15 січня 2024 рокуСправа №160/28956/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
06.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Дніпровської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000130/1 від 08.08.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000248 від 08.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ГРУПА ВІА ДНІПРО" зазначено, що подані декларантом документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, проте, на підставі наданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000130/1 від 08.08.2023, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000248 від 08.08.2023 року, які, на думку позивача, є протиправними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем у оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. Позивач вважає, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 04.12.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30.11.2023 до суду надійшов від Дніпровської митниці відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ "ГРУПА ВІА ДНІПРО". Власну позицію митний орган обґрунтував тим, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (пункт 3 статті 53 МК України). Згідно з відомостями по товару №1 від 08.08.2023 ЕМД за №23 UA 110140006466U2 зазначена торгівельна марка VIA BEAUTY. При цьому, згідно з товаросупровідними документами (специфікація, інвойс) зазначені відомості відсутні. Пунктом 3.2 контракту від 05.05.2019 №02/2019 та пунктом 6.1 передбачено надання сертифікату якості заводу-виробника. Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД, зазначений документ не надано до митного оформлення. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано. Відповідно до графи 20 ЕМД та товаросупровідних документів заявлені умови поставки FOB GUANGZHOU. Проте, згідно з морським коносаментом № TJSHTMSC0912S1 від 18.06.2023 порт відправлення NANSHA. Документальне підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA відсутнє. Відповідно до п. 4.1 контракту оплата за товар проводиться на рахунок продавця протягом 90 днів з дати поставки (згідно п. 3.4 контракту) або передплата відповідно до умов специфікації. Відповідно до специфікації від 12.06.2023 №06/23 умови оплати: передплата на розрахунковий рахунок продавця. Фактурна вартість оцінюваної партії товарів - 166 336,62 дол.США. У якості підтвердження оплати за товар декларантом надано банківські платіжні документи на загальну суму 142 482,04 (що є меншою від фактурної вартості оцінюваної партії товарів). Також, зазначені банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив'язати документи до оцінюваної партії товарів. Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB GUANGZHOU. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належать витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судно. Відповідно до ДМВ декларантом заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрат на транспортування - 256776,17 грн. У підтвердження зазначених витрат надані наступні документи: договір (контракт) про перевезення від 20.04.2023 № 193.2004/23; договір (контракт) про перевезення від 01.06.2022 № C-42289205; договір ТЕО від 09.01.2023 № ТЕО38754647; довідку щодо транспортних витрат від 04.08.2023 № 9489; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 6061 від 04.08.2023, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 5964 від 27.07.2023. Довідка щодо транспортних витрат від 04.08.2023 №9489, яка видана експедитором, не передбачена умовами договору ТЕО38754647 та не є підставою для оплати зазначених у ній витрат. Митниця звертає увагу суду на те, що ненадання декларантом заявки щодо транспортування вантажу, не дає можливості встановити, за яким маршрутом відповідальність за перевезення покладається на експедитора ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА». Згідно рахунку на оплату ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 04.08.2023 №6061 до складу митної вартості оцінюваних товарів включено витрати на транспортування в сумі 80 000,00грн («Міжнародні транспортні послуги за межами території України»). Декларантом зазначена сума транспортних витрат позиціонується, як витрати на транспортування оцінюваних товарів з порту GDANSK (Польща) до місця ввезення на митну територію України автотранспортом. Однак, в рахунку на оплату ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 04.08.2023 №6061 відсутня інформація про маршрут транспортування товарів та зазначено посилання на коносамент TJSHTMSC0912S1, а не на CMR. Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви, що рахунок на оплату ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 04.08.2023 №6061 стосується вартості транспортно-експедиційних витрат, здійснених автотранспортом. Крім того, декларантом документально не підтверджено витрати на транспортування оцінюваного товарів за маршрутом GDANSK (Польща) - Дніпро, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення до складу задекларованої митної вартості товарів в повному обсязі складової «витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України», а саме за маршрутом GDANSK (Польща) - Дніпро. Також, документально підтверджену вартість товарів від країни експорту перевірити не можливо, експортну декларацію країни відправлення не надано до митного оформлення. Так, документально підтверджену вартість товарів від країни експорту перевірити не можливо, експортну декларацію країни відправлення не надано до митного оформлення. Митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару: «Косметичні препарати, засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою, без вмісту озоноруйнуючих речовин, не містить наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів, не в аерозольній упаковці, Країна виробництва CN», що імпортовано за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД від 17.07.2023 № UA209150/2023/7012 на рівні 12,01 дол.США/кг. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 08.08.2023 №UA110140/2023/000130/1. Окрім того, відповідач зазначає, що рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн є значно завищеним та таким, що не підлягає відшкодуванню. Таким чином, відповідач стверджує, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, та при винесенні оскаржуваної картки відмови, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
07.12.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та, зокрема, зазначено, що викладені відповідачем у відзиві та в оскаржуваних рішеннях, як підстави для коригування митної вартості, не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та, крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.05.2019 ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО», як покупець, уклало з іноземним підприємством GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT EXPORT CO., LIMITED (Гонконг, КНР), як продавцем, Контракт №02/2019 (далі - Контракт).
