15 січня 2024 року Справа №215/6409/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 215/6409/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланандна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) про встановлення наявності компетенції
27.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Міністерства соціальної політики України у сфері управління при отриманні заяви від 16.08.2022 року вх. С-11425/04-22 створювати штучні перешкоди для виконання умов ст. 3, 21, 22, 46 Конституції України і надання припису за формою Н-9 та визнати таку процедуру протиправною бездіяльністю і зобов'язати витребувати копію листа непрацездатності ОСОБА_1 серії АВЛ №520964 необхідних для МСЕК та направити ОСОБА_1 .
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2023 року адміністративну справу № 215/6409/23 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 року адміністративна справа №215/6409/23 передана для розгляду судді Серьогіній О.В.
11.01.2014 року до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Серьогіної О.В.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що суддя Серьогіна О.В. помилково вважає, що позивач не є членом малозабезпеченої сім'ї та штучно створює перешкоди для захисту гарантій статті 46 Конституції України. Суддя Серьогіна О.В. створює штучні перешкоди для виконання своїх обов'язків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строки розгляду позову, використовує диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду позову в якому прямо заінтересована суддя.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Серьогіна О.В.) ухвалою від 11.01.2024 визнав заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 215/6409/23 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. необгрунтованою; передав заяву про відвід для вирішення по суті у порядку ч.4 ст.40 КАС України іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді Серьогіної О.В.
Згідно із протоколом від 28.11.2023 автоматизованого розподілу між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної О.В передано для розгляду судді Ніколайчук С.В.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказану заяву, суд зазначає про таке.
Згідно із частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Згідно із частиною одинадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Частинами першою - другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1-3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на викладене, суд уважає заяву ОСОБА_1 про відвід Серьогіної Олени Василівни у справі № 215/6409/23 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.12 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Згідно із ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної Олени Василівни у справі № 215/6409/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланандна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) про встановлення наявності компетенції.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.В. Ніколайчук