вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" січня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1284/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
про стягнення заборгованості в сумі 10 847 грн. 47 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Курцеба Наталія Ігорівна (поза межами приміщення суду);
Від відповідача: не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
18 грудня 2023 року Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10 847 грн. 47 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2020 року за результатами здійснення габаритно - вагового контролю, що проведений посадовою особою Укртрансбезпеки, складено акт за фактом перевищення габаритно-вагових нормативів транспортним засобом МАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За результатами габаритно - вагового контролю зафіксовано, що фактичне навантаження на другу одиничну вісь становило 15,15 т. при допустимій 11 т., що підтверджується талоном про зважування № 19022.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивачем нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами із перевищеннями габаритно-вагових нормативів, яка складає 325,62 євро, що еквівалентно 10 847 грн. 47 коп.
Відповідач в добровільному порядку вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим позивачем подано відповідний позов.
Отже, зважаючи на вище вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10 847 грн. 47 коп.
Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення, в яких останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.
Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-ХІІ «Про дорожній рух» (в редакції на момент зважування (16.10.2020р.)) передбачено, що метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України..
Відповідно до статті 6 Закону України від 08.09.2005 №2862-ГУ «Про автомобільні дороги» (в редакції на момент зважування (16.10.2020р.)) державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (в редакції на момент зважування (25.01.2020р.)) затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції..
За визначенням, наведеним у підпункті 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідач зазначає, що під час проведення рейдової перевірки транспортний засіб останнього пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів (навантаження на вісь), про які вказано вище. Товар який перевозився відповідачем відноситься до наливного (рідкого) вантажу згідно Товарно-трансопртної накладної № 759 від 29 жовтня 2020 року - молоко.
Однак, у даному випадку, посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не враховано і властивості вантажу, який перевозив автомобіль Товариства, а саме молоко, що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу транспортного засобу при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
На переконання відповідача сума нормативно допустимого навантаження на осі автомобіля не перевищувала під час зважування допустимо встановлену норму загального ліміту у 40 т, а становила 18,75т, про що зазначено у складених спеціалістом Управління документах. Разом з тим, підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 (в редакції на момент зважування (25.01.2020р.)) визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (звужувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні на дату зважування була лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08. Відповідач зазначає, що вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Отже, враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, позивачем за відсутності методики зважування рідких вантажів станом на 29 жовтня 2020 року як того вимагає Порядок 879 проведено зважування та безпідставно нараховано плату за проїзд, що і стало підставою для пред'явлення позову.
Зважаючи на вищевикладені твердження, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 10 січня 2024 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Заяви та клопотання у справі.
03 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.
04 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України подав відповідь на відзив, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві та просить суд позовні вимоги задоволити.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1284/23 за позовною заявою Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про стягнення заборгованості в сумі 10 847 грн. 47 коп., здійснювати розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 січня 2024 року.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду, джерела права й акти їх застосування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.
29 жовтня 2020 року посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі направлення на рейдову перевірку № 011969 від 27 жовтня 2020 року із залученням посадової особи балансоутримувача пункту габаритно-вагового контролю (ДП "Волинський облавтодор") ОСОБА_4 на 132 км а/д М-19 проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 зазначений транспортний засіб належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко".
Посадовими особами Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки спільно з посадовою особою балансоутримувача пункту габаритно-вагового контролю (ДП "Волинський облавтодор") проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на другу одиничну вісь становило 12.15 т. при допустимих 11т., що підтверджується копією талону про зважування №19022.
За результатами перевірки складено довідку №0016738 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29 жовтня 2020 року; акт №036568 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29 жовтня 2020 року; акт №244483 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29 жовтня 2020 року, яким зафіксоване порушення норм, передбачених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 чинних на момент зважування.
Позивачем нараховано відповідачу плату за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу у розмірі 325,62 євро, що еквівалентно 10 847 грн. 47 коп. (курс НБУ станом на 29 жовтня 2020 року за 100 євро = 3331,33 гривень), про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29 жовтня 2020 року.
Нормативно-правове обґрунтування позовних вимог
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.
Отже, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Так, постановою Уряду від 27 червня 2007 року № 879 визначено Порядок здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
У той же час, відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районногозначення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24_т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 18 січня 2001 року, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до положень пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Водночас, пунктом 21 Порядку № 879 врегульовано, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмір за пройдену частину маршруту по території України.
При цьому, пунктом 31 Порядку № 879 врегульовано, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 311 Порядку № 879 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;:
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Зважаючи на викладені обставини, Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до формули:П~ (Рзм + Рнв + Рг) хВхК, де
Рзм - 0,0 євро/км (перевищення загальної маси).
Рнв - 0,27 євро/км (перевищення осьових навантажень на одиночну вісь від 10 до 20 відсотків включно).
Рг - 0,0 євро/км (перевищення габаритних параметрів).
В - пройдена відстань 201 км.
К-від 10% до 40% у потрійному розмірі (коефіцієнт 3)
П = (0,0 + 0,27 + 0,0) * 201 (відстань) * 3 (коефіцієнт) * 2 (п. 21 Порядку №879 без дозволу) = 472,68 євро.
Положеннями пунктів 26, 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку; кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.
Станом на 29 жовтня 2020 року сума 325,62 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складала 10 847 грн. 47 коп. (курс НБУ станом на 29.10.2020р. за 100 євро =3331,33 грн.)
Суд зазначає, що дії працівників Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахункової плати за проїзд Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" не оскаржувались.
Відповідно до пункту 31і Порядку № 879 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Суд зазначає, що відповідачем кошти у добровільному порядку не сплатив.
Окрім того, Поліським міжрегіональним управлінням Укртрасбезпеки скеровувався лист - повідомлення № 30926/22.2/24-21 від 27 квітня 2021 року про необхідність внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 325,62 євро.
Окрім того, перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводилась в присутності водія ОСОБА_2.
Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідачу винесено припис №0172643, який перевізником не оскаржувався.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), врегульовано, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Зі змісту товарно-транспортної накладної № 759 від 29 жовтня 2020 року слідує, що вантаж перевозився Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" з с. Паридуби (Волинська обл.) до с. Крупець (Рівненська обл.).
Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 зазначений транспортний засіб належить відповідачу.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 747/45/20 та від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16, власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену позивачем суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдав шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.
Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.
Аргументи відповідача про застосування до спірних відносин Методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, суд оцінює критично зважаючи на таке.
Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Власник та водій транспортного засобу зобов'язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками.
Також, пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, та зареєстровані у Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним.
При цьому, цей пункт не містить виключення щодо рідких, подільних вантажів, яким є молоко.
Суд зазначає, що переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Також, особливі умови зважування транспортних засобів, які навантажені рідким вантажами чинним законодавством України та міжнародними документами (конвенціями, угодами, правилами тощо) не передбачені.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 і від 27 червня 2007 року № 879 пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до пп. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку № 879.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Однак відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16.
Тому, є помилковим посилання на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, яка затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Позивачем до позовної заяви додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/1382, чинним до 01 липня 2021 року, яким проводилося зважування 29 жовтня 2020 року транспортних засобів, що відповідачу .
Таким чином прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Cheklode freeweigh відноситься до затверджених типів засобів вимірювальної техніки та проходження повірки вказаними пересувними автомобільними вагами; свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам.
Отже, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належать відповідачу на момент зважування 29 жовтня 2020 року здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.
Зважаючи на вищевикладені обставини, правову позицію відповідача суд відхиляє.
Порушені права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На думку суду, встановлені обставини дають підстав вважати, що відповідачем порушено встановлені правила проїзду автомобільного транспорту дорогами загального користування великоваговими засобами.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 10 847 грн. 47 коп. плати за проїзд великоваговим засобом.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (35541, Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Крупець, вул. Старики, 58б, код. 31259168) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код 39816845) 10 847 (десять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 47 коп. плати за проїзд та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судових витрат.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2024 року.
Суддя Войтюк В.Р.