Ухвала від 12.01.2024 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 січня 2024 року Справа № 926/767-б/15

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали справи

за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ”, м. Київ,

до Приватної фірми “Інтервал”, м. Чернівці,

про банкрутство,

за участю представників сторін - не викликалися,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Чернівецької області розглядається справа № 926/767-б/15 за заявою Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” про банкрутство Приватної фірми “Інтервал”, провадження в якій порушено ухвалою від 27.05.2015 року (суддя Дутка В.В.).

Постановою від 31.08.2016 Приватну фірму “Інтервал” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ “Інтервал” призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ “Інтервал” арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

08 січня 2024 року до господарського суду звернувся засновник ПФ “Інтервал” ОСОБА_1 із заявою від 05.01.2024 про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) (вх. № 78 від 08.01.2024).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2024 заяву ОСОБА_1 про відсторонення арбітражного керуючого передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

За змістом поданої заяви ОСОБА_1 просить відсторонити арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання обов'язків ліквідатора ПФ “Інтервал” з тих підстав, що хоча у справі прийнято рішення від 25.05.2023 за результатами аукціону з реалізації студії звукозапису приватної фірми “Інтервал” і визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, ліквідатор ОСОБА_2 не звертається до контрагентів про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, не витребовує актив, не звертається щодо визнання права власності студії звукозапису за приватною фірмою “Інтервал” через суд, а “вдається до надуманих підстав для оскарження не облікованими коштами судового збору щоб забезпечити отримання нелегального доходу, котрий обраховується мільйонами гривень” (так в заяві - суд).

Отже, як видно, заявник просить відсторонити ліквідатора ОСОБА_2 тому, що він замість виконання судового рішення, оскаржує його.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Частиною 5 статті 4 ГПК України передбачено, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, ніхто не може обмежити особу в праві оскаржити судове рішення, окрім як у визначених законом випадках, зокрема, у разі зловживання таким правом.

Однак, у заяві ОСОБА_1 не наведено жодних конкретних обставин або фактів, які свідчать, що ліквідатор Гусар І.О. зловживає правом на оскарження судового рішення, до заяви також не додано жодних доказів на підтвердження наведених у ній підстав для відсторонення ліквідатора.

При цьому, ОСОБА_1 уже двічі звертався до суду із заявами від 01.06.2023 та від 15.09.2023 про відсторонення ліквідатора Гусара І.О., в тому числі й з підстав оскарження зазначеного судового рішення згідно із заявою від 15.09.2023. Ухвалами суду від 06.07.2023 та від 06.11.2023 вказані заяви ОСОБА_1 визнані необгрунтованими та в їх задоволенні було відмовлено.

Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантовано право особи на доступ до правосуддя. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ГПК України ).

Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 42 ГПК України).

Зловживання процесуальними правами господарське процесуальне законодавство забороняє.

Так, частинами 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

- подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК);

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК).

Заявник ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про відсторонення ліквідатора Гусара І.О. з причини, яка вже була предметом розгляду господарського суду згідно з ухвалою від 06.11.2023, при цьому не навів нових конкретних фактів чи обставин, які є підставами для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень відповідно до частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, та не подав доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Зазначене свідчить про те, що подаючи заяву від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024) про відсторонення арбітражного керуючого, заявник ОСОБА_1 удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними права, наданими у пунктах 1, 3 частини 2 статті 43 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

У той же час, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Юніон Елементарія Сандерс проти Іспанії” від 07.07.1989 зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальними законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п. 28 рішення у справі “Шульга проти України” від 02.12.2010), і що запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п. 24 рішення у справі “Мусієнко проти України” від 20.01.2011).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц зроблено висновок, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду.

Верховний Суд також висловився, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення і створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (постанови від 12.08.2019 у справі № 905/945/18 та від 16.10.2019 у справі № 906/936/18).

Підсумовуючи, суд констатує, що за результатами розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_1 про відсторонення арбітражного керуючого суд дійшов до висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, тому повертає цю заяву відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 42, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії засновника Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 з подання до господарського суду заяви про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024).

2. Повернути засновнику Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 заяву про відсторонення арбітражного керуючого (в порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства) від 05.01.2024 (вх. № 78 від 08.01.2024).

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі.

Ухвалу підписано 12.01.2024.

Суддя Ковальчук Т.І.