Справа №760/240/24
2-з/760/3/24
про забезпечення позову
11 січня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТОН» /далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТОН»/ (код ЄДРПОУ: 41361657; адреса: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2Д, офіс 8), треті особи: приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна /далі - приватний виконавець Шевченко Т.С./ (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 31, оф. 7; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна /далі - приватний нотаріус Головкіна Я.В./ (адреса: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 115), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Рух заяви
05.01.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову (до пред'явлення позову), за підписом заявника, в якій ставиться питання про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 35426 від 26.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Головкіною Я.В., на підставі якого відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 приватним виконавцем Шевченко Т.С.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Заяву фактично передано судді по реєстру 09.01.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводився без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Обґрунтування заяви
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема, вказано, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «КРЕДИТОН» було укладено кредитний договір № 2019-11-00021638 від 22.12.2019.
Зазначається, що в подальшому заявнику стало відомо про те, що приватним виконавцем Шевченко Т.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТОН» боргу на підставі виконавчого напису № 35426 від 26.03.2021, виданого приватним нотаріусом Головкіною Я.В.
За вказаних обставин заявник вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви суду
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) за змістом якої:
«Законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.
У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову».
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що «застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20 грудня 2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову».
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) касаційний суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку.
Також, у цій постанові вказано, що:
«При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову».
У постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13 викладено правову позицію згідно з якою: «достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».
Крім того, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707 св 19) за змістом якої:
«Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника для задоволення вимог ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі оспорюваного напису нотаріуса, призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у випадку задоволення позову.
Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина друга статті 44 ЦПК України).
Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» щодо неодноразового звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у справах № 57/59773/17-ц, № 757/26133/19-ц, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо наявності у зв'язку із цим в діях позивача ознак зловживань процесуальними правами, визначених пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України, від встановлення наявності або відсутності яких залежить правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову».
За результатами вивчення внутрішньої бази даних суду та аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень, інформації щодо звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними заявами про зупинення стягнення на підставі відповідного виконавчого напису, не виявлено, відповідно факту зловживання ним процесуальними правами не встановлено. Відповідна заява подається вперше.
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - ЗУ «Про нотаріат») для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Як зазначалось, п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Вбачається, що виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Фактично законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
Вирішуючи подану заяву суд бере до уваги характер спірних правовідносин та вагомість поданих доказів.
Підсумки
Оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами заявника, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, заява про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, необхідно буде докласти значних зусиль.
При цьому, суд також враховує, що оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто, у таких немайнових спорах має досліджуватися, зокрема, чи зможе позивач ефективно захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 158, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до пред'явлення позову) задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 35426 від 26.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреси: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТОН» (код ЄДРПОУ: 41361657; адреса: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2Д, офіс 8) 12 853,60 грн (виконавче провадження ВП № НОМЕР_2).
Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );
Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТОН» (код ЄДРПОУ: 41361657; адреса: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2Д, офіс 8);
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна (адреса: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 115);
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна (адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 31, оф. 7.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).
Суддя Л. Л. Зуєвич