про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
15 січня 2024 р. Справа № 120/291/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гінгуляком О.М., до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
1. Щодо підтвердження реєстрації електронного кабінету представника.
Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Разом з тим 18.10.2023 набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX, яким внесено зміни до КАС України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Так, на сьогодні частинами четвертою-шостою статті 18 КАС України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, серед іншого, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суд враховує, що позовну заяву (у паперовій формі) від імені позивача подано її представником адвокатом Гінгуляком О.М. Однак при цьому у позовній заяві не зазначено інформації про наявність в адвоката електронного кабінету, тобто не підтверджено факту обов'язкової реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Таким чином в порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви представнику позивача необхідно надати письмове підтвердження факту реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або, у разі його відсутності, шляхом реєстрації такого електронного кабінету відповідно до статті 18 КАС України з наступним письмовим повідомленням суду про цей факт (або подання до суду обґрунтованої письмової заяви про те, що реєстрація електронного кабінету суперечить його релігійним переконанням).
2. Щодо надання доказів сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.
Таким чином ставка судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру в цьому випадку становить 1211,20 грн. (3028 х 0,4)
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а відтак при зверненні до суду ОСОБА_1 мала би сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Натомість, всупереч вищевикладеному позивачем не надано доказів на підтвердження факту сплати судового збору як і доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, в порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд;
3. Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так за змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати рішення Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району, Вінницької області від 13.05.2022 №2255 «Про надання відмови громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_1 протиправним та скасувати;
- зобов'язати Мурованокуриловецьку селищну раду Могилів-Подільського району, Вінницької області після закінчення воєнного стану на території України та/або внесення змін до Закону №62145-XI від 24.03.2022, прийняти рішення яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 0522883600:002:0396.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що 24 червня 2021 року вона звернулась до відповідача із клопотанням про надання їй дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки, однак Мурованокуриловецькою селищною радою рішення прийнято не було. Наведені обставини змусили звернутись її до суду.
Вказує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 №120/16302/21 позовні вимоги задоволено частково. Зокрема зобов'язано Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути її клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 0522883600:07:002:0396, у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти мотивоване рішення про надання чи/або відмову у наданні відповідного дозволу.
В подальшому, на виконання вказаного рішення суду за результатом розгляду відповідного клопотання позивача, Мурованокуриловецькою селищною радою було прийнято рішення «Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» 13.05.2022 №2255, яким відмовлено позивачу у надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, як слідує з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем 13.05.2022, проте з даним адміністративним позовом позивач звернулась до суду лише 05.01.2024 (згідно відмітки на поштовому конверті), тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Водночас, разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду. Обґрунтовуючи дану заяву представник позивача зазначив, що про прийняте Мурованокуриловецькою селищною радою рішення позивач дізналась 05.07.2023, що підтверджується копією опису вхідного пакету документів, а саме в розділі «відмітка про отримання результату суб'єктом звернення». А тому, на переконання представника, саме із цієї дати слід відраховувати ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Щодо викладених у заяві доводів, то суд враховує те, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Частиною п'ятою та одинадцятою ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
При цьому, частиною другою ст. 15 Закону України Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Таким чином, оскаржуване рішення селищної ради є актом індивідуальної дії, яке підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа.
Отже враховуючи те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 №120/16302/21 зобов'язано Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому з моменту набрання законної сили вказаного рішення суду позивач мала виявити належну зацікавленість щодо результатів розгляду її клопотання (тобто результатів фактичного виконання судового рішення).
Поряд із тим, як зазначалось судом вище, прийняте рішення за результатами розгляду її клопотання має бути оприлюднене на офіційному веб-сайті із вільним доступом і позивач не позбавлена була можливості ознайомитись із вказаним рішенням відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, позивач не позбавлена можливості навести інші доводи, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права.
Також, суд зауважує, що звернення до відповідача з приводу надання інформації щодо результатів надання адміністративної послуги та відмітка про отримання результату розгляду суб'єктом звернення такого звернення 05.07.2023 на переконання суду не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не має пов'язуватися із початком перебігу строку звернення до суду.
Крім того із наданого позивачем опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги не зовсім зрозуміло, що позивач отримала саме спірне рішення відповідача від 13.05.2022.
Відтак з огляду на викладене, суд зазначає, що у даній заяві представник позивача не надав належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення позивача до адміністративного суду у встановлений законом строк та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Адже є беззаперечним той факт, що позивач отримавши на свою користь рішення суду від 03.05.2022 по справі № 120/16302/21-а про зобов'язання відповідача розглянути її клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не могла не знати чи принаймні не виявляти належну зацікавленість у результатах розгляду свого клопотання та, відповідно, виконання судового рішення з боку відповідача ще в 2022 році. Тим більше, як вже зазначав суд, таке рішення мало бути відкритим для ознайомлення сторін.
Судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод для позивача в ознайомленні з оскаржуваним рішенням після його прийняття відповідачем. А виходячи з дати винесення оскаржуваного рішення - 13.05.2022 та дати подання позову - 05.01.2024, пропуск позивачем строку звернення до суду є суттєвим.
Таким чином суд визнає неповажними ті підстави, які вказані представником позивача у поданій ним заяві про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, в порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви, позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших (додаткових) підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172, 256, 293 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу (представнику позивача) 10-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію даної ухвали направити позивачу (представнику позивача).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович