Справа № 761/1516/24
Провадження № 1-кс/761/1711/2024
12 січня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 ,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 31.08.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100000000648,
установив:
12.01.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 3638) клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 31.08.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100000000648.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000648 від 31.08.2022 за підозрою, у тому числі, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначає про таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , маючи на меті вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, діючи з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, в порушення Законів України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», маючі на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами, у невстановлений день та у не встановлений час, знаходячись у невстановленому місці, заручившись підтримкою своїх знайомих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в свою чергу злучили ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та вступили в злочинну змову між собою, розподіливши функції кожного із учасників групи.
Відповідно до розподілених функцій злочинної групи, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в приватному будинку АДРЕСА_2 у період з серпня 2022 року по теперішній час, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, облаштували місце для незаконного посіву та вирощування рослин із роду конопель.
Облаштувавши місце для незаконного вирощування рослин із роду конопель, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим слідством спосіб, посіяли указане насіння та розпочали його незаконно вирощувати, з метою подальшого, незаконного збуту наркотичного засобу - канабіс. Продовжуючи свої злочинні дії, з вирощених рослин із роду конопель відділили верхні частини, які висушили та подрібнили, тим самим, з метою подальшого збуту незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс та незаконно зберігали в приватному будинку АДРЕСА_2 .
У свою чергу ОСОБА_8 , згідно відведеної йому функції, в месенджері «Telegram» отримував замовлення від наркозалежних осіб щодо конкретної кількості наркотичного засобу, збут якого необхідно здійснити, за що отримує оплату на підконтрольні йому банківські картки. Після чого інформацію щодо необхідної кількості особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс, а також відомостей про особу, якій треба збути шляхом поштового відправлення через недержавного поштового оператора ТОВ «Нова пошта» передає ОСОБА_5 , який спільно з ОСОБА_9 здійснювали фасування та пакування указаного особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс.
Після цього, ОСОБА_9 , згідно відведеної їй функції спільно з ОСОБА_10 , здійснювали збут шляхом пересилання поштових відправлень з наркотичним засобом за допомогою недержавного поштового оператора ТОВ «Нова пошта», використовуючи при цьому тимчасові абонентські номери мобільного зв'язку та змінені анкетні дані.
У подальшому, ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_5 надавали інформацію товарно-транспортної накладної недержавного поштового оператора ТОВ «Нова пошта» поштового відправлення ОСОБА_8 , який, в свою чергу, через месенджер «Telegram» передає її покупцю та передає номер відділення недержавного поштового оператора ТОВ «Нова пошта», за яким буде доставлено замовлений особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Отримані грошові кошти від протиправної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичного засобу розподілялись ОСОБА_8 шляхом перерахування із підконтрольних йому банківських рахунків на банківські карткові рахунки ОСОБА_9 .
10.01.2024 ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України, було затримано.
11.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив про достатність даних, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому діяння, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане слідчим клопотання та просив задовольнити його у повному обсязі, зазначивши про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначених у ст. 177 КПК України, а тому до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого та просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника та заперечував проти клопотання слідчого.
Заслухавши позиції прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000648 від 31.08.2022.
10.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України, було затримано.
11.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.307 КК України, а саме у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів , вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, предметом яких були особливо небезпечні наркотичні засоби, виготовленні, придбанні, зберіганні з метою збуту в особливо великих розмірах.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.
При цьому слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний в змозі знищити, спотворити чи сховати будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлені всі вказані обставини, досудове розслідування триває, в ході якого проводяться слідчі дії, направлені в тому числі на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя також враховує те, що здійснюються заходи до встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до вказаного кримінального провадження, досудове слідство триває.
Існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, продовження вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою, у зв'язку з тим, що підозрюваний офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається.
Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, який може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_5 , у тому числі наявність місця проживання, наявність у нього на утриманні дитини, батьків похилого віку, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Слідчий суддя вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінальних правопорушень.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, а саме щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_5 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у межах строку досудового розслідування до 09 березня 2024 року включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 58 (п'ятдесят вісім) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 березня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1