Рішення від 15.01.2024 по справі 200/6028/23

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа№200/6028/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року № 054450003786 про відмову в призначенні їй пенсії за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року № 054450003786 про відмову в призначенні їй пенсії за віком;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком з 21 лютого 2022 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди: з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року, з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року, з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 2 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року, з 21 липня 1988 року по 10 жовтня 1990 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 1 травня 2003 року, з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 1 лютого 2007 року по 31 липня 2009 року, з 28 серпня 2009 року по 20 травня 2010 року, з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що досягнувши 60-річного віку та набувши необхідний страховий стаж вона через веб-портал Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії, додавши до заяви усі необхідні документи, але пенсія їй досі не призначена.

12 травня 2022 року позивач знов звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та яким було прийнято рішення № 054450003786 від 19 травня 2022 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, пенсійним органом не були враховані відомості трудової книжки ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що на титульній сторінці трудової книжки запис про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ) змінено неналежним чином, відсутня печатка.

Позивач вважає, що не зарахування до її страхового стажу періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, є формалізмом, не відповідає вимогам законодавства та свідчить про не забезпечення відповідачем належного розгляду її заяви про призначення пенсії за віком.

Зазначає, що вона не може нести відповідальність за правильність оформлення та внесення записів до її трудової книжки.

1 вересня 2023 року позивач повторно звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком та знов надала всі необхідні документи.

За підрахунком ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком її страховий стаж склав понад тридцять років, із них більше 10 років за професією, що дає право на призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року № 054450003786 позивачу знов неправомірно було відмовлено в призначенні пенсії.

Згідно з розрахунком стажу, що здійснений пенсійним органом, до страхового стажу позивача не зараховано у зв'язку із припиненням російською федерацією з 1 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення періоди її роботи в РФ з 1 січня 1992 року по 6 лютого 1995 року та з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року.

Позивач вважає, що період роботи на території РФ (в районах Крайньої Півночі) підтверджується як записами трудової книжки так і трудовим договором № 13 від 12 жовтня 1987 року, архівною довідкою адміністрації Суманського міського округу Магаданської області від 1 липня 2021 року № С-47, архівною довідкою адміністрації Суманського міського округу Магаданської області від 16 січня 2017 року № С-3/1 про заробітну плату (яка містить відомості про заробітну плату у спірний період, а також щодо відрахування до пенсійного фонду).

На переконання позивача обидва спірні рішення про відмову у призначенні їй пенсії є такими, що порушують її право на належний соціальний захист (а.с. 1-10).

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

ОСОБА_1 12 травня 2022 року звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю підтвердженого в установленому законодавством порядку необхідного страхового стажу.

Так, до страхового стажу позивача було зараховано період її навчання з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року в Донецькому технікумі промислової автоматики зараховано до страхового стажу, період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року (на підставі свідоцтва про народження дитини), період роботи з 2 жовтня 1987 року по 10 жовтня 1990 року згідно довідки від 1 листопада 2021 року № С-47 (яка містить дані про відсутність наказів про звільнення, трудовий договір № 13 від 12 жовтня 1987 року надано в копії, завіреній архівним відділом), період роботи з 1 січня 1999 року по 1 травня 2003 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, періоди роботи з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 1 лютого 2007 року по 31 лютого 2009 року, з 1 вересня 2009 року по 20 травня 2010 року, з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2014 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу відповідно до сплачених страхових внесків.

Разом із цим не було враховано записи у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 жовтня 1981 року, оскільки запис про зміну прізвища на титульному аркуші трудової книжки (« ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ») не завірено печаткою; як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача на підставі записів у трудовій книжки періоди її роботи: з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року.

Також не було взято до уваги довідку про шлюб від 17 березня 2017 року № 394/04-69, оскільки довідка видана «ДНР», та довідку про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1, оскільки відсутні особові рахунки чи відомості на видачу заробітної плати, що передбачено п. 3 Порядку № 3

За наслідком проведеного підрахунку загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 8 місяців 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком; без застосування кратності (1,5) розрахунок стажу становить 22 роки 2 місяця 6 днів (оскільки трудовий договір направлено в копії, завіреній архівним відділом).

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стверджує, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 12 травня 2022 року діяло відповідно до приписів чинного законодавства і прийняте за наслідком розгляду вказаної заяви рішення від 19 травня 2022 року є правомірним.

Також зазначає, що повноваження щодо розрахунку страхового стажу є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог (а.с. 81-87).

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Позивач 1 вересня 2023 року звернулась (повторно) до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки до її страхового стажу не зараховано періоди роботи з 1 січня 1992 року по 25 квітня 1996 року в РФ, так як згідно листа Мінсоцполітики № 411/0/2-23/54 від 12 січня 2023 року російська федерація з 1 січня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Загальний страховий стаж позивача за наданими документами та даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, склав 23 роки 6 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач наполягає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло відповідно до приписів чинного законодавства.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 115-117).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання даного позову або відстрочення від сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі; позовна заява залишена без руху; встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного позову у розмірі 2 147,20 грн або надати суду належні докази на підтвердження скрутного фінансового становища (а.с. 59-60).

8 листопада 2023 року судом отримано від позивача документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (а.с. 64-73).

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору в розмірі 2 147,20 грн за подання до суду даного позову до ухвалення рішення у справі; відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 74-75).

30 листопада 2023 року судом отримані від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 81-114).

6 грудня 2013 року судом отримані від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позов та додаткові докази (а.с. 115-151).

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року визначено, що позивач звернулась до суду із даним позовом, в тому числі в частині позовних вимог про оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року, без пропуску строку, встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, від 7 лютого 2023 року № 2915-IX (відповідно), від 2 травня 2023 року № 3057-IX, від 27 липня 2023 року № 3275-IX, від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Станом на день розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно паспорта НОМЕР_3 від 12 січня 2005 року, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки ВПО від 27 вересня 2022 року № 1441-7001533605: 85343, Донецька область, с. Малинівка, вул. Центральна, буд. 195 (а.с. 11-17, 123-126, 128).

Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 13967927, зареєстроване місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 152).

Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 120, 153).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вперше звернулась із заявою про призначення пенсії за віком 20 лютого 2022 року через вебпортал Пенсійного фонду України (а.с. 40, 45).

Відповідно до роздруківки з особистого кабінету позивача на порталі Пенсійного фонду України, звернення позивача відмічено як помилкове та вказано, що ОСОБА_5 роз'яснено, що вона матиме право звернутись із заявою про призначення пенсії після досягнення 60 років, тобто, з 21 лютого 2022 року (а.с. 40).

22 лютого 2022 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком через вебпортал Пенсійного фонду України (а.с. 41).

Відповідно до роздруківки з особистого кабінету позивача на порталі Пенсійного фонду України, звернення позивача відмічено як помилкове та вказано про неможливість відпрацювання її заяви, оскільки файли документів не відкриваються (а.с. 41).

Відповідно до довідки управління обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 березня 2022 року (вих. № 184) ОСОБА_1 надала до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через веб-портал Пенсійного фонду України заяву та документи про призначення пенсії (а.с. 142).

18 квітня 2022 року позивач звернулась зі скаргою на не розгляд її заяви про призначення пенсії та просила розглянути вказану заяву та додані документи (а.с. 42, 44).

Згідно з роздруківки з особистого кабінету позивача на порталі Пенсійного фонду України, позивачу 12 травня 2022 року направлено повідомлення про надання відповіді на її звернення від 18 квітня 2022 року (яке зареєстровано 22 квітня 2022 року), до повідомлення прикріплено додаток у форматі pdf: «Солдатенко СІ.pdf» (копія додатку в матеріалах справи відсутня; за поясненням позивача додаток не відкривається) (а.с. 42).

27 квітня 2022 року позивач знов звернулась зі скаргою на не розгляд її заяви про призначення пенсії та просила розглянути вказану заяву та додані до неї документи, вказала, що в її кабінеті тексту відповіді на перше звернення немає (а.с. 43).

Згідно з роздруківки з особистого кабінету позивача на порталі Пенсійного фонду України, позивачу 24 травня 2022 року направлено повідомлення про надання відповіді на її звернення (яке зареєстровано 2 травня 2022 року), до повідомлення прикріплено ва документа у форматі pdf: «Солдатенко СІ.pdf» та «Щодо отримання відмовного рішення. pdf» (копія зазначених документів в матеріалах справи відсутні; за поясненням позивача, наведеним у позовній заяві, - додатки не відкриваються (а.с. 43).

12 травня 2022 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України знов подала заяву про призначення пенсії за віком, яка за наслідком розподілу була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с. 82, 90).

Матеріали справи не містять доказів складання розписки-повідомлення із переліком наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів, але як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та копій наданих першим відповідачем документів, позивачем пенсійному органу були надані копії наступних документів: трудової книжки, трудового договору від 12 жовтня 1987 року № 13, диплому, паспорту, довідки про ідентифікаційний номер, свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб позивача та розірвання цього шлюбу, довідки про шлюб, довідки про реєстрацію позивача як ВПО, архівної довідки від 16 січня 2017 року № С-3/1, архівної довідки від 1 листопада 2011 року № С-47, довідки від 9 березня 2017 року № 34/01-4 (а.с. 48-49, 89, 92-108).

Згідно із копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року позивач:

- з 11 червня 1981 року по 26 жовтня 1981 року працювала на Кураховській ГРЕС в електричному цеху електромонтером диспетчерського обладнання (записи №№ 1, 2);

- з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року працювала майстром ЖЕК 55 в Управлінні комунального господарства виконкому Донецької міської ради народних депутатів (записи №№ 3, 4);

- з 2 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року працювала бухгалтером-касиром на підприємстві «Електротеплосеть» Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (Магаданська область, РФ) (записи №№ 5, 7);

- з 21 липня 1988 року по 10 жовтня 1990 року працювала бухгалтером-касиром в профкомі копальні «Большевік» Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (записи №№ 8, 9);

- з 11 жовтня 1990 року по 31 травня 1991 року працювала у профкомі Сусуманського гірничозбагачувального комбінату техніком по кілю (записи №№ 10, 11);

- з 1 червня 1991 року по 1 серпня 1991 року працювала інструктором по соціальному страхуванню по профкому Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (записи №№ 11, 12);

- з 2 серпня 1991 року по 5 жовтня 1992 року працювала бухгалтером по соціальному страхуванню у профкомі Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (записи №№ 12, 13);

- з 6 жовтня 1992 року по 6 лютого 1995 року працювала головним бухгалтером профкому Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (записи №№ 13, 14);

- 20 липня 1995 року по 13 серпня 1995 року працювала тимчасово сторожем їдальні № 3 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кадикчанторг» (смт. Мяунджа, Сусуманський район, Магаданська область, РФ) (записи №№ 15, 16);

- з 14 серпня 1995 року по 16 квітня 1997 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кадикчанторг» поваром 4 розряду (записи №№ 16, 17);

- з 9 листопада 1998 року по 1 травня 2003 року працювала завідуючою господарством в магазині «Колос» ТОВ «УкрНиколДон» (записи №№ 18,19);

- з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року працювала поваром-бригадиром за трудовим договором № 167 від 3 лютого 2006 року у приватного підприємця ОСОБА_6 (записи №№ 20, 21);

- з 1 лютого 2007 року по 30 жовтня 2008 року працювала в ТОВ «Альянс» на посаді завідуючої виробництвом (записи №№ 22, 23);

- з 31 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 року працювала на посаді директора ТОВ «Альянс» (записи №№ 23-24);

- з 28 серпня 2009 року по 20 травня 2010 року працювала за трудовим договором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на посаді директора (записи №№ 25, 26);

- 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року працювала за трудовим договором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на посаді директора (записи №№ 27, 28);

- з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року працювала в ПАТ «Донецькелектроопторг» завідуючою їдальні (записи №№ 29, 30) (а.с. 98-103, 131-136).

Відповідно до трудового договору від 12 жовтня 1987 року № 13 позивач прийнята на роботу до підприємства «Електротеплосеть» у м. Сусуман (РФ, район Крайньої Півночі) на посаду машиніста в/к з 12 жовтня 1987 року (а.с. 107, 139).

Згідно з архівною довідкою від 1 листопада 2021 року № С-47, виданою Архівним відділом Сусуманського міського округу Магаданської області (РФ), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в Сусуманському районі Магаданської області (район Крайньої Півночі):

- з 2 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року в Сусуманському підприємстві «Електротеплосеть» об'єднання «Магаданоблкоммуненерго» бухгалтером-касиром;

- з 15 липня 1988 року по вересень 1990 року - бухгалтером-касиром у профкомі копальні «Большевік» Сусуманського гірничозбагачувального комбінату (ГОК) об'єднання «Северовостокзолото»;

- з 11 жовтня 1990 року по 31 грудня 1993 року (згідно записів - «продовжує працювати») - на посадах технік кино, інспектор соцстраху, головний бухгалтер у профкомі Сусуманського гірничозбагачувального комбінату об'єднання «Северовостокзолото»;

- з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року - на посадах сторож, кухар у ТОВ «Кадикчанторг»;

- з квітня по червень 1998 року працювала за трудовою угодою по охороні їдальні у виробничому управлінні «Холодний» (с. Холодний).

Зазначено також, що:

- учбові відпустки, курси підвищення кваліфікації, неповний робочий день, простої, прогули, страйки - в особових рахунках, особовій карточці форми Т-2 не вказані;

- в особових рахунках наявні відомості про те, що ОСОБА_8 користувалась пільгами Півночі, до заробітної плати нараховувались: районний північний коефіцієнт, відсоткові надбавки, оплачувався проїзд у відпустку (туди і назад), додаткові дні до відпустки;

- наявні нарахування підйомних, оплати проїзду при укладенні трудової угоди № 13 на підприємстві «Електротеплосеть» з 12 жовтня 1987 року на три роки;

- трудові договори за період роботи у профкомі копальні «Більшовик», профкомі Сусуманського ГОКу в архівний відділ на зберігання на надходили;

- відповідно до постанови РМ СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 Сусуманський район Магаданської області належить до районів Крайньої Півночі.

Підстава видачі довідки: Фонд Р-1, Фонд Л-121, Фонд Л-72, Фонд Л-34, описи 1, 2, 3, 4, особові картки форми Т-2, особові рахунки, накази по особовому складу (а.с. 141, 106).

Архівна довідка про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1, видана Архівним відділом Сусуманського міського округу Магаданської області (РФ), містить відомості про заробітну плату ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за періоди з 15 липня 1988 року по вересень 1990 року, з 10 жовтня 1990 року по грудень 1993 року. У довідці вказано, що вона видана на підставі: Фонд Л-72, Фонд Л-34, особові рахунки профкому копальні «Більшовик», особові рахунки профкому ОСОБА_9 . Також зазначено, що заробітна плата вказана з врахуванням єдиного районного північного коефіцієнту (1,7), північних надбавок, премій, перерахунків; компенсаційні виплати в заробітну плату не включені; з 1991 року заробітна плата в неденомінованих грошових одиницях, утримування в пенсійний фонд здійснювались у розмірі 1% від заробітної плати (а.с. 140, 105).

Як встановлено судом, заява позивача від 12 травня 2022 року була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с. 82).

19 травня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, що обумовлено не урахуванням відомостей наданої позивачем трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис про зміну прізвища (« ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ») змінено не належним чином, відсутня печатка. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 згідно даних ОК-5 становить 22 років 2 місяців 6 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Вказано, що (а.с. 48-49, 89).

За поясненням відповідача, у зв'язку із не врахуванням при розгляді заяви позивача записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 жовтня 1981 року, не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 на підставі наданої трудової книжки періоди її роботи: з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року. Також не було взято до уваги довідку про шлюб від 17 березня 2017 року № 394/04-69, оскільки довідка видана «ДНР», та довідку про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-З/І, оскільки відсутні особові рахунки чи відомості на видачу заробітної плати, що передбачено п. 3 Порядку № 637 (а.с. 86).

Відповідно до довідки РС-прав, наданої суду першим відповідачем, до страхового (трудового) стажу позивача управлінням було зараховано наступні періоди:

- з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року - навчання у вищих/середніх НЗ (3 роки 9 місяців 23 днів);

- з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року - догляд за дитиною до 3-х років (2 роки 9 місяців 19 днів);

- з 12 жовтня 1987 року по 10 жовтня 1990 року - робота на території Крайньої Півночі за строковим договором (4 роки 5 місяців 28 днів);

- з 1 січня 1999 року по 1 травня 2003 року (4 роки 4 місяці 1 день);

- з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року (0 років 10 місяців 18 днів);

- з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року (0 років 10 місяців 0 днів);

- з 1 лютого 2007 року по 31 липня 2009 року (2 роки 6 місяців 0 днів);

- з 1 вересня 2009 року по 20 травня 2010 року (0 років 8 місяців 21 день);

- з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року (0 років 2 місяці 0 днів);

- з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року (0 років 5 місяців 15 днів);

- з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2014 року (2 роки 8 місяців 0 днів);

всього: 23 роки 8 місяців 5 днів (а.с. 111).

Суд зазначає, що згідно пояснень позивача, які не спростовані відповідачами, зазначене рішення було отримано позивачем лише 12 вересня 2023 року після звернення до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) (а.с. 8).

Судом встановлено, що 1 вересня 2023 року позивач знов звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду (а.с. 121).

За наслідком розподілу, заява позивача від 1 вересня 2023 року розглядалась відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 46, 115).

Рішенням від 8 вересня 2023 року № 054450003786 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсі за віком (а.с. 50, 150).

Згідно із цим рішенням, до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 період роботи в РФ з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року зараховано частково - не зараховано періоди роботи на території РФ з 1 січня 1992 року по 25 квітня 1996 року, оскільки згідно листа Мінсоцполітики № 411/0/2-23/54 від 12 січня 2023 року з 1 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Також відповідно до вказаного рішення за наданими ОСОБА_1 документами та даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 роки 6 місяців 29 днів, стаж для визначення права для призначення пенсії становить 23 роки 8 місяців 11 днів; необхідний страховий стаж за п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV становить 29 років (а.с. 50, 150).

Відповідно до довідки РС-прав, наданої суду другим відповідачем, до страхового (трудового) стажу позивача було зараховано наступні періоди:

- з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року - навчання у вищих/середніх НЗ (3 роки 9 місяців 23 дні);

- з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року - догляд за дитиною до 3-х років (2 роки 9 місяців 19 днів);

- з 21 липня 1988 року по 10 жовтня 1990 року (2 роки 2 місяці 20 днів);

- з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року (4 роки 3 місяці 26 днів);

- з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року (1 рік 8 місяців 27 днів);

- з 9 листопада 1998 року по 1 травня 2003 року (4 роки 5 місяців 23 дні);

- з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року (підприємець, внески п. 3.1 пп ЗУ № 1058) (1 рік 0 місяців 0 днів);

- з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року (0 місяців 10 місяців 0 днів);

- з 1 лютого 2007 року по 31 липня 2009 року (2 роки 6 місяців 0 днів);

- з 1 вересня 2009 рок по 20 травня 2010 року (0 років 8 місяців 21 день):

- з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року (0 років 2 місяці 0 днів);

- з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року (0 років 5 місяців 15 днів);

- з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2014 року (2 роки 8 місяців 0 днів).

всього: 28 років 6 місяців 13 днів (а.с. 148).

Суд зазначає, що жодних пояснень стосовно відмінностей у розрахунку страхового стажу позивача у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року та у наданій цим управлінням довідці РС-право - суду не надано.

12 вересня 2023 року позивач звернулась із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 46).

Листом від 29 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивачу, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй відмовлено у призначенні пенсі за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також у листі вказано, що у зв'язку з припиненням російською федерацією з 1 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, пенсії призначаються на умовах, визначених Законом № 1058; при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. У зв'язку із зазначеним до страхового стажу згідно наданих документів період роботи ОСОБА_1 в РФ з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року зараховано частково - по 31 грудня 1991 року); період роботи з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року не зараховано до страхового стажу. За наслідком розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 роки 6 місяців 29 днів (а.с. 46-47).

Будучи не згодною із рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року, якими їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років […].

Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років […].

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п.1).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, за періоди до 1 січня 1999 року відповідно до чинного законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Як встановлено судом, першим відповідачем за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 12 травня 2022 року було встановлено, що за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а також із врахуванням наданих позивачем: диплому про навчання в Донецькому технікумі промислової автоматики від 23 червня 1982 року, свідоцтва про народження дитини від 20 травня 1982 року V- НОМЕР_5 , строкового трудового договору № 13 від 12 жовтня 1987 року, архівної довідки «Про пільги Крайньої Півночі, про трудовий стаж» від 1 листопада 2021 року № С-47, страховий (трудовий) стаж ОСОБА_1 склав 22 років 2 місяців 6 днів (а.с. 86, 111, 29, 32, 38-39, 35-37).

Так, до страхового стажу позивача було зараховано: період її навчання з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року в Донецькому технікумі промислової автоматики (3 роки 9 місяців 23 дні), період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року (2 роки 9 місяців 19 днів), період роботи з 2 жовтня 1987 року по 10 жовтня 1990 року згідно довідки від 1 листопада 2021 року № С-47 (строковий трудовий договір щодо роботи на території Крайньої Півночі) (4 роки 5 місяців 28 днів), період роботи з 1 січня 1999 року по 1 травня 2003 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (4 роки 4 місяці 1 день), періоди роботи з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року (0 років 10 місяців 18 днів), з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року (0 років 10 місяців 0 днів), з 1 лютого 2007 року по 31 лютого 2009 року (2 роки 6 місяців 0 днів), з 1 вересня 2009 року по 20 травня 2010 року (0 років 8 місяців 21 день), з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року (0 років 2 місяці 0 днів), з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року (0 років 5 місяців 15 днів), з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2014 року (2 роки 8 місяців 0 днів) зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу відповідно до сплачених страхових внесків (а.с. 111).

