Провадження № 33/821/18/24 Справа № 696/998/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Ніколенко О. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
12 січня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янського райсуду Черкаської обл. від 16.11.2023 р., якою ОСОБА_1 , який наро-
дився 1.11.1981 р., громадянина Украї-
ни, працює на посаді ПЧ-5 м. Сміла
локомотивне депо, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 536,8 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 8.09.2023 р. о 21:58 год. в с. Пляківка Михайлівської ОТГ Черкаської обл. по вул. Вишнева водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21120 р/номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адмінправопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не враховано того, що з відеозаписів не вбачається наявності у нього будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, крім звичайного хвилювання від зупинки працівниками поліції, що помилково трактовано поліцейськими як поведінка, яка не відповідає обстановці, вважає таке трактування цілком суб'єктивним, не підтвердженим жодним доказом, оскільки відсутні визначення того, яка саме поведінка має відповідати обстановці, коли особу невідомі люди зупиняють серед ночі і починають обвинувачувати у вчиненні правопорушення. Поліцейські не встановити такої ознаки як запах алкоголю, працівники поліції намагалися провести огляд на стан алкогольного сп'яніння пред'являючи ознаку наркотичного чи іншого сп'яніння. В акті огляду, яким суд обґрунтовував вину і в якому, вказано що він відмовився від проходження, також зазначена додаткова ознака сп'яніння - порушена координація рухів та мови, при цьому під час оформлення матеріалів, що зафіксовано на відео, така ознака взагалі йому не пред'являлась. Крім того, наголошує, що його з документами не ознайомлювали, документи оформлені з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних - п. 10 Інструкції, що робить докази неналежними. В самому протоколі ознаки сп'яніння не вказані взагалі, що є порушенням Інструкції, оскільки зазначення в протоколі ознак сп'яніння є обов'язковим. Вважає, що вимога про проходження огляду була безпідставною, не ґрунтувалася на законі, тому не повинна була виконуватися. Вважає докази по справі неналежними. Крім того, на відео зафіксовано, що о 23:00 год. з боку поліцейських почався тиск з метою змусити його швидко написати пояснення, що є порушенням права на захист, також зафіксовано що пояснення він писав під диктовку поліцейського, вважає, що належних доказів вини у скоєнні правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Правопорушник ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ( а. пр. 43, 45 та 47), однак у судове засідання не з'явився, про поважні причини не явки суд не повідомив.
Апеляційний суд тричі відкладав розгляд справи на значний строк з метою надання учасникам розгляду справи спланувати свою діяльність та надати можливість прибути в судове засідання апеляційного суду, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 348176 від 8.09.2023 р., який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та виклад обставин вчинення правопорушення (а. пр. 1); відеозаписом з нагрудних відеокамер поліцейських, на якому відображено перебіг процесуальних дій, що міститься в матеріалах справи ( а. пр. 6).
В протоколі про адмінправопорушення ОСОБА_1 власноруч зроблено запис «з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 348176 не згоден в зв'язку з тим, що мені було безпідставно висунути вимогу на проходження алкогольного та наркотичного сп'яніння».
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази його перебування в стані сп'яніння, свою позицію про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 власноруч виклав в протоколі про адмінправопорушення, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини, суд першої інстанції правильно визнав як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови останнього пройти огляд на стан сп'яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованими та спростовуються даними відеозапису ( а. пр. 5).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскі-льки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим по-годились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки проходження такого огляду є обов'язком водія.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Суд першої інстанції в постанові правильно вказав, що в протоколі про адмінправопо-рушення не зазначено які саме ознаки сп'яніння були у нього наявні, в той же час дана обставина сама по собі не може бути підставою для визнання протоколу таким, що не відповідає нормам закону, оскільки ознаки сп'яніння, які були виявлені у нього, були озвучені працівниками поліції і це відображено на відеозаписі під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд. Крім того, зазначені ознаки викладені у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ( а. пр. 3) та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ( а. пр. 4), вони вказані в цих документах та відповідають тим, які визначені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння, тому вимога про проходження огляду на стан сп'яніння є законною, як і зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Крім того, на відеозапису видно, що поліцейські спілкувалися з водієм ввічливо, голосу не підвищували, роз'яснювали водію наслідки відмови від огляду, роз'яснили процесуальні права, а тому доводи апеляції в цій частині є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про допущені порушення в процесі провадження у цій справі, зокрема стосовно того, що вимога поліцейських про проходження огляду була безпідставною, не ґрунтувалася на законі, а тому не повинна була виконуватися, докази по справі неналежні, крім того, на відеозапису зафіксовано тиск на апелянта з боку поліцейських не ґрунтуються на матеріалах справи ( а. пр. 7), із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було.
Матеріали справи містять докази доведеності події адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Кам'янського райсуду Черкаської обл. від 16.11.2023 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.