Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15125/23
12 січня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих та прокурорів щодо неповернення тимчасово вилученого майна, -
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Скарга обґрунтована тим, що 07.04.2023 у м. Суми під час керування ОСОБА_4 належним йому автомобілем SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , його було зупинено працівниками патрульної поліції. В подальшому на місце події прибули працівники Сумського УП ГУНП в Сумській області, які, здійснивши огляд автомобіля, вилучили його та помістили на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів. При цьому, слідчий пояснив, що вилучення належного ОСОБА_4 автомобіля він здійснює в рамках кримінального провадження №42022102070000234, надавши заявнику витяг з ЄРДР, проте не надавши вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України, яким би було дозволено обмежувати право власності заявника на вказаний автомобіль. В подальшому, 10.05.2023 на клопотання ОСОБА_4 слідчий Подільського УП ГУНП у м. Києві, який входить до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №42022102070000234, надіслав заявнику ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/2170/23 від 13.03.2023, якою було накладено арешт на цілий ряд автомобілів, що належать ТОВ «Компанія Май Україна» та ТОВ «Компанія Май», у тому числі на автомобіль SCODA OCTAVIA TOUR, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 . Тобто, арештований автомобіль мав співпадіння з автомобілем ОСОБА_4 по марці та номеру кузова, але відрізнявся за іншими ідентифікуючими ознаками (зокрема, VIN-коду, реєстраційному номеру, імені власника, серії, номеру і даті свідоцтва про реєстрацію). 17.06.2023 ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту на автомобіль, однак ухвалою суду від 30.06.2023 йому у цьому було відмовлено. При цьому, підставою для відмови у задоволенні клопотання стало те, що на належний йому автомобіль арешт ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13.03.2023 не накладався, тому і питання про скасування такого арешту є необґрунтованим. До того ж, у мотивувальній частині вказаної ухвали слідчий суддя чітко зазначив, що речовим доказом у кримінальному провадженні №42022102070000234, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді від 13.03.2023, був саме автомобіль SKODA OCTAVIA білого кольору, номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 02.08.2011, власником якого згідно з інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-1495 від 09.11.2022 є ТОВ «Компанія Май». Крім того, у кримінальному провадженні за ініціативою слідчого з метою виявлення ознак підробки номерів кузова автомобіля була проведена експертиза. Згідно з висновком експерта №СЕ-19/119-23/13758-КДТЗ від 13.10.2023 номер кузова НОМЕР_2 та номер двигуна НОМЕР_5 , наданого на дослідження автомобіля SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент дослідження змінам не піддавалися та були нанесені первинно. Отже, вказаним висновком експерта спростовано обставини підробки номерів кузова належного заявнику автомобіля та, відповідно, підтверджено, що автомобіль ОСОБА_4 не є тим автомобілем, який фігурує у кримінальному провадженні №42022102070000234 і власником якого є ТОВ «Компанія Май». 23.11.2023 ОСОБА_4 звернувся до слідчих та прокурорів, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102070000234, з клопотанням про негайне повернення вилученого у нього автомобіля, однак його йому дотепер не повернуто. За таких обставин, вказуючи, що вилучений у нього 07.04.2023 під час огляду автомобіль SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , є тимчасово вилученим майном, ОСОБА_4 просить визнати бездіяльність прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва та слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, та повернути йому таке майно.
В судове засідання заявник не з'явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі, в якій подану скаргу підтримав.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, вказуючи на відсутність бездіяльності слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні, та просив врахувати, що арешт на вказаний автомобіль у встановленому законом порядку не скасовано та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час забезпечує потреби досудового розслідування.
Заслухавши прокурора, дослідивши скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42022102070000234, внесене до ЄРДР 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110-2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 13.03.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на транспорті засоби, які належать ТОВ «Компанія Май Україна» (код ЄДРПОУ 35442324) та ТОВ «Компанія Май» (код ЄДРПОУ 23728833), в тому числі на автомобіль SKODA OCTAVIA, № куз. НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_6 , із встановленням заборони їх відчуження та використання.
Встановлено також, що 17.06.2023 ОСОБА_4 , який власником автомобіля SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , в порядку ст. 174 КПК України звернувся до Подільського районного суду міста Києва із клопотанням про скасування арешту, накладеного на належний йому автомобіль.
Ухвалою слідчого судді від 30.06.2023 у задоволенні такого його клопотання було відмовлено, оскільки, як було встановлено у судовому засіданні з наданих прокурором документів, а саме з інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-1495 від 09.11.2022, власником транспортного засобу «SKODA OCTAVIA» білого кольору, № двиг. НОМЕР_5 , № куз. НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 02.08.2011, є ТОВ «Компанія Май».
Встановлено також, що 23.11.2023 ОСОБА_4 звернувся до прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва та слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві з клопотанням про повернення вилученого у нього автомобіля в порядку ст.ст. 169, 220 КПК України, однак таке майно йому повернуто не було.
Вирішуючи обґрунтованість доводів заявника, наведених у скарзі, та наявність підстав для її задоволення, слідчий суддя виходить з наступного.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з приписами статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» [ВП], заява № 71243/01, п. 93).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22.09.1994 у справі «Антріш проти Франції», Series А № 296-А, п. 42, рішення від 10.05.2007 у справі «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Як встановлено слідчим суддею, на даний час арешт, накладений ухвалою суду на автомобіль SKODA OCTAVIA, № куз. НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_6 , в рамках кримінального провадження №42022102070000234 від 27.06.2022 не скасований.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, слідчий суддя вважає, що на час розгляду даної скарги вказаний автомобіль не має статусу тимчасово вилученого майна, а тому щодо нього не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура, визначена ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
Із урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що в даному випадку втручання органу досудового розслідування у право власності особи, яка є власником вказаного автомобіля, обумовлене законними критеріями та з дотриманням відповідних положень національного законодавства.
Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу, тобто існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку він прагне досягти.
Зокрема, як встановлено слідчим суддею із пояснень прокурора у судовому засіданні, на даний час у кримінальному провадженні проводяться експертизи з метою встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, у тому числі з метою ідентифікації транспортного засобу, на який накладено арешт.
На підставі викладеного, враховуючи принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя вважає, що вимоги заявника є необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 171, 236, 303-307, 309 КПК України,-
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва щодо неповернення майна, вилученого майна в рамках кримінального провадження №42022102070000234, внесеного до ЄРДР 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110-2 КК України, а саме автомобіля SKODA OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1