ун. № 759/948/24
пр. № 3/759/545/24
15 січня 2024 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця Донецької обл., м. Маріуполь, із вищою освітою, місце роботи: в/ч № НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
у січні 2024 р. до Святошинського районного суду м. Києва з військової частини НОМЕР_1 надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Встановлено, що 11.01.2024 близько 08 год. 53 хв. ОСОБА_1 був виявлений за адресою місця проживання АДРЕСА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою алкотесту №2221 («Алконт-М» серійний №00224), результат тексту показав 2,26 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що дійсно вживав алкоголь, за 9 годин до перевірки «Алконт-М», та у той час, коли перебував вдома. Ніякої шкоди військовій частині та державі скоєно не було, а тому просить суд закрити провадження за малозначністю.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, за адміністративні правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, на військовослужбовців покладаються загальні обов'язки.
Згідно зі ст. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок досягається, зокрема: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України; чіткою організацією бойової підготовки; зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом; неухильним виконанням розпорядку дня.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Згідно зі ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється відповідно до розпорядку дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року).
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Водночас, законодавець надає визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати мирного часу (оголошення якої дає підстави для закінчення особливого періоду).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На цей час таких рішень Президентом України не приймалось.
Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення президента України про демобілізацію.
Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, а саме, воєнного стану, що підвищує його суспільну небезпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає, відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак знаходився вдома, службових обов'язків не виконував.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки склад зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 не може бути підданим адміністративному стягненню на підставі зазначеної норми.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 33, 247, 251, 283, 284, 285 КУпАП,-
провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП, закрити на підставі частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.В. Ул'яновська