Разом із цим у зв'язку із не врахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16 жовтня 1981 року, першим відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи: з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року.

Також не було зараховано до страхового стажу позивача на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу періоди з 28 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року та з 1 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

При цьому першим відповідачем при розгляді наданих позивачем документів не було взято до уваги довідку про шлюб від 17 березня 2017 року № 394/04-69 (оскільки довідка видана так званою «ДНР») та довідку про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1 (оскільки відсутні особові рахунки чи відомості на видачу заробітної плати).

Надаючи оцінку не врахуванню першим відповідачем записів у трудовій книжці позивача, суд виходить з такого.

Як вбачається з титульної сторінки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, вказана книжка була видана « ОСОБА_10 ».

Рядом із прізвищем « ОСОБА_3 » (яке є закресленим), наявне прізвище « ОСОБА_4 » (яке також є закресленим); на наступному рядку (нижчому) міститься прізвище « ОСОБА_11 ».

На зворотній сторінки обкладинки трудової книжки містяться два запису:

• перший запис: «Фамилия изменена на Новицкую на основании паспорта НОМЕР_6 »; ОК; запис засвідчений підписом без наведення прізвища та посади особи, яка цей підпис зробила;

• другий запис: «Фамилия изменена на ОСОБА_11 согласно свидетельства о заключении брака за № 377318 серии І-ФК от 26.05.1989 г.»; запис засвідчений підписом без із зазначенням прізвища та ініціалу імені особи, яка цей підпис зробила, та засвідчений печаткою «Профсоюз приписка «Большевик» (а.с. 98).

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (в тому числі у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 року № 252), із змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року за № 412 (далі - Інструкція № 162), яка була чинною станом на час заповнення титульного аркушу цієї трудової книжки та внесення відповідних змін щодо прізвища особи, якій ця трудова книжка видана, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. […].

Згідно з п. 2.12 Інструкції № 162 зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконуються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Враховуючи наведене, суд погоджується із твердженням першого відповідача, що наявний у трудовій книжці запис про внесення виправлень щодо прізвища особи, якій видано трудову книжку, з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_12 » не відповідає вимогам Інструкції № 162.

Разом із цим суд зазначає, що приписами Інструкції № 162 не встановлено відповідальності працівника за правильність заповнення його трудової книжки.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1 Інструкції № 162).

Згідно із п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 6 вересня 1973 року «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок правильності заповнення трудової книжки особи, в тому числі щодо внесення записів про перенайменування/реорганізацію юридичних осіб-працедавців, покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, відсутність на зворотній сторінці обкладинки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року печатки підприємства «Електротеплосеть» (як вбачається зі змісту записів у трудовій книжці, запис про зміну позивачем прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » було здійснень працівником відділу кадрів саме цього підприємства, ОСОБА_13 , а.с. 99) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, щодо яких наявні записи у трудовій книжці, а саме - за періоди з 11 червня 1981 року по 31 грудня 1998 року.

Суд вважає за необхідне зауважити, що підставою для призначення громадянинові пенсії є встановлення наявності відповідного стажу роботи. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність/достатність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18), в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії також були надані копії: довідки про шлюб від 17 березня 20107 року № 394/04-69, виданої «отделом записи актов гражданського состояния государственной регистрационной палатой министерства юстиции донецкой народной республіки», свідоцтва про розірвання шлюбу від 21 жовтня 1986 року, виданого Ворошиловським районним РАГсом м. Донецька, які підтверджують, що позивач є особою, яка до укладення 17 жовтня 1981 року шлюбу із ОСОБА_14 мала прізвище « ОСОБА_3 », після укладення 17 жовтня 1981 року шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 93-94).

Щодо тверджень першого відповідача стосовно неможливості врахування довідки про шлюб від 17 березня 2017 року № 394/04-69 у зв'язку із тим, що довідка видана так званою «ДНР», суд зазначає наступне.

Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, проаналізував положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 9, 17, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З огляду на «намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Крім цього, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 8 червня 2022 року № 00035774345, з якого також вбачається, що ОСОБА_10 після реєстрації 17 жовтня 1981 року шлюбу з ОСОБА_14 змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с. 33-34).

Як вбачається з дати видачі вказаного витягу, наведений витяг не надавався першому відповідачу разом із заявою про призначення пенсії від 12 травня 2022 року, разом із цим суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. […].

Відповідно до матеріалів справи письмового повідомлення про необхідність надання додаткових документів, в тому числі документів на підтвердження зміни позивачем прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » позивачу у травні 2022 року не направлялось (докази на спростування зазначеного суду не надані).

Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що зазначений витяг був отриманий позивачем протягом трьох місяців після направлення заяви про призначення пенсії від 12 травня 2022 року, суд вважає за необхідне врахувати вказаний витяг в якості доказу на підтвердження обставин зміни ОСОБА_10 з 17 жовтня 1981 року прізвища на « ОСОБА_4 ».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що першим відповідачем при розгляді заяви позивача від 12 травня 2022 року та доданих до неї документів був допущений надмірний формалізм, зокрема при вирішенні питання щодо врахування/не врахування записів у трудовій книжці, у зв'язку із чим на підставі записів у трудовій книжці до страхового (трудового) стажу позивача не були зараховані певні періоди її роботи, а саме: з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року.

