вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" січня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1311/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Блищика Олександра Анатолійовича
про стягнення заборгованості в сумі 88 930 грн. 58 коп.
В засіданні приймали участь:
Представник позивача: не з'явився;
Представник відповідача: не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
21 грудня 2023 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Блищика Олександра Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 88 930 грн. 58 коп.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Акцент-Банк" зазначає, що Фізична особа-підприємець Блищик Олександр Анатолійович не виконує зобов'язання за кредитним договором № 20.78.0000000266 від 04.08.2021, у зв'язку з чим банк просить суд стягнути з позичальника 88 930 грн. 58 коп., з яких: 75 143 грн. 40 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 1 207 грн. 18 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1 580 грн. 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1 000 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова) та 10 000 грн. 00 коп. - штраф (змінна складова).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до пункту 3, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
Відповідно до наявних у матеріалах справи поштового повідомлення № 0690217477480, вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі отримана Фізичною особою-підприємцем Блищиком Олександром Анатолійовичем.
З огляду на викладене, Фізичної особи-підприємця Блищика Олександра Анатолійовича вважається повідомленим про розгляд справи № 918/1311/23 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.
В судове засідання 10 січня 2024 року учасники процесу не з'явилися.
Заяви та клопотання у справі.
Заяви та клопотання учасниками процесу не подавалося.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1311/23 за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до відповідача Фізичної особи-підприємця Блищика Олександра Анатолійовича про стягнення заборгованості в сумі 88 930 грн. 58 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 січня 2024 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
15 червня 2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Блищиком Олександром Анатолійовичем (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 20.78.0000000266 (далі - Договір), щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000 грн. 00 коп. строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 200 000 грн. 00 коп. на наступні цілі: у розмірі 200 000 грн. 00 коп. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати); у розмірі 0.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 14 червня 2024 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних.
Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 грн., щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Крім того, згідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь- якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Станом на 18 листопада 2023 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 88 930 грн. 58 коп., яка складається з: 75 143 грн. 40 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 207 грн. 18 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами; 1 580 грн. 00 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 0 грн. 00 коп. - пеня; 1 000 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова); 10 000 грн. 00 коп. - штраф (змінна складова).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія, яка своєчасно та в повному обсязі не виконана.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов'язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов'язання. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
В силу вимог частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 200 000 грн. 00 коп.
Згідно до аб. 6 п. АЗ Кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у потому обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 88 930 грн. 58 коп. підлягають до задоволення.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Порушені права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за наданий кредит та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп. покладає на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Блищика Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код. 14360080) 88 930 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 58 коп. заборгованості за кредитним договором № 20.78.0000000266 та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2024 року.
Суддя Войтюк В.Р.