Відповідно до пунктів.1.1 та 1.2 Контракту, предметом є продаж продавцем на користь покупця товарів в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в специфікаціях та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) погоджується сторонами на кожну партію та вказуються в специфікаціях до даного Контракту.
Відповідно до пункту 2.2 Контракту валютою Контракту є долар США.
12.06.2023 до Контракту між сторонами укладено Специфікацію №06/23 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 32 позиції на загальну суму 166 336,62 доларів США (USD).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 06/23 від 12.06.2023 року загальною вагою 21540,00 кг згідно коносаменту № TJSHTMSC0912S1 від 18.06.2023 був ввезений на митну територію України та 08.08.2023 року був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці (надалі - відповідач, митниця) за ЕМД №23UA110140006466U2, до якої було додано наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) № 06/23 від 17.05.2023;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 06/23 від 12.06.2023;
- коносамент (Bill of lading) № TJSHTMSC0912S1 від 18.06.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 850267 від 04.08.2023;
- супровідний документ 23PL322080NU62ARE2 від 03.08.2023;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 06/23 від 12.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 6061 від 04.08.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5964 від 27.07.2023;
- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 9489 від 04.08.2023; договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 06/23 від 12.06.2023;
- договір про надання послуг митного брокера № 1507-18 від 15.07.2018;
- договір про перевезення № 193.2004/23 від 20.04.2023;
- договір про перевезення № 3103 від 31.03.2023;
- договір про перевезення № С-42289205 від 01.06.2022;
- договір про перевезення № ТЕОЗ8754647 від 09.01.2023;
- договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Розглянувши подані позивачем документи, митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Дніпровська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
7) виписку з бухгалтерської документації;
8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
9) копію митної декларації країни відправлення;
10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на електронне повідомлення відповідача щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, листом від 08.08.2023 №08/08-01 було повідомлено, що не має можливості подати інші додаткові витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.
08.08.2023 Дніпровською митницею винесено рішення про коригування митної вартості №UA110140/2023/000130/1, яким по Товару №1 скоригована митна вартість товару до рівня 12,01 доларів за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2023/000248 від 08.08.2023 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2023/000248.
У зв'язку з незгодою із Рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД №23UA110140006496U6 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 178472,94 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 584842,10 грн. податку на додану вартість (за видом платежу 028), всього на суму 763315,04 грн.
Незгода позивача з прийнятим Дніпровською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо наявних, на думку відповідача, розбіжностей та неповноти у поданих документах, які зазначені в повідомленні декларанту та графі 33 Рішення, суд зазначає наступне.
В Рішенні зазначено: «Оцінювана партія товарів заявлена декларантом відповідно до посередницького контракту з продавцем GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Hongkong) від 05.05.2019 № 02/2019. Згідно відомостей графи ЗІ ЕМД та електронного інвойсу, декларантом заявлені відомості щодо виробника товарі: Beauty Medical International Co., Ltd, торгівельні марки: VIA BEAUTY. Відповідно до пункту 1.2 контракту №02/2019 покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації до контракту, яка с невід 'ємною частиною контракту. Згідно контракту від 05.05.2019 №02/2019, специфікації від 12.06.2023 №06/23 та комерційного рахунку від 12.06.2023 № 06/23 відсутні відомості щодо виробника товару. Враховуючи зміст пункту 1.2 контракту №02/2019, реквізити специфікації від 12.06.2023 №06/23, відповідно до якої сформована заявлена за ЕМД від 08.08.2023 № 23UA110140006466U2 оцінювана партія товарів, не зазначені у Інвойсі від 12.06.2023 № 06/23. Згідно відомостей по товару №1 ЕМД від 08.08.2023 № 23UA110140006466U2 зазначена торгівельна марка VIA BEAUTY. При цьому, згідно товаросупровідних документів (специфікація від 12.06.2023 №06/23, інвойс від 12.06.2023 № 06/23) зазначені відомості відсутні».
Суд з приводу сумнівів відповідача щодо відсутності відомостей щодо виробника товару вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1.2. Контракту №02/2019 покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п. 5.1. Контракту країна виготовлення товару - Китай, якщо у відповідних документах не зазначено інше.
Відомості щодо виробників товару зазначені у пакувальному листі (Packing list) № 06/23 від 17.05.2023, зокрема: Beauty Medical International Co., Ltd, Китай.
Відтак, виробником товарів зазначених в специфікації та інвойсі під торгівельними марками VIA BEAUTY є Beauty Medical International Co., Ltd, Китай.
При цьому, суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено такої обов'язкової вимоги до специфікації та рахунку як зазначення виробника товару.
Окрім цього, митним органом не обґрунтовано, яким чином відсутність зазначених відомостей у специфікації та рахунку може вплинути на числове значення митної вартості товару.
Таким чином, зазначені обставини не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Щодо позиції митниці стосовно того, що декларантом не надано сертифікат якості заводу-виробника, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, сертифікат якості не є документом на підтвердження митної вартості товару, подання такого документу до митного органу законом не вимагається.
Зазначена позиція підтримується Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена митницею підстава є помилковою.
Щодо відсутності документального підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA, суд виходить із наступного.
На підставі пункту 2.1 Контракту, ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо і зазначається в Специфікаціях до цього Контракту.
Згідно з Специфікацією №06/23 від 12.06.2023 до Контракту, сторонами узгоджені умови поставки за Інкотермс 2010: FOB Гуанчжоу, Китай.
Згідно з правилами Інкотермс 2010, термін FOB (Франко борт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинний нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
У тому числі, згідно правила пункту А.4., продавець зобов'язаний загрузити товар на борт судна, зазначеного покупцем, в погоджену дату в межах обговореного терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту.
Згідно з правилом пункту А.6., продавець зобов'язаний, з урахуванням застережень пункту Б.6.: нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження у відповідності зі статтею А.4., і оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.
Одночасно, умови поставки FOB означають, що всі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна у порту Гунчжоу несе продавець, в тому числі і витрати на транспортування, доставку товару з іншого (квартального) порту, і т.д., і такі витрати включаються до ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
На підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту Гуанчжоу, Китай - Гдиня, Польща - митний перехід на територію українського кордону-Ягодин, позивачем було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати № 8913 від 09.06.2023 року, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері MSMU8230860 згідно коносаменту №TJSHTMSC0912S1 від 18.06.2023 складають 256776,17 грн.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а відповідно не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості.
Щодо аргументів відповідача, що «Відповідно до п. 4.1 контракту оплата за товар проводиться на рахунок продавця протягом 90 днів з дати поставки (п. 3.4 контракту) або передплата відповідно до умов специфікації. Відповідно до специфікації від 12.06.2023 №06/23 умови оплати: передплата на розрахунковий рахунок продавця. Фактурна вартість оцінюваної партії товарів - 166336,62 дол. США. У якості підтвердження оплати за товар декларантом надано банківські платіжні документи: На загальну суму 142 482,04 (що с меншою від фактурної вартості оцінюваної партії товарів). Також, зазначені банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив'язати документи до оцінюваної партії товарів», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. З, 4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Так, згідно наданої декларантом до митного оформлення специфікації від 12.06.2023 №06/23 визначені умови оплати: оплата до 120 календарних днів від дати постави товару на склад покупця, а не передплата, як зазначено відповідачем в графі 33 рішення та картці відмови.
Крім того, умовами специфікації від 12.06.2023 №06/23 умови оплати визначені як після оплата протягом 120 календарних днів з дати поставки товару, декларант 80 000.00 грн. - міжнародні транспортні послуги за межами території України.
