12 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35516/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ПВР) про скасування постанови від 21.11.2023 № 70156708 про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою державного виконавця Відділу ПВР Турчинського В.Є. від 21.11.2023 у виконавчому провадженні № 70156708 за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 накладено на боржника ГУ ПФУ у Волинській області штраф в розмірі 10200,00 грн.
Позивач вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що державним виконавцем не дотримано вимоги Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) в частині перевірки виконання рішення, а тому були відсутні правові підстави для винесення постанови.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 12.01.2024 представник відповідача Турчинський В.Є. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови.
Третя особа ОСОБА_1 письмових пояснень до суду не подала.
В судове засідання 12.01.2024 учасники справи не прибули, при цьому представник позивача та представник відповідача подали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі.
Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином відповідно до положень даної статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, оскільки учасники справи в судове засідання 12.01.2024 не прибули, при цьому подали заяви про розгляд справи без їх участі, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022, яке набрало законної сили, у справі № 140/13686/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 09 травня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (суд звертає увагу, що усі судові рішення, на які є покликання в цьому рішенні суду, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
15.08.2022 Волинський окружний адміністративний суд, на виконання вказаного судового рішення в зобов'язальній частині, видав стягувачу ОСОБА_1 виконавчий лист № 9096/2022.
06.09.2023 та 09.10.2023 головним державним виконавцем Відділу ПВР Турчинським В.Є. винесено вимоги, яким вимагалося терміново вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду та надати інформацію про стан виконання вказаного виконавчого листа № 9096/2022, виданого 15.08.2022.
Листами від 26.09.2023 та 11.10.2023 ГУ ПФУ у Волинській області, у відповідь на вимоги державного виконавця, повідомило про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 в добровільному порядку проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), виплата заборгованості за період з 09.05.2021 по 31.03.2023 в сумі 101865,94 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету (а.с. 7-10).
21.11.2023 головний державний виконавець Відділу ПВР Турчинський В.Є. виніс постанову ВП № 70156708 про накладення штрафу, відповідно до якої за повторне невиконання рішення суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 на боржника ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. Як зазначено у постанові, з матеріалів виконавчого провадження, а також проведеною перевіркою державним виконавцем встановлено, що рішення суду залишається невиконаним. Згідно із заявою стягувача перерахунок та виплату пенсії ГУ ПФУ у Волинській області не проведено (а.с. 12).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 28.11.2023 №907600139060 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням розрахункової величини: 2270,00 грн - станом на 01.01.2021, 2481,00 грн - станом на 01 січня 2022 року, 2648,00 грн - станом на 01 січня 2023 року (а.с. 17-19).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 140/13686/21 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у вказаній справі задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року виплати пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За правилами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами пункту 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно із частиною другою статті 75 Закону № 1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
За обставин цієї справи виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 13.01.2022 у справі №140/13686/21 відкрито. Боржник, отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, мав обов'язок повідомити про виконання рішення суду та надати докази такого виконання протягом 10 робочих днів. ГУ ПФУ у Волинській області інформувало державного виконавця про виконання рішення суду листами від 26.09.2023 та 11.10.2023 а саме про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 в добровільному порядку проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), виплата заборгованості за період з 09.05.2021 по 31.03.2023 в сумі 101865,94 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. З 01.04.2023 виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 буде здійснюється щомісячно разом з основною пенсією. ГУ ПФУ у Волинській області у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі просило закінчити виконавче провадження.
ГУ ПФУ у Волинській області не заперечує, що за період з 09.05.2021 по 31.03.2023 має заборгованість перед стягувачем ОСОБА_1 у сумі 101865,94 грн, невиплату якої пояснює недостатністю бюджетних призначень з Державного бюджету на цю мету.
Поряд з тим доказів про застосування боржником зміни розрахункової величини відповідно до Закону про Державний бюджет при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії до моменту винесення оскаржуваної постанови не надано.
В матеріалах справи відсутні докази інформування державного виконавця з підтвердженням відповідними доказами тієї обставини, що рішення суду у справі №140/13686/21 у період з дня відкриття виконавчого провадження до 21.11.2023 (до дня прийняття спірної постанови про накладення штрафу) ГУ ПФУ у Волинській області виконане у спосіб, встановлений судом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням від 28.11.2023 №907600139060, тобто після повторного накладення державним виконавцем штрафу 21.11.2023, боржник ГУ ПФУ у Волинській області здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням розрахункової величини: 2270,00 грн - станом на 01.01.2021, 2481,00 грн - станом на 01 січня 2022 року, 2648,00 грн - станом на 01 січня 2023 року.
Отже, з наданих доказів слідує, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу (21.11.2023) ГУ ПФУ у Волинській області неналежно виконало судове рішення. При цьому позивач не надав доказів, які б підтверджували відсутність у нього фактичної можливості (у тому числі фінансової) виконати рішення суду у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі № 240/4946/18, від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а, необхідно дотримуватися і на стадії виконання судового рішення при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Правові підстави для не застосування до цих правовідносин пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VIII відсутні.
За приписами статті 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 6 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Згідно із статтею 7 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Відповідно до статті 16 Закону № 2017-ІІІ держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 № 966-ХІV (далі - Закон № 966-ХІV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За змістом статті 2 Закону № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 966-ХІV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Пунктом 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України передбачено, що Законом про Державний бюджет України визначаються: розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період.
Отже, зміна (підвищення) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня наступного календарного року Законом про Державний бюджет України, є підставою для зміни (збільшення) розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ.
На думку суду, оскільки порушення у вигляді невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 стало підставою для винесення постанови про повторне накладення штрафу від 21.11.2023 ВП № 70156708, поважних причин такого невиконання рішення суду боржником ГУ ПФУ у Волинській області не наведено та судом не встановлено, та враховуючи, що постановою державного виконавця уже було накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання цього рішення суду, тому суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця були фактичні та правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Суд наголошує, що невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що постановою про накладення штрафу від 21.11.2023 ВП № 70156708 боржника ГУ ПФУ у Волинській області правомірно притягнуто до відповідальності за повторне невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі № 140/13686/21 без поважних причин, а тому оскаржувана у цій справі постанова є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Р.С. Денисюк