Іменем України
15 січня 2024 року м. Чернігів справа № 927/1450/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 (код 41084239, office@bizpozyka.com) (ІНФОРМАЦІЯ_3)
До ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 148 224 грн 04 коп.
20 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення 68 504,40 грн заборгованості по кредиту, виданого згідно Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020, 79 719,64 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення 31.12.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору № 079815-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором; виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання відповідачеві грошових коштів в розмірі 70 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 ; часткове виконання відповідачем умов договору шляхом повернення грошових коштів на загальну суму 10 931,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлені процесуальні строки: для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- інформацію чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 31.12.2020 року по 06.07.2023 року включно.
Примірник ухвали суду від 25.10.2023, що направлявся відповідачеві на адресу, вказану в позовній заяві і яка узгоджується з адресою, що міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду з датованою 03.11.2023 відміткою службової особи відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на вищенаведені норми діючого законодавства України, ухвала суду від 25.10.2023 є такою, що отримана відповідачем 03.11.2023; як наслідок - останнім днем встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позову заяву є 20.11.2023 (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків).
15 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів яким відповідач просив витребувати від позивача оригінали всіх доказів, доданих до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2023 клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів залишено без задоволення з огляду на його необґрунтованість.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2023 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 27 листопада 2023 року включно.
29 листопада 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк (зданий для відправки на пошту 27.11.2023), до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач не визнає всіх обставин, які зазначені в позові, заперечує їх існування. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що дані про рух коштів на його банківському рахунку щодо отримання коштів від позивача, в частині зазначення позивачем призначення платежу, не мають юридичного значення, оскільки призначення платежу зазначає відправник коштів самостійно, на власний розсуд, а тому перерахування позивачем коштів відповідачу з зазначенням призначення платежу «зг. до кредитного дог. № 079815-КС-006 від 31.12.20» залежить виключно від волі відправника коштів.
На думку відповідача, невизнання ним факту підписання договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року, відсутність оригіналів доказів, що свідчать про дану обставину, вказує про наявність юридичного факту: кредитних відносин між сторонами на умовах вказаного договору не виникло. Проте дії позивача щодо перерахування відповідачу коштів можуть свідчити про наявність позадоговірних відносин між сторонами, що не підпадають під договірні кредитні відносини.
Щодо доводів позивача про часткове повернення відповідачем кредитних коштів останній вказує, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надало суду допустимих доказів того, що ОСОБА_1 сплачував позивачу платежі саме на виконання умов договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020.
06 грудня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на відзив відповідача.
В цій заяві по суті справи позивач вказує, що згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно - телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно - телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Натомість, відповідач жодним чином не заперечує обставину наявності у нього власного електронного кабінету на сайті товариства, обставину надання персональних даних щодо паспорту, коду, електронної пошти, а також вказання номеру банківського рахунку для перерахування грошових коштів та іншого.
Отже, зі змісту названих положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір.
Також, позивач звертає особливу увагу суду на те, що:
а) нормами статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що:
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
б) статтями 3 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що:
електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.
в) повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 «Щодо порядку укладення електронного договору» встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно - телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно - телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
Позивач також звертає увагу суду, що примірник електронного Кредитного договору, наданий позивачем до суду, є його оригіналом (з огляду на вищезазначені норми законодавства України) і будь - який інший варіант Кредитного договору у позивача відсутній та, відповідно, будь - який інший оригінал Кредитного договору позивачем до суду взагалі наданий не може бути. При цьому, зазначений оригінал Кредитного договору був збережений в первісному та незмінному вигляді.
Інформаційно - телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет позичальника (відповідача) https://my.bizpozyka.com/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА» https://bizpozyka.com/.
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання і укладення Кредитного договору здійснюється наступним чином:
- клієнт на веб-сайті Товариства натискає відповідну кнопку для підписання договору;
- силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники позивача не мають;
- вказаний ключ автоматично через відповідний сервіс надсилається на телефонний номер відповідача, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА», для чого використовуються послуги оператора СМС-відправлень;
- після введення відповідачем згенерованого ключа у відповідне поле для підписання програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння Договір вважається підписаним.
Таким чином, відповідач за допомогою одноразового ідентифікатора «НОМЕР_11», відправленого на його номер телефону НОМЕР_3 , визначений ним як фінансовий, належним чином, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікувався в інформаційній системі кредитора - особистому кабінеті, де в подальшому і підписав Кредитний договір, що підтверджується Візуальною формою.
Після укладення Кредитного договору він разом з Правилами був відправлений позивачем відповідачеві на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_4», що підтверджується паперовою копією веб-сторінки поштового сервісу info@bizpozyka.com та вищезазначеною Візуальною формою, які вже були раніше надані позивачем до суду у вигляді додатків до позовної заяви.
Відповідно, із зазначеного моменту укладений Кредитний договір та Правила відображаються в особистому кабінеті відповідача, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА» та безперешкодний доступ до якого відповідач має цілодобово і в т.ч. і на даний момент.
Надане позивачем платіжне доручення № 23370, сформоване АТ КБ «ПРИВАТБАНК», свідчить, що 31.12.2020 року позичальнику на його рахунок НОМЕР_4 було перераховано кредитні кошти у сумі 70 000,00 гривень з призначенням платежу: «#НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_1 Перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 зг.до кредитного дог. № 079815-КС-006 від 31.12.2020 Без ПДВ».
Даний доказ свідчить про успішність проведення банківської опреації, а саме видачі кредитних коштів відповідачу згідно Кредитного договору. Тому, враховуючи норми ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідач добре обізнаний про всі умови Кредитного договору, адже він здійснював часткове погашення боргу за цим договором. Даний Кредитний договір є п'ятим договором, укладеним між сторонами.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відповідь на відзив була отримана відповідачем 19.12.2023, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з трек-номером 0113303455417. Таким чином, останнім днем встановленого судом процесуального строку на подання відповідачем заперечень є 25.12.2023 (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків).
У встановлений судом процесуальний строк ОСОБА_1 подані заперечення (здані для відправки на пошту 25.12.2023) в яких він повторно не визнає всіх обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, посилаючись на відсутність події - укладання з позивачем Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020; невчинення відповідачем дій, що свідчать про укладання, виконання цього договору; подання позивачем доказів, які викликають сумнів з приводу їх достовірності, підроблення доказів.
На думку відповідача, перерахування позивачем коштів на банківський рахунок відповідача в розмірі 70 000 грн з призначенням платежу «зг. До кредитного дог. № 079815-КС-006 від 31.12.2020», без фактичного укладання Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020, свідчить про безпідставне отримання відповідачем коштів, повернення яких регулюється ст.1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутих коштів.
Відповідач не визнає, що він сплачував позивачу кошти з призначення платежу «сплата коштів згідно Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020».
Разом із запереченнями відповідачем було подано заяву про продовження процесуального строку на їх подання. Дана заява залишається судом без розгляду, адже, як було вказано вище, заперечення були подані відповідачем у встановлений судом процесуальний строк.
Також, разом із запереченнями відповідачем було подано заяву щодо відмови в приєднанні до справи доказів, що є додатками до відповіді позивача на відзив.
Дана заява мотивована тим, що позивачем до відповіді на відзив було додано докази, які не були подані разом з позовною заявою. Відповідач вважає, що подавши ці докази, позивач порушив ст. 42 ГПК України, оскільки не дотримався строків подачі доказів, що встановлені ч. 2 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України. Отже, докази, що є додатками до відповіді на відзив, не повинні прийматися судом до розгляду, не повинні бути приєднані до справи.
Не прийняття судового рішення щодо прийняття до розгляду поданих позивачем доказів, що є додатками до відповіді на відзив, позбавляє відповідача необхідності заперечувати, коментувати, висловлювати свою думку щодо таких документів, а так само їх змісту, зокрема про сумнів з приводу достовірності змісту документів або їх підробку.
Тому, з метою правової визначеності, чи є пряма необхідність у відповідача висловлювати свою думку щодо доданих позивачем доказів до відповіді на відзив, відповідач має легітимні очікування, що суд спочатку постановить судове рішення з приводу прийняття/неприйняття до розгляду таких доказів, внаслідок чого відповідач на власний розсуд розпорядиться своїми правами щодо коментування доказів.
Розглянувши заяву відповідача, суд вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного:
Згідно ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Статтею 161 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відповідності з ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
З метою реалізації принципу змагальності сторін, процесуальним законом надано сторонам право подати відповідь на відзив та заперечення (ст. 161, 166, 167 Господарського процесуального кодексу України) в яких позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а відповідач - теж саме щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Цими ж процесуальними нормами визначено, що до відповіді на відзив і заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу (в т.ч. і щодо можливості сторонам подати докази, які підтверджують їх пояснення, міркування та аргументи щодо наведених іншою стороною заперечень).
Тому, додані позивачем до відповіді на відзив докази будуть враховані судом під час розгляду справи по суті. При цьому, процесуальним законом не встановлено для суду обов'язку постановлення судового рішення щодо прийняття/неприйняття поданих стороною доказів, як і права суду повертати додані до відповіді на відзив докази.
В той же час, відповідач у запереченні повинен обґрунтувати чому він не погоджується з наведеними позивачем у відповіді на відзив обставинами та послатися на відповідні докази та норми права;
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 постановлено:
здійснити огляд веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування його змісту;
призначити огляд доказів за їх місцезнаходженням на 27.12.2023 на 12:00 год. у приміщенні Господарського суду Чернігівської області;
залучено для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням спеціаліста - начальника відділу інформаційно - технічного забезпечення та статистики Господарського суду Чернігівської області Ковтуна Ю.М. якого зобов'язано з'явитися до суду за викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз'яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу;
зобов'язано ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» забезпечити для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням явку представника, який має необхідні права адміністратора (або інший необхідний рівень доступу, достатній для огляду доказів) веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (https://bizpozyka.com), явку якого визнано обов'язковою.
Цією ж ухвалою залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів у зв'язку із зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.
Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 27.12.2023 не прибув до суду для огляду доказів за їх місцезнаходженням.
До початку вчинення цієї процесуальної дії ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подані пояснення в яких позивач вказує, що зі змісту ухвали суду від 18.12.2023 йому не зрозуміло, яким чином огляд веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підтвердить наявність інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії сторін. Такі дії позичальника були одноразово здійснені під час укладення договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020.
На думку позивача, всі дії ОСОБА_1 щодо укладення з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 були детально роз'яснені та викладені у позовній заяві разом з їх нормативно-правовим обґрунтуванням. Всі належні докази, зокрема, візуальна форма послідовності дій клієнта з їх детальним описом та часом вчинення, які підтверджують факт укладення договору про надання кредиту, були додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
Також, позивач зазначив, що у зв'язку з відсутністю представників ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у місті Чернігові, розглядом судом малозначної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та через те, що Господарський суд Чернігівської області знаходиться у прикордонній з росією областю, що ставить під загрозу життя та здоров'я представників позивача, товариство повідомляє про неможливість забезпечення явки його представника для огляду доказів у приміщенні суду.
Присутній під час вчинення процесуальної дії спеціаліст ОСОБА_2 надав роз'яснення про неможливість дослідження веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за відсутності представника позивача, оскільки у суду відсутні права адміністратора та облікові дані для входу, а саме логін і пароль.
За таких обставин, огляд веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет виявився неможливим, що зафіксовано у протоколі огляду доказів за їх місцезнаходженням від 27.12.2023.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 17.01.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 070 102 0000 066830. Основний вид діяльності: інші види кредитування.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» також зареєстроване в якості фінансової установи, про що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видано свідоцтво від 06.04.2017 ФК № 880.
ОСОБА_1 був зареєстрований в якості суб'єкта господарювання 08.02.2019, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 2 064 000 0000 045275. Основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля.
19 травня 2021 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням.
В межах даної справи підлягають доказуванню обставини щодо укладення між сторонами договору про надання кредиту та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за таким договором.
На підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору та належного його виконання з боку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» позивачем надано:
договір № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року;
пропозицію укласти договір (оферту) № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року;
прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року;
візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020 року в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті www.my.bizpozyka.com;
анкету клієнта (витяг з інформаційно - телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com);
платіжне доручення від 31.12.2020 року № 23370 на суму 70 000,00 грн;
Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Вищевказані докази являються копіями електронних доказів, поданих позивачем разом з позовом через систему «Електронний суд». При цьому, позивач зазначив про наявність у нього оригіналів цих електронних доказів.
Оскільки електронні докази були подані через систему «Електронний суд», на них був накладений кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законодавства України.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію щодо випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та виписку по цій картці за період з 31.12.2020 по 06.07.2021 включно.
Відповідач на спростування викладених у позовній заяві обставин жодних доказів не подав.
Як було вказано вище, відповідачем 15.11.2023 було подано клопотання про витребування оригіналів доказів яким відповідач просив витребувати від позивача оригінали всіх доказів, доданих до позовної заяви.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що він не визнає позову, а також всіх обставин, які зазначені в позовній заяві, та ставить під сумнів наявність у позивача оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.
При цьому, відповідач посилався на положення ч. 6 ст. 91 та ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 20.11.2023 суд відмовив у задоволенні даного клопотання, вказавши, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів відповідачем відзив на позовну заяву не поданий. У поданому клопотанні відповідач також не вказує в чому полягають його заперечення проти позову, а також чому він ставить під сумнів наявність у позивача оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви, і яких саме.
Посилання відповідача на те, що суд в будь - якому випадку зобов'язаний за клопотанням сторони витребувати оригінали доказів, суд відхилив, оскільки застосування законодавцем дієслова «може» в ч. 6 ст. 91 та ч. 5 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про наявність у суду права, а не обов'язку задовольнити відповідне клопотання сторони. При цьому, обов'язковою умовою для задоволення такого клопотання є його достатня обґрунтованість.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до письмової форми правочину. Згідно цієї правової норми, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності з ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 639, 640 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 5 цього Закону визначені основні принципи у сфері електронної комерції, серед яких є:
свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності;
свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності;
свобода вчинення електронних правочинів;
рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції;
дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції;
однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції;
доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 8 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»:
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
одноразовий ідентифікатор - алфавітно - цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно - телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Нормами статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 в інформаційно - телекомунікаційній системі позивача (https://my.bizpozyka.com/) заповнив анкету клієнта в якій вказав наступні відомості:
найменування позичальника: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ;
адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
адреса проживання: АДРЕСА_3 ;
РНОКПП/ІПН: НОМЕР_1 ;
дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
місце народження: місто Чернігів;
документ, що посвідчує особу: паспорт серія: НОМЕР_5 , виданий Деснянським РВ м. Чернігові УДМС України в Чернігівській обл.;
місце здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 .
сума бажаного кредиту (грн.): 70 000,00;
дата отримання кредиту: 31.12.2020;
електронна адреса позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
фінансовий номер телефону позичальника: НОМЕР_6 ;
номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .
Інформація з анкети клієнта ОСОБА_1 співпадає з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові; дати народження; РНОКПП; серії та номеру паспорта громадянина України; адреси реєстрації.
Також інформація з анкети клієнта ОСОБА_1 співпадає з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а саме: наявності на момент виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи - підприємця; місця здійснення підприємницької діяльності; фінансового номеру телефону.
Крім того, інформація з анкети клієнта ОСОБА_1 співпадає з відомостями, отриманими судом від АТ КБ «ПриватБанк» щодо номера банківської картки відповідача для перерахунку коштів.
Таким чином, відповідач, у відповідності з положеннями ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», повідомив про себе інформацію, необхідну для укладення електронного договору та ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) спеціального набору електронних даних.
Із візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 31.12.2020 11:47:45 відповідач, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС позивача та увійшов в особистий кабінет;
31.12.2020 11:47:46 позивачем здійснено перевірку статусу клієнта;
31.12.2020 11:48:22 відповідач надав необхідну інформацію для формування позивачем пропозиції клієнту;
31.12.2020 11:48:28 здійснено формування шаблону оферти: позивач розмістив клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору.
Із наданої позивачем пропозиції укласти Договір (оферти) № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавець) пропонує ФОП ОСОБА_1 (Позичальнику) укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах:
1. Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн. (Сімдесят тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: 0,75565713, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 1 400,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 70 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 17.06.2021 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 129 960,00 грн.
2. Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
3. Графік платежів.
4. У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
5. Позичальнику надані для ознайомлення Договір про надання кредиту та Правила, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, укладаючи Договір. Позичальнику надана для ознайомлення інформація, передбачена законодавством України, зокрема частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
6. Інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
31.12.2020 11:48:48 позивачем вчинено запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору та відправлено в смс-повідомленні на номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор G3279 (алфавітно-цифрову послідовність, що отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію).
