Ухвала від 15.01.2024 по справі 925/473/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15 січня 2024 року Справа № 925/473/21(925/53/24)

м. Черкаси

Суддя Господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства "ВодГео" про зобов'язання здійснити перерахунок плати за послуги,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ) в порядку захисту своїх прав як споживача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою від 10.01.20243 до комунального підприємства "ВодГео" (провул. Якова Водяного, буд. 45, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20705, код ЄДРПОУ 30794986) про зобов'язання комунального підприємства "ВодГео" здійснити перерахунок оплати за централізоване водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 , власнику кімнати АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), починаючи з 1 квітня 2023 року, провіривши нарахування оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі показників лічильника води №00647548.

В позовній заяві позивач зазначив, що справа за його позовом відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підсудна Господарському суду Черкаської області, у провадженні якого перебуває справа №925/473/21 про банкрутство комунального підприємства "ВодГео".

Автоматизована система документообігу Господарського суду Черкаської області для розгляду справи за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 визначила суддю Дорошенка М.В., у провадженні якого перебуває справа №925/473/21 про банкрутство комунального підприємства "ВодГео" у процедурі розпорядження майном.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою та другою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 30 ГПК України справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

З цим правилом кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 7 КУзПБ Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

До того ж системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) приводить до висновку, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з 21.10.2019 - дня введення в дію КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Щодо розгляду немайнових спорів, стороною в яких є боржник, то пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України та частина друга статті 7 КУзПБ не передбачають, що усі такі спори мають розглядатися господарським судом у межах справ про банкрутство, які такий суд розглядає.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Цей висновок є обов'язковим для врахування судами при застосуванні статті 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб'єктного складу сторін такого спору.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Вимога ОСОБА_1 про зобов'язання комунального підприємства "ВодГео" здійснити перерахунок плати за централізоване водопостачання та водовідведення, починаючи з 1 квітня 2023 року, на підставі показань лічильника води №00647548 не підлягає вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України. Зміст цієї вимоги полягає у спонуканні відповідача нараховувати позивачу плату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються на об'єкті позивача, саме на підставі показань встановленого на цьому об'єкті лічильника води, а не в інший спосіб. Відповідно й позов ОСОБА_1 подано на захист його як споживача права на визначення йому плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі показань лічильника води, встановленого на його об'єкті, яке (право) за твердженням позивача з 01.04.2023 порушується відповідачем .

З урахуванням наведеного вище такий спір не є майновим в розумінні положень КУзПБ, оскільки за змістом позовних вимог у разі їх задоволення склад і розмір ліквідаційної маси комунального підприємства "ВодГео" не зміниться, тому цей спір не підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство комунального підприємства "ВодГео".

Як неодноразово зазначалося у численних постановах Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З позовної заяви ОСОБА_1 убачається наявність між позивачем як фізичною особою і комунальним підприємством "ВодГео" спору про цивільне право позивача на визначення плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі показань лічильника води. Господарські відносини між сторонами відсутні.

Характер правовідносин між учасниками справи за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "ВодГео" свідчить про те, що у позивача з відповідачем існує спір з приводу способу визначення відповідачем позивачу плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто як уже зазначалося вище цей спір не є майновим і не відноситься до тих немайнових спорів, які згідно з ГПК України та КУзПБ підлягають розгляду в межах справи № 925/473/21 про банкрутство комунального підприємства "ВодГео".

Звідси випливає, що справа за вказаним позовом ОСОБА_1 , враховуючи суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер правовідносин, підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої і частини шостої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом першим частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті провадження у справі за його позовною заявою до комунального підприємства "ВодГео" про зобов'язання здійснити перерахунок плати за послуги, та роз'яснити до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі вище викладеного, керуючись пунктом першим частини першої статті 175 та статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовною заявою до комунального підприємства "ВодГео" про зобов'язання здійснити перерахунок плати за послуги.

Роз'яснити ОСОБА_1 , що справа за його позовом до комунального підприємства "ВодГео" про зобов'язання здійснити перерахунок плати за послуги підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ця ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя М.В. Дорошенко