ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/829/24
провадження № 1-кс/753/206/24
"13" січня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024100020000303 від 11.01.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугдіді, республіки Грузія, грузина, громадянина України, розлученого, освіта середня, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , не працюючого, за ознаками діяння, передбаченого ч.4, ст.185 КК України,
Старший слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві розслідується кримінальне провадження №12024100020000303 від 11.01.2024року по підозрі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України.
Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_6 11.01.2024 року приблизно о 17 год. 15 хв., перебуваючи в дворі будинків № 23-а, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, вступив в обопільну злочинну змову з ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у інше сховище, ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_9 , помітили неподалік від входу до дитячого садочка «Казка» що за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 21-в припаркований автомобіль марки ««Citroen Picasso» д.н.з. НОМЕР_1 , та розуміючи, що салон вищевказаного автомобіля є місцем тимчасового зберігання особистих речей (сховище), дверцята якого зачинені на замок, що перешкоджає вільному доступу сторонніх осіб в середину салону, вирішили викрасти чуже майно яке перебувало в салоні вказаного автомобіля.
Того ж дня, приблизно о 17 год. 20 хв. ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_9 , діючи обопільно та узгоджено, згідно розподілених ролей, а саме ОСОБА_9 , залишався неподалік від вказаного автомобіля де став спостерігати за прилеглою до місця скоєння злочину територією, а ОСОБА_6 в цей час підійшов до автомобіля марки ««Citroen Picasso» д.н.з. НОМЕР_1 , після чого переконавшись та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь підготовленого предмету, розбив скло задніх правих пасажирських дверцят вказаного автомобіля, проник в салон, звідки таємно викрав офісну сумку вартістю 300 грн. 00 коп., в якій перебували наступні речі, універсальна мобільна батарея «power bank» 10000 вартістю 500 грн. 00 коп., шкіряний гаманець чорного кольору вартістю 130 грн. 00 коп., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп., та документи:
- паспорт громадянина України та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_12 ;
- водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_12 ;
-посвідчення обліку військовозобов'язаного на ім'я ОСОБА_12 ;
- реєстраційне посвідчення на автомобіль марки «Citroen Picasso» д.н.з. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_12 ;
-посвідчення працівника «Нової пошти» на ім'я ОСОБА_12 ;
- зв'язка ключів від квартири - матеріальної цінності не становить;
-банківська картка «Монобанк» № НОМЕР_2 - матеріальної цінності не становить;
- банківська картка «РайфайзенБанк» № НОМЕР_3 - матеріальної цінності не становить;
- корпоративна картка «Wog» - матеріальної цінності не становить;
- перепустки, дисконтні картки, чорнові записи - матеріальної цінності не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_9 , розподіливши між собою майно ОСОБА_12 , з місця вчинення злочину разом з викраденим майном зникли, чим спричинили останньому матеріального збитку на загальну суму 1930 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється в тому, що він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану,тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та недостатністю менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував та просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на недоведеність існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Крім того, вказав, що підозра оголошена затриманому після спливу 24 годинного терміну, що вбачається з протоколів допиту свідків, які вказували, що почули розбиття скла автомобіля о 17.20 годині, а в протоколі час затримання вказано 18.30 годин.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку захисника та просив не застосовувати до нього запобіжний захід пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя встановив такі обставини.
11 січня 2024 року о 18 год.30 хв. ОСОБА_6 було затримано на підставі ст. 208 КПК України та 12 січня 2024 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Оскільки, фактичний час затримання 18.30 годин не спростовуються будь-якими іншими законними доказами, тому підозра оголошена ОСОБА_6 була здійснена без порушення встановлених законом строків.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини (див рішення "Нечипорук і Йонкало проти України"), яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
Зазначені в клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, мають місце та підтверджуються достатніми на даному етапі розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від потерпілого про вчинення злочину; протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого, протоколом допиту свідків, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України (протоколом особистого обшуку) ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено речові докази та іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.
Слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
У разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України, він може бути засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що він уродженець м. Зугдіді, республіки Грузія, грузин, громадянин України, розлучений, освіта середня, зареєстрований в АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючий в АДРЕСА_2 , не працюючий, раніше не судимий.
Беручи до уваги особу підозрюваного, який не має офіційного джерела доходу, а також стійких соціальних та сімейних зв'язків, тяжкість можливого покарання, слідчий суддя доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з чим виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Разом з тим, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, зокрема, те, що ОСОБА_6 після вчиненого кримінального правопорушення покинув місце події, та з метою не бути виявленим правоохоронними органами намагався застосувати до працівників поліції газовий балончик, та те, що останній може з метою переховування здійснити переїзд за місцем реєстрації, тобто на територію яка тимчасово непідконтрольна Україні.
З урахуванням викладеного, а саме доведеності існування ризиків, передбачених ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 даного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_6 такого виняткового заходу, як тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (Georgieva проти Болгарії, §§ 15 і 30-31), відтак слідчий суддя вважає, що застава у межах, встановлених законом для особливо тяжких злочинів, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому з врахуванням особи підозрюваного та тяжкість вчинення злочинів в якості альтернативи тримання під вартою йому встановлюється застава в розмірі 3 633 600 грн.
Керуючись статтями 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024100020000303 від 11.01.2024 року - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 18 год. 30 хв. 11.01.2024 року по 10.03.2024 року.
Визначити ОСОБА_6 розмір застави в сумі 3 633 600 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок та надати документ, що підтверджує внесення застави до Дарницького районного суду міста Києва, в задоволенні решти суми застави відмовити.
У разі внесення розміру застави в сумі 3 633 600 грн. заставодавцем (підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою) негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та зобов'язати:
1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та/або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим.
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 10.03.2024 року включно.
Попередити підозрюваного ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_6 про взяття його під варту.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державного департаменту України з питань виконання покарань має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_6 , а також повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Дарницького районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_6 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Дарницьку окружну прокуратуру м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а підозрюваний в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 15.01.2024 року о 15-50 годин.
Слідчий суддя