Внаслідок не врахування вказаних періодів загальний страховий (трудовий) стаж ОСОБА_1 склав менш, ніж передбачений ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV мінімальний страховий стаж - 29 років.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року є необґрунтованим та протиправним, так як порушило право позивача на належний соціальний захист.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання цього рішення протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року № 054450003786 про відмову в призначенні їй пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку із тим, що її страховий стаж відповідно до наданих документів склав 23 роки 6 місяців 29 днів, стаж для визначення права для призначення пенсії - 23 роки 8 місяців 11 днів (замість необхідного страхового стажу 29 років). При цьому до страхового (трудового) стажу позивача другим відповідачем не було зараховано періоди її роботи з 1 січня 1992 року по 25 квітня 1996 року в російській федерації, у зв'язку із тим, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону № 1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

13 березня 1992 року була укладена Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення (набрала чинності 13 березня 1992 року), зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 1 ст. 13 Угоди визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, Міністерство юстиції України підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Також суд зазначає, що 11 червня 2022 року російською федерацією було прийнято закон № 175-ФЗ (мовою оригіналу) "О денонсации Российской Федерацией Соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения", який відповідно до ст. 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.

Отже, відповідно до ст. 13 Угоди від 13 березня 1992 року російська федерація з 1 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 1 січня 2023 року.

Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода припинила свою дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної Угоди.

Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії від 1 вересня 2023 року та прийняття другим відповідачем рішення від 8 вересня 2023 року № 054450003786, Угода припинила свою дію для України з 19 червня 2023 року внаслідок виходу з неї.

Разом із цим відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, а також врахувавши, що трудовий стаж на території російської федерації у періоди з 1 січня 1992 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року був набутий позивачем під час дії Угоди, суд висновує, що позивач мала законні сподівання на врахування цих періодів роботи до її трудового стажу при призначенні пенсії.

Із врахуванням наведеного, беручи до уваги, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про її трудову діяльність на території російської федерації, зокрема й за періоди з 1 січня 1992 року по 25 квітня 1996 року, жодних зауважень щодо відповідності цих записів вимогам законодавства другим відповідачем не наведено, а також враховуючи приписи ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV та надану позивачем пенсійному органу довідку від 1 листопада 2021 року № С-47, суд висновує, що періоди роботи позивача з 1 січня 1992 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року підлягали зарахуванню до страхового (трудового) стажу позивача як при розгляді заяви позивача про призначення пенсії першим відповідачем, так і при розгляді заяви позивача про призначення пенсії другим відповідачем.

На підставі викладеного суд висновує, що рішення другого відповідача від 8 вересня 2023 року № 054450003786 є необґрунтованим (тобто, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття) та протиправним (таким, що порушило право позивача на належний соціальний захист), а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком з 21 лютого 2022 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди: з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року, з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року, з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 2 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року, з 21 липня 1988 року по 10 жовтня 1990 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 1 травня 2003 року, з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 1 лютого 2007 року по 31 липня 2009 року, з 28 серпня 2009 року по 20 травня 2010 року, з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1, - суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій […].

Судом встановлено, що періоди: навчання позивача з 1 вересня 1978 року по 23 червня 1982 року, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 червня 1982 року по 12 квітня 1985 року, роботи з 12 жовтня 1987 року по 10 жовтня 1990 року, з 1 січня 1999 року по 1 травня 2003 року, з 31 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 3 лютого 2006 року по 30 листопада 2006 року, з 1 лютого 2007 року по 31 липня 2009 року, з 28 серпня 2009 року по 20 травня 2010 року, з 15 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, з 20 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2014 року - зараховані до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 (а.с. 111, 81-87).

Отже, наявність спору з приводу зарахування першим відповідачем вказаних періодів під час розгляду заяви позивача від 12 травня 2022 року матеріалами справи не підтверджено.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання пенсійного органу зарахувати вказані періоди до страхового стажу ОСОБА_1 задоволенню не підлягають внаслідок їх необґрунтованості.

Разом із цим суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги позивача про зобов'язання першого відповідача зарахувати до її страхового (трудового) стажу на підставі записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року періоди роботи ОСОБА_1 :

- з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року, з 2 жовтня 1987 року по 11 жовтня 1987 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року, з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року.

При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року (абз. 1).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до постанови СМ СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 Сусуманський район Магаданської області, де працювала позивач у періоди з 2 жовтня 1987 року по 16 квітня 1997 року, належить до районів Крайньої Півночі (а.с. 106, 141).

Зазначена обставина не є спірною в межах даної справи.

Отже, у вказані періоди позивач працювала в районі Крайньої Півночі.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (далі - райони Крайньої Півночі), та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі",Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Згідно із абз. 3 п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, т а користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз. 3).

Проаналізувавши наведену норму, суд дійшов висновку, що період (періоди) роботи особи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР може бути зарахований до страхового стажу цієї особи як у звичайному обчисленні (1:1) так і у пільговому обчисленні (у кратному розмірі):

1) на підставі законодавства, що діяло до 1 січня 1991 року;

2) при цьому пільгове обчислення стажу (зокрема, із застосуванням кратного коефіцієнту) застосовується до осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі за умови, якщо на таких осіб поширювались пільги, п е р е д б а ч е н і наведеними у другому абзаці цього пункту нормативно-правовими актами (далі - нормативно-правові акти про північні пільги);

3) обчислення пільгового стажу відбувається на підставі документів, зазначених у абз. 3 цього пункту на підставі: або трудової книжки, або трудових договорів або на підставі довідок, в яких містяться дані (є письмові записи, відбитки штампів та ін.) про користування особою пільгами, н а в е д е н и м и в зазначених нормативно-правових актах про північні пільги (тобто, не в яких лише зазначено про факт роботи особи в районах Крайньої Півночі, або про факт наявності у особи пільг (загальних) у зв'язку із роботою в районах Крайньої Півночі (які є досить численними та різними за своєю природою), а саме зазначено про наявність пільг, які нормативно-правовими актами про північні пільги визначаються як пільги, що надають право саме на п і л ь г о в е о б ч и с л е н н я стажу).

Статтями 1- 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 5 цього ж Указу надання д о д а т к о в и х пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, з а у м о в и укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки (пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років).

Отже, обов'язковою умовою для зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі у періоди з 1987 по 1997 роки за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, є встановлення факту укладення трудового договору строком на три роки факту роботи на виконання цього договору протягом строку його дії.

Про надання пільг, передбачених ст. 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 р, н е з а л е ж н о від наявності строкового трудового договору, а надання пільг, передбачених ст. 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - лише з а у м о в и укладання строкового трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Так, згідно п. 2 цієї Інструкції, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року (n0001400-60 ), з врахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року (v1908400-67), надаються незалежно від наявності письмового строкового договору. Пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року (n0001400-60) та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року (v1908400-67), надаються д о д а т к о в о [до інших пільг] працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави (включаючи осіб, які прибули за власною ініціативою), з а у м о в и укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на строк три роки, а на островах Північного Льодового океану - два роки.

При цьому, пунктом 8 зазначеної Інструкції передбачено, що вказані трудові договори мають укладаються у письмовій формі у двох екземплярах, один з яких видається працівникові. В договорах, крім іншого, має бути зазначено: дата ті місце укладення договору; найменування сторін; строк дії договору; посада або робота, на виконання якої запрошується працівник; посадовий оклад або тарифна ставка; пільги, які надаються працівникові, а також місце постійного проживання.

Як встановлено судом, трудова книжка серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, яка відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, не містить записів про укладення ОСОБА_1 строкового (трирічного) трудового договору у періоди з 2 жовтня 1987 року по 16 квітня 1997 року (а.с. 98-103, 131-136).

Разом із цим ОСОБА_1 надала разом із заявою про призначення пенсії засвідчені електронним цифровим підписом (що відповідає вимогам п. 2.23 Порядку № 22-1 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою від 12 травня 2022 року), відповідно до якого до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів; на створені електронні копії заявник накладає кваліфікований електронний підпис) копію строкового трудового договору від 12 жовтня 1987 року № 13, укладеного строком на 3 роки між позивачем та підприємством «Електротеплосеть» (Сусуманський район, Магаданська область, РФ), при цьому до вказаного підприємства згідно записів у трудовій книжці позивач була переведена), а також копію архівної довідки від 1 листопада 2021 року № С-47, виданою Архівним відділом Сусуманського міського округу Магаданської області (РФ), за згідно з якою позивач: працювала в Сусуманському районі Магаданської області (район Крайньої Півночі):

- з 15 липня 1988 року по вересень 1990 року - бухгалтером-касиром у профкомі копальні «Большевік» Сусуманського ГОКу об'єднання «Северовостокзолото»;

- з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року - на посадах сторож, кухар у ТОВ «Кадикчанторг» […] (а.с. 141, 106).

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені нормативно-правові приписи суд приходить до висновку, що відповідно до наданих позивачем документів період її роботи з 12 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року підлягає зарахуванню до її страхового (трудового) стажу із застосуванням коефіцієнту кратності (1,5) - так як щодо вказаного періоду надані докази на підтвердження укладення відповідного строкового (трирічного) договору та наявні записи у трудовій книжці, що підтверджують роботу позивача на підприємстві «Електротеплосеть» у вказаний період).

Разом із цим період роботи позивача з 2 жовтня 1987 року по 11 жовтня 1987 року (на підприємстві «Електротеплосеть») та періоди роботи з 1 липня 1988 року по 10 жовтня 1990 року, з 11 жовтня 1990 року по 6 лютого 1995 року, з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року (у профкомі копальні «Большевік» Сусуманського ГОКу об'єднання «Северовостокзолото», профкомі Сусуманського ГОКу, в ТОВ «Кадикчанторг») - підлягають зарахуванню до її страхового (трудового) стажу без застосування кратності (у зв'язку із не наданням позивачем доказів на підтвердження укладання позивачем строкових (трирічних) договорів у вказані періоди із працедавцями.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання першого відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 28 по 31 серпня 2009 року (за трудовим договором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на посаді директора) та з 1 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року (в ПАТ «Донецькелектрооптторг»), суд виходить з такого.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача у період з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року остання працювала в ПАТ «Донецькелектрооптторг» (а.с. 28, 103, 136).

Разом із цим, згідно з приписами ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (починаючи з 1 січня 1999 року) […], а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вбачається Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) (форма ОК-5), у періоди з 28 по 31 серпня 2009 року, з 1 вересня по 31 грудня 2014 року заробітна плата позивачу не нараховувалась, страхові внески не сплачувались (а.с. 56, 110, 147).

Отже, зазначені періоди правомірно не були зараховані першим відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання першого відповідача урахувати архівну довідку про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ст. 1 Угоди, яка була чинною як станом на час роботи позивача у періоди з липня 1988 року по грудень 1993 року (періоди, зазначені у довідці від 16 січня 2017 року № С-3/1), так і станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії 12 травня 2022 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами ст.6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію […] громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до ст. 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Проаналізувавши наведені положення суд висновує, що заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 дійшов висновку про врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману в російській федерації, за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про державні пенсії», який був ухвалений Верховною Радою СРСР 14 липня 1956 року та діяв на території СРСР у періоди, вказані у довідці від 16 січня 2017 року № С-3/1 (1988 - 1993 роки), виплата пенсій забезпечується державою за рахунок коштів, щорічно асигнуються за державним бюджетом СРСР, в тому числі коштів за бюджетом державного соціального страхування, що утворюються із внесків підприємств, установ та організацій б е з будь-яких відрахувань із зарплати.

Згідно зі ст. 8 Закону російської радянської федеративної соціалістичної республіки «Про державні пенсії в РРФСР» від 20 листопада 1990 року № 340-1, який був чинним у російській федерації з 1 січня 1992 року, виплата пенсій, призначених відповідно до цього Закону, здійснюється за рахунок Пенсійного фонду РРФСР. Цей фонд утворюється рахунок страхових внесків підприємств і закупівельних організацій; страхових внесків громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, зокрема фермерів; страхових внесків працюючих громадян; асигнувань із Державного бюджету СРСР […]. Страховий тариф встановлюється на 1991 рік: для підприємств та організацій - у розмірі 26 відсотків по відношенню до нарахованої оплати праці […], страхові внески працюючих громадян встановлюються у розмірі одного відсотка заробітку.

Отже, за законодавством російської федерації, як і за законодавством України, обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду.

Як вбачається з архівної довідки «Про заробітну плату» від 16 січня 2017 року № С-3/1, в якій наведені відомості про заробітну плату позивача за періоди її роботи з липня 1988 року по грудень 1993 року, з 1991 року утримання в пенсійний фонд здійснювались у розмірі 1% від заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 105, 140).

Проаналізувавши наведене, суд висновує, що зазначена довідка підлягає врахуванню органами Пенсійного фонду України при визначенні розміру пенсії.

Стосовно посилань першого відповідача на те, що зазначена довідка не підлягає врахуванню при розгляді заяви позивача про призначення пенсії оскільки «відсутні особові рахунки чи відомості на видачу заробітної плати, що п е р е д б а ч е н о п. 3 Порядку № 637», суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку № 637 (в редакції, чинній станом на час розгляду першим відповідачем заяви позивача від 12 травня 2022 року) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, посилання відповідача на приписи п. 3 Порядку № 637 є безпідставними, так як вказаним пунктом врегульовано питання зарахування до страхового стажу особи певних періодів її роботи, а не порядок обрахунку розміру пенсії.

Крім цього, у довідці наявні відомості про те, що довідка складена на підставі наступних джерел: Фонд Л-72, особових рахунків профкому копальні «Большевік», особових рахунків профкому Сусуманського ГОКу; заробітна плата наведена із врахуванням єдиного районного північного коефіцієнту 1,7, північних надбавок, премій, перерахунків; компенсаційні виплати та одноразові виплати в заробітну плату не включені (а.с. 105, 140).

Проаналізувавши наведене, беручи до уваги висловлені заперечення першого відповідача щодо врахування вказаної довідки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині зобов'язання першого відповідача урахувати архівну довідку про заробітну плату від 16 січня 2017 року № С-3/1 при розгляді її заяви про призначення пенсії.

Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання першого відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що питання призначення позивачу пенсії з а у м о в и врахування до страхового (трудового) стажу позивача наведених вище періодів роботи ОСОБА_1 не є спірним в межах цієї справи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись наведеними приписами та враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 12 травня 2022 року про призначення пенсії за віком із врахуванням довідки серія БТ-І № 7007067 від 16 жовтня 1981 року та із зарахуванням до її страхового (трудового) стажу наступних періодів роботи:

- з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року);

- з 2 жовтня 1987 року по 11 жовтня 1987 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, в одинарному розмірі);

- з 12 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року та строкового трудового договору від 12 жовтня 1987 року № 13, із застосуванням коефіцієнту кратності 1,5);

- з 14 липня 1988 року по 10 лютого 1995 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, в одинарному розмірі);

- з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року, в одинарному розмірі);

- з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року (на підставі трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16 жовтня 1981 року).

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн за подання до суду даного позову до ухвалення судового рішення у даній справі (а.с. 74-75).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 цієї ж статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги, що основні вимоги позивача, щодо яких судом встановлена необхідність сплатити судовий збір (про визнання протиправним та скасування рішень), за висновком суду підлягають задоволенню, а позовні вимоги, у задоволенні яких суд дійшов висновку відмовити, є похідними вимогами, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі - по 1 073,60 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, зареєстроване місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 травня 2022 року № 054450003786 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 8 вересня 2023 року № 054450003786 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового (трудового) стажу позивача наступні періоди:

- з 9 червня 1986 року по 22 червня 1987 року;

- з 2 жовтня 1987 року по 11 жовтня 1987 року (в одинарному розмірі);

- з 12 жовтня 1987 року по 20 липня 1988 року (із застосуванням кратності 1,5);

- з 14 липня 1988 року по 10 лютого 1995 року (в одинарному розмірі);

- з 20 липня 1995 року по 16 квітня 1997 року (в одинарному розмірі);

- з 9 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12 травня 2022 року - із врахуванням довідки серія БТ-І № 7007067 від 16 жовтня 1981 року та висновків суду, наведених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, зареєстроване місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна

Попередній документ

116293354

Наступний документ

116293356

Інформація про рішення:

№ рішення:	116293355
№ справи:	200/6028/23
Дата рішення:	15.01.2024
Дата публікації:	17.01.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (23.02.2024)
Дата надходження:	26.10.2023
Предмет позову:	про скасування рішення та зарахування стажу

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ВОЛГІНА Н П

відповідач (боржник):

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

позивач (заявник):

Солдатенко Світлана Іванівна