15.01.2024 Справа № 756/6563/23
Справа № 756/6563/23
Провадження № 2/756/440/24
08 січня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат на утримання житла та надані житлово-комунальні послуги в порядку регресу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на утримання житла, наданих житлово-комунальних та інших послуг згідно частки у праві власності у порядку регресу в сумі 40 324,14 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 30.11.1991 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу, 24.09.1999, сторонами було придбано в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1 .
18.02.2011 рішенням Оболонського районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2022 визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділено в користування ОСОБА_1 кімнату площею 17,8 кв.м. з примикаючим до неї балконом площею 3,0 кв.м; виділено в користування ОСОБА_2 кімнату площею 11,7 кв.м; залишено в спільному користуванні місця загального користування: кухню площею 6,7 кв.м; ванну кімнату площею 2,6 кв.м; вбиральню 1,0 кв.м, коридор площею 8,8 кв.м.
Окремі договори на утримання будинку та отримання комунальних послуг сторони не укладали.
Позивач самостійно та у повному обсязі несе тягар утримання вказаної квартири, сплачуючи комунальні послуги в повному обсязі, у тому числі наявну заборгованість за спожиті послуги.
Позивач зазначила, що загальний розмір понесених нею витрат на утримання житла, наданих житлово-комунальних та інших послуг за адресою: АДРЕСА_2 , складає 80 648,29 грн.
Оскільки відповідач є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , останній має відшкодувати половину вартості понесених нею витрат по сплаті комунальних послуг та послуг по утриманню квартири, що складає 40 324,14 грн.
Просила стягнути з відповідача вказану суму, а також понесені витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою від 07.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Зазначила, що з червня 2020 року до травня 2023 року вона самостійно здійснює оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 . У свою чергу відповідач не бере участі в утриманні вказаної квартири, комунальні послуги не сплачує, за квартирою обліковуються величезні борги, які вона поступово погашає згідно з рахунками, що приходять щомісця.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що він проживає за вказаною адресою і також сплачує за житлово-комунальні послуги, за квартирою рахуються борги перед постачальниками комунальних послуг.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 30.11.1991 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.02.2011 розірвано.
У період шлюбу, 24.09.1999, сторони придбали в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 24.09.1999, посвідченим державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Гавриловою О.В. (№ 2у-3255) та зареєстрованим в реєстрі КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 2011.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2022 визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділено в користування ОСОБА_1 кімнату площею 17,8 кв.м. з примикаючим до неї балконом площею 3,0 кв.м; виділено в користування ОСОБА_2 кімнату площею 11,7 кв.м; залишено в спільному користуванні місця загального користування: кухню площею 6,7 кв.м; ванну кімнату площею 2,6 кв.м; вбиральню 1,0 кв. м, коридор площею 8,8 кв.м.
Станом на час розгляду справи позивач та відповідач зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов'язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, виходячи зі змісту статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний утримувати майно, що йому належить та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, тобто нести витрати, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані. Факт не проживання співвласника у будинку, не позбавляє його обов'язку з утримання спільного майна.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, відповідно до ч. 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено ВС у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що загальна сума сплачених нею витрат за спожиті комунальні послуги за період з 17.06.2020 по 22.05.2023 складає 80 648,29 грн.
Разом з тим, відповідно до наданих ОСОБА_1 квитанцій нею за період з 17.06.2020 по 22.05.2023 сплачено послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, послуги з холодного водопостачання та водовідведення, послуг з енергопостачання до квартири АДРЕСА_1 , а також утримання будинків та прибудинкової території указаного будинку загалом у сумі 80 314,01 грн.
При цьому, суд не відносить до витрат на утримання житла сторін оплату позивачем банківських комісій за здійснення відповідних платежів на загальну суму 334,70 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в контексті виниклих правовідносин, приймаючи до уваги, що в судовому засідання знайшов підтвердження факт понесення позивачем витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна, які є об'єктивно необхідними для його підтримання у належному стані, а також встановлено обов'язок відповідача брати участь у таких витратах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача половини фактично понесених позивачем витрат по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території у сумі 40 157,01 грн.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно дло розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат на утримання житла та надані житлово-комунальні послуги в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на комунальні послуги в порядку регресу у розмірі 40 157 (сорок тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 01 копійка.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15.01.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Тиха