.2023 по 18.05.2023, та з 19.06.2023 по 06.07.2023, та з 10.07.2023 по 08.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, с. Карлівка, Донецька обл., с. Воздвижівка, Запорізька обл., містить виключно інформацію щодо участі позивача у здійсненні зазначених заходів у період з 24.02.2022 по 08.09.2023 в с. Карлівка, Донецької області та с. Воздвижівка, Запорізької області, яка є узагальненою та не є підставою для нарахування збільшеної додаткової винагороди згідно Постанови №168.
Водночас, судом встановлено, що за вказаний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Також суд зазначає, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), Новогродівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області до якої відноситься с. Карлівка та Воздвижівська сільська територіальна громада Пологівського району Запорізької області до якої відноситься с. Воздвижівка віднесені до територій можливих бойових дій.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що відповідачем порушено право позивача на спірну додаткову винагороду в належному розмірі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих доводів відносно допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період 5 днів лютого 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової чатини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною, визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Є.В. Череповський