15 січня 2024 р.Справа №160/1167/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про забезпечення адміністративного позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2023 №1129/32-00-07-08-20 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
12.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків та іншим територіальним органам ДПС України вчиняти дії із проведення на магазинах “АЛЛО” фактичних перевірок господарської діяльності ТОВ “АЛЛО” з питань дотримання ведення касових операцій, а саме п.п. 1, 2 ст. З ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до винесення рішення по справі № 160/1167/24.
В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача зазначив, що 11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 №1129/32-00-07-08-20 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, проте як зазначає представник не зважаючи на той факт, що ТОВ “АЛЛО” оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення, ДПС України наказало всім своїм територіальним органам в Україні здійснити заходи щодо зупинення господарської діяльності ТОВ “АЛЛО”, шляхом проведення фактичних перевірок на всіх магазинах ТОВ “АЛЛО” по всій території України, оскільки вважає, що ТОВ “АЛЛО” проводить всі свої розрахункові операцій з використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів, в результаті чого відбувається заниження податків. Масові перевірки контролюючого органу з одних і тих же підстав суперечать діючому законодавству України, оскільки юридична особа не може бути притягнута до відповідальності поки спірне рішення контролюючих органів оскаржується у суді та відносно платника податків не винесено рішення, яке свідчить про порушенням ним норм чинного законодавства України. Отже очевидними є ознаки протиправності рішення та дій ДПС України та її територіальних органів відносно законної господарської діяльності ТОВ “АЛЛО”. Враховуючи вищевикладене, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, для захисту яких він звернувся до суду.
Положенням ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Згідно з абзацом другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим вимогам та обставинам справи.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 28 липня 2021 року у справі №640/16566/20.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він доходить висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, предметом позову у цій адміністративній справі є скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 №1129/32-00-07-08-20 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнятого за результатами перевірки дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Проте, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків та іншим територіальним органам ДПС України вчиняти дії із проведення на магазинах “АЛЛО” фактичних перевірок господарської діяльності ТОВ “АЛЛО” з питань дотримання ведення касових операцій, а саме п.п. 1, 2 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до винесення рішення в справі № 160/1167/24, зазначивши, що масові перевірки контролюючого органу з одних і тих же підстав суперечать діючому законодавству України, оскільки юридична особа не може бути притягнута до відповідальності поки спірне рішення контролюючих органів оскаржується у суді та відносно платника податків не винесено рішення, яке свідчить про порушенням ним норм чинного законодавства України. Отже очевидними є ознаки протиправності рішення та дій ДПС України та її територіальних органів відносно законної господарської діяльності ТОВ “АЛЛО”.
Так, суд зазначає, що перевірка на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення була проведена, а забезпечення позову шляхом заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків та іншим територіальним органам ДПС України вчиняти дії із проведення на магазинах “АЛЛО” фактичних перевірок господарської діяльності ТОВ “АЛЛО” з питань дотримання ведення касових операцій, а саме п.п. 1, 2 ст. З ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не пов'язано з розглядом цієї справи.
Окрім того, підстави для винесення оскаржуваного рішення, можуть бути встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
Доводи того, що невжиття заходів зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені наданими доказами, а базуються на його припущеннях. Так само заявником не зазначено, на підставі яких саме доказів підтверджено доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав заявника.
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 зазначив, що - під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Судове рішення не може ґрунтуватися винятково на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим.
При цьому, правомірність рішення, дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі №640/1945/19, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 серпня 2021 року у справі №380/11600/20.
Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправних дій суб'єкта владних повноважень слід зазначити таке.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності дій та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних дій поза обґрунтованим сумнівом.
Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв'язку із чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Оскільки, останнім днем для винесення ухвали є 13.01.2023 - вихідний день, заяву про забезпечення адміністративного позову розглянуто в перший робочий день - 15.01.2024.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про забезпечення адміністративного позову за позовною заявою про забезпечення адміністративного позову до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Н.Є. Сліпець