31.12.2020 11:48:50 відповідачем вчинено запит на відправку шаблону акцепту: відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.
Із наданого позивачем акцепту пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) з умовами пропозиції (оферти) ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавця) укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» ознайомлений, повністю і безумовно їх приймає та акцептує.
31.12.2020 11:49:35 відповідач підписав електронний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором G3279 (відповідач ввів дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності попередньо отримані від позивача на фінансовий номер телефону).
Згідно умов Договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020, позивач (Кредитодавець) зобов'язався надати відповідачу (Позичальнику) грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн. (Сімдесят тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник - повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям (надалі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: в день 0,75565713, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 1 400,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 70 000,00 грн.
Термін дії Договору до 17.06.2021 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 129 960,00 грн.
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
В п. 3 Договору встановлено графік платежів: 12 платежів рівними частинами по 10 830,00 грн з 14.01.2021 по 17.06.2021. Загальна сума платежів 129 960,00 грн (70 000,00 грн основна сума кредиту + 58 560,00 проценти + 1 400,00 комісія).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
31.12.2020 12:02:00 позивач платіжним дорученням від 31.12.2020 № 23370 перерахував на рахунок НОМЕР_4 «Пополнение карт Приват-24 юр. лиц» грошові кошти в сумі 70 000,00 грн з призначенням платежу: «#НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_1 Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 079815-КС-006 від 31.12.2020 без ПДВ».
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» листом від 01.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231030/ НОМЕР_7 повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_8 та надало виписку по цій картці за період з 31.12.2020 по 06.07.2021 включно.
Як вбачається із цієї виписки, 31.12.2020 на картку № НОМЕР_2 надійшов переказ коштів в сумі 70 000,00 грн: BIZPOZYKA TOV Pererah. Koshtiv Babych Ye. M. zh do kredytnoho doh. № 079815-КС-006 31.12.20.
За правилами ст. 73, 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини у справі та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що Договір № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, надісланого попередньо йому позивачем на фінансовий номер телефону, тобто поданими позивачем доказами підтверджено укладання між сторонами електронного правочину.
Дана обставина вважається доведеною, оскільки надані позивачем на її підтвердження електронні докази (договір № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року; пропозиція укласти договір (оферту) № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020 року; візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020 року в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті www.my.bizpozyka.com; анкета клієнта (витяг з інформаційно - телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com); платіжне доручення від 31.12.2020 року № 23370 на суму 70 000,00 грн); Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»), а також витребувані судом докази (лист АТ КБ «ПриватБанк» від 01.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231030/47524 та виписка по карті) є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано, що в силу положень статей 13, 74 ГПК України є його процесуальним обов'язком.
При цьому, суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Також, суд враховує, що номер телефону НОМЕР_6 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор, є фінансовим номером телефону позичальника (відповідача), оскільки саме цей номер вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як засіб зв'язку з ФОП ОСОБА_1 .
Із банківської виписки по картці № НОМЕР_2 , наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що ОСОБА_1 05.01.2021 з цієї картки здійснював поповнення рахунку номера мобільного телефону НОМЕР_6 .
Доказів того, що відповідач блокував даний номер телефону (зокрема внаслідок його втрати) або не отримував від позивача на цей номер телефону одноразовий ідентифікатор через смс-повідомлення (виписку оператора мобільного зв'язку) відповідачем не надано.
Також, відповідач фактично одержав від позивача грошові кошти, тому кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Заперечення відповідача про те, що дії позивача щодо перерахування відповідачу коштів можуть свідчити про наявність позадоговірних відносин між сторонами, що не підпадають під договірні кредитні відносини, судом відхиляються, оскільки із банківської виписки по картці № НОМЕР_2 , наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що ОСОБА_1 здійснював переказ грошових коштів з цієї картки на інші картки і рахунки через додаток Приват24, який є інтернет - банкінгом, тобто системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками ПриватБанку у режимі реального часу. Дана система забезпечує можливість перегляду балансу та руху коштів по рахунках, отримання їх реквізитів.
Таким чином, отримавши 31.12.2020 від позивача 70 000,00 грн, ОСОБА_1 не міг не знати про призначення цього платежу.
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з приводу безпідставного перерахування грошових коштів, суду надано не було.
Навпаки, в цей же день, ОСОБА_1 почав витрачати отримані від позивача кошти. Зокрема, відповідач здійснив перерахування грошових коштів через додаток Приват24 в сумі 65 653,28 грн (50 502,52 грн + 15 150,76 грн) на карту ОСОБА_3 , а ще 4 400,00 грн були витрачені на розваги (CIB_GAME, KYIV). Тобто, після отримання від позивача 70 000,00 грн відповідач в цей же день витратив 70 053,28 грн.
Про те, що витрачені грошові кошти були отримані саме від позивача свідчать дані з банківської виписки, оскільки після отримання відповідачем 70 000,00 грн залишок на рахунку складав 70 098,25 грн.
Також, відповідач не звертався і до правоохоронних органів по факту мождивих шахрайських дій невстановлених осіб, а саме оформлення кредитних договорів від його імені з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Доказів розірвання Договору про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020 або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
В матеріалах справи містяться:
- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (ТМ Platon) № 11/12 від 05.12.2023 в якій зафіксовано, що 20.01.2021 року з картки НОМЕР_9 було здійснено оплату кредиту на сайті BIZPOZYKA.COM на суму 8 200,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № НОМЕР_1;
- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (ТМ Platon) № 12/12 від 05.12.2023 в якій зафіксовано, що 23.01.2021 року з картки НОМЕР_10 було здійснено оплату кредиту на сайті BIZPOZYKA.COM на суму 2 731,70 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № НОМЕР_1.
Судом встановлено, що в описі транзакцій вказується прізвище, ім'я та РНОКПП відповідача, а також адреса електронної пошти, яка була вказана відповідачем в інформаційно - телекомунікаційній системі позивача (https://my.bizpozyka.com/) при заповненні анкети клієнта.
Таким чином, зробивши 2 платежі з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020.
Згідно п. 5.5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого Кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
3) у третю чергу - прострочені Проценти за користування Кредитом та прострочена сума Кредиту;
4) у четверту чергу - Проценти за користування Кредитом;
5) у п'яту чергу - сума Кредиту.
Отримані від відповідача кошти в сумі 8 200,00 грн позивач спрямував на погашення комісії в сумі 1 400,00 грн та процентів в сумі 6 800,00 грн.
Отримані від відповідача кошти в сумі 2 731,70 грн позивач спрямував на погашення процентів в сумі 1 236,10 грн та кредиту в сумі 1 495,60 грн.
ОСОБА_1 вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів того, що відповідач сплачував позивачу платежі саме на виконання умов договору № 079815-КС-006 про надання кредиту від 31.12.2020. Втім, будь - якого обґрунтування на виконання якого саме правочину відповідач здійснював перерахування коштів позивачеві також надано не було. Тому суд не може прийняти ці заперечення відповідача.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Внаслідок укладення Договору про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом надання грошових коштів. Відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.
На день звернення позивача з позовом до суду відповідач має заборгованість по сплаті кредиту в сумі 68 504,40 грн. (70 000,00 грн - 1 495,60 грн).
Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ст. 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно умов Договору про надання кредиту № 079815-КС-006 від 31.12.2020, відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом за фіксованою ставкою 0,75565713 в день.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
В п. 3 Договору встановлено графік платежів: 12 платежів рівними частинами по 10 830,00 грн з 14.01.2021 по 17.06.2021.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті процентів в сумі 79 719,64 грн, які нараховані за період з 01.01.2021 по 17.06.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за період з 01.01.2021 по 17.06.2021 у розмірі 79 719,64 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 79 719,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок по поверненню кредитних коштів та процентів у повному обсязі настав, заборгованість по поверненню кредиту та процентів відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 68 504,40 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 79 719,64 грн.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжних інструкцій від 09.10.2023 № 3716 та від 14.07.2023 № 2490 позивачем було сплачено 2 147,20 грн судового збору, який повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення 148 224,04 грн задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код 41084239) 68 504 грн. 40 коп. заборгованості по кредиту, 79 719 грн. 64 коп. заборгованості по процентам та 2 147 грн. 20 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024р.
Суддя А.С.Сидоренко