Справа № 276/2720/23
Провадження по справі № 3/276/94/24
15 січня 2024 року смт. Хорошів
Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Бобер Д.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
встановив:
25.12.2023 року близько 15 год. 34 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої доньки гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого остання вживала таблетки для схуднення, внаслідок чого отримала отруєння та потрапила до лікарні.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та підтвердила вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №085974 від 26.12.2023 року; копією рапорта інспектора-чергового ВП №4 Кутерги А.В. від 26.12.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.12.2023 року.
Разом з тим, суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка має на утриманні неповнолітню дитину та не працює, а також приймаючи до уваги, що санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено стягнення у виді попередження або штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 850 до 1700 грн., і одночасно, у випадку накладення адмінстягнення, законодавством передбачено стягнення судового збору, суд вважає, що в умовах воєнного стану накладення навіть найменшого стягнення значно погіршить становище насамперед неповнолітної дитини, у зв'язку з чим суд вбачає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 24, 40-1, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Д.О.Бобер