Справа № 541/3950/23 Номер провадження 11-сс/814/46/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 січня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
скаржника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 грудня 2023 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 13 листопада 2023 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що подана ОСОБА_6 заява не містить фактичних даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, що виключає можливість внесення даних відомостей до ЄРДР.
В апеляційній скарзі, із внесеними до неї доповненнями, ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу та зобов'язати керівника прокуратури внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Вказує, що розгляд скарги проведено за відсутності скаржника, чим порушено визначене законом право ОСОБА_6 на доступ до правосуддя.
Внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення є процесуальним обов'язком слідчого. При цьому, факт наявності чи відсутності складу злочину в діях конкретних осіб встановлюється шляхом здійснення досудового розслідування.
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явився. На адресу апеляційного суду надіслав заяву про розгляд провадження за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, скаржника ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.
Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, в тому числі, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Тобто, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4,5 ч.5 ст.214 КПК України.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Полтавської області та Миргородської окружної прокуратури Полтавської області із заявою про вчинення свідком ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке полягає у наданні завідомо неправдивих показань під час розгляду в суді першої інстанції кримінального провадження №42020171260000093 по обвинуваченню ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, в якому ОСОБА_6 має процесуальний статус потерпілого.
При цьому, основним критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Крім того, питання оцінки достовірності чи недостовірності показань свідка відноситься виключно до компетенції суду, який безпосередньо розглядає кримінальне провадження, в межах якого даний свідок надавав свої показання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 року (справа 461/4425/18), надання судом першої інстанції оцінки доказам, що стосуються винуватості чи невинуватості іншої особи у іншому кримінальному провадженні, суперечить зазначеній у ст.17 КПК України засаді презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Якщо суду вирішує справу за обвинуваченням свідка у наданні завідомо неправдивих показань за відсутності вироку у справі, в якій такі показання надавалися, він таким чином обмежує можливість суду у тій справі повно та всебічно дослідити всі надані сторонами докази і прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням. При цьому, досліджуючи питання достовірності доказів свідка, суд змушений досліджувати докази, які є предметом оцінки у іншому кримінальному провадження, а за обставин цієї справи також питання, хто саме є винуватим у тому провадженні.
На момент звернення ОСОБА_6 із заявою про вчинення кримінального правопорушення кримінальне провадження №42020171260000093 по обвинуваченню ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, перебувало на розгляді в Котелевському районному суд Першої інстанції, тому внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, до оцінки всіх наявних у кримінальному провадженні доказів та прийняття кінцевого процесуального рішення за результатами розгляду провадження по суті, може свідчити про тиск на свідка ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 .
При цьому, всупереч доводам апелянта, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 грудня 2023 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4