Відтак в сумі транспорті витрати за межами території України складають 256776,17 грн. (160 029,07 грн.+ 16747,10 грн. + 80000,00 грн.)
Таким чином, транспортні витрати, окрім довідки експедитора, підтверджуються наданими рахунками, згідно яких обчислюється та підтверджується заявлене числове значення.
Крім того, слід зазначити, що в п.6 ч.2 ст. 53 МК України не міститься вимог чи переліку документів, що мають містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тому, наданими документами, на думку позивача, повністю виконано вимоги п.6 ч.2 ст. 53 МК України в цій частині.
Позиція позивача з цього питання відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, відповідно до якої Верховний Суд встановив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таким чином, невизнання відповідачем на цій підставі достатності подання позивачем документів на підтвердження числових показників вартості перевезення оцінюваних товарів є протиправною.
Щодо аргументів відповідача, що «…В розділі 1 договору про транспортио-експедиторське обслуговування від 09.01.2023 № ТЕ038754647, зазначено, що істотні умови договору, встановлюються у Заявці (зокрема, але не включно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати Експедитору, пункти відправлення та призначення товару). Однак, зазначений документ до митного контролю декларантом не надано», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як, вже зазначалось судом, п.6 ч.2 ст. 53 МК України не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За аналогією закону, вимоги про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведені в Наказі Мінфіну України №599 від 24.05.2012 року стосовно порядку заповнення декларації митної вартості. Зазначені вимоги є альтернативними, в тому числі допускається надання: - рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст. 53 МК України та Наказу Мінфіну України №599, а відповідно не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Щодо документального підтвердження вартості товарів від країни експорту, яку перевірити неможливо, експортну декларацію країни відправлення не надано до митного оформлення, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України, експортна декларація країни відправлення є додатковим документом.
Умовами Контракту не передбачено надання продавцем експортної декларації країни відправлення покупцю.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені висновки відповідача є помилковими та не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 55 МК України, відповідач має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).
Також, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин підчас здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню
У постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 Верховний Суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Так, приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.
З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.
Суд, оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19).
Суд уважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов'язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.
Вищезазначені висновки у цій справі узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.
Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.
Митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Таким чином, суд доходить висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що в межах спірних відносин, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення митниці про коригування митної вартості товару та наявність підстав для його скасування.
Водночас, згідно з частин 1, 2 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. по справі №815/3142/17.
Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятої на підставі оскаржуваного рішення, суд виходить з того, що відповідно до ст.264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для декларанта.
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України UA110140/2023/000248 від 08.08.2023, прийнята на підставі скасованого рішення та буде автоматично скасована митним органом, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Львівської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 11449,73 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №71189 від 02.11.2023.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 11449,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Представник відповідача заперечував щодо адекватності такої суми витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, позивачем до позовної заяви було додано: копію договору про надання правової допомоги № 01-25-10/23 від 25.10 2023, копію рахунку-фактури № 125/23 від 25.10.2023, копію платіжної інструкції № 1789 від 26.10.2023 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2023.
З Договору про надання правничої допомоги № 01-25-10/23 від 25.10 2023, вбачається, що його укладено між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (замовник) та Адвокатським бюро "Герман і партнери" (виконавець).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист інтересів Замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про оскарження рішення № UA110140/2023/000130/1 від 08.08.2023 про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що послуги надаються адвокатом Герман М.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4898, видане Київською міською кваліфікаційно-дісциплінарною комісією адвокатури 27.03.2012.
Пунктом 3.2. вказаного Договору, сторони передбачили, що вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить 30 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п. 3.3 вказаного Договору, Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30 000,00 грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором.
Оплата правової допомоги Адвокатському бюро «Герман і партнери» у розмірі 30000,00 грн. підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 1789 від 26.10.2023.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/28956/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.
Тому, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.
Таким чином заявником не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 73,74 КАС України доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Вказана сума у розмірі 5000,00 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" (49000, м.Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 36, код ЄДРПОУ 38754647) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000130/1 від 08.08.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" (49000, м.Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 36, код ЄДРПОУ 38754647) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11449,73 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 73 коп та витрати професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець