С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2-а/760/1187/23
В справі 760/16186/23
І.Вступна частина
06 листопада 2023 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва КоробенкоС.В. розглянув матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
ІІ. Описова частина
20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
21 липня 2023 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.
25 липня 2023 року ухвалою суду позов ОСОБА_1 ззалишено без руху та надано Позивачу строк на усунення недоліків адміністративного позову.
03 листопада 2023 року Позивач на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху подав до суду заяву.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали заяви, що надійшли на виконання вимог ухвали від 25 липня 2023 року, суд приходить до висновку, що Позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 25 липня 2023 року в межах даної справи було винесено ухвалу якою відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про звільнення його від сплати судового збору, та надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків вбачається незгода Позивача з його обов'язком сплати судового збору за звернення до суду із позовом.
Досліджуючи обґрунтування Позивача, щодо звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, суд приходить до наступного.
Забезпечення права на доступ до правосуддя є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами статті 129 Конституції України.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Однією з гарантій реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
За правилами статті 132 КАС України, судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
При цьому, процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати, ця норма відсилає до Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (стаття 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Конструкція наведеної правової норми дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Норми частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №460/16272/21.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, оскільки Закон України «Про судовий збір» не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Надаючи оцінку наданим Позивачем доказам на підтвердження свого скрутного матеріального стану, суд зазначає, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 квітня 2023 року №2658-23-03169, не є достатнім доказом відсутності у ОСОБА_1 доходів, оскільки вона не містить відомостей про виплати, які не підлягають оподаткуванню.
Суд також виходить з того, саме на Заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Із матеріалів позову вбачається, що надані Позивачем докази не підтверджують обставин, які дають підстави вважати, що його майновий стан дійсно перешкоджає сплаті ним судового збору в установленому порядку і розмірі, а тому доводи Позивача щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору є неприйнятними.
У встановлений строк Позивач вимоги ухвали від 25 липня 2023 року не виконав, недоліки адміністративного позову не усунув, тому відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України адміністративний позов слід вважати неподаним і повернути Позивачу.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст.169 КАС України, суд ухвалив:
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, вважати неподаним та повернути Позивачу.
2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: