вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
15.01.2024 Справа № 917/2029/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І. розглянувши справу № 917/2029/23
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача Виконавчого комітету Машівської селищної ради, вул. Незалежності, 113, смт. Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400
про стягнення 81 235,66 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
10.11.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Виконавчого комітету Машівської селищної ради про стягнення 81 235,66 грн заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", з яких: 58 905,78 грн - основний борг, 8 313,50 грн - інфляційні нарахування, 1 705,85 грн - 3 % річних, 12 310,53 грн - пеня (вх. № 2181/23).
Ухвалою суду від 14.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачеві строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Копію ухвали від 14.11.2023 року було надіслано Виконавчому комітету Машівської селищної ради в його електронний кабінет, документ доставлено - 14.11.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с.104).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 14.11.2023 року є 14.11.2023 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” було визначено постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
Постачальник “останньої надії” - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про ринок природного газу”).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236” визначено зобов'язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України”, товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року, з 02.12.2021 року по 05.12.2021 року, з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” в період з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року, з 02.12.2021 року по 05.12.2021 року, з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника “останньої надії” з наведених вище підстав, позивач надав лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-23-14298 від 10.10.2023 р., інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0004ALCZ00J, лист оператора ГТС від 21.07.2023 року №ТОВВИХ-23-9878, інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0004ALCZ00J, інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) (а. с. 51 - 56, 60 - 67).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі - постачальник, позивач) та Виконавчим комітетом Машівської селищної ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу постачальником “останньої надії”.
Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” (далі - договір, а. с. 19 - 22) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу Виконавчого комітету Машівської селищної ради типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” (а. с. 38 - 41), що підтверджується списком згрупованих відправлень №20.11.2021-юріки, фіскальним чеком від 22.11.2021 року та скріншотом з особистого кабінету позивача з ресурсів інформаційної платформи оператора (а. с. 23 - 29).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).
За приписами п. 4.4 договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).
За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Позивач зазначає, що ним було здійснено постачання природного газу відповідачу на виконання умов договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, а саме в період з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. в об'ємі 1,29800 тис. куб. м. на суму 21 806,40 грн, в період з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. в об'ємі 0,50300 тис. куб. м. на суму 22 648,28 грн, в період з 27.12.2022 р. по 31.12.2022 р. в об'ємі 1,29800 тис. куб. м. на суму 21 806,40 грн.
Як зазначає позивач, за природний газ, поставлений в період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року відповідач здійснив оплату.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу №30704 за грудень 2021 року на суму 22 648,28 грн та № 17200 за грудень 2022 року на суму 36 257,50 грн, рахунки на оплату природного газу № 1334 та №1123, що підтверджується списками згрупованих відправлень №17.01.2023 Малецька 1 (“рекомендований лист”), номер відправлення (ШКІ) 0600023152077, №14.01.22 (“рекомендований лист”), номер відправлення (ШКІ) 0600015720430, фіскальними чеками від 18.01.2023 року та від 18.01.2022 року та квитанцією від 15.01.2022 року, а також скріншотами з особистого кабінету позивача з ресурсів інформаційної платформи оператора (а. с. 31 - 47).
Позивач вказує, що ним було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальнику “останньої надії” (вих. №119/4.3-14400-2023 від 04.05.2023 року, а. с. 68, 69), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень від 05.05.2023 року, номер відправлення (ШКІ) 0504565772820 та фіскальним чеком від 05.05.2023 року (а. с. 51 - 55), однак відповідач на неї не відреагував.
Отже, як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу в період з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р., в період з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. та в період з 27.12.2022 р. по 31.12.2022 р. природний газ на загальну суму 80 712,18 грн.
В свою чергу, відповідач зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі та оплату за спожитий природний газ здійснив лише частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 58 905,78 грн.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 12 310,53 грн пені, 1 705,85 грн - 3% річних та 8 313,50 грн інфляційних втрат.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі (копії): розрахунок штрафних санкцій та основної заборгованості, типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” з доказами направлення відповідачеві (список згрупованих відправлень №20.11.2021-юріки, фіскальний чек від 22.11.2021 року та скріншот з особистого кабінету позивача з ресурсів інформаційної платформи оператора), акти приймання-передачі природного газу: №18026 за листопад 2021 року, №30704 за грудень 2021 року, №17200 за грудень 2022 року, рахунки на оплату природного газу №30855 за листопад 2021 року, № 1123 за грудень 2022 року, №1334 за грудень 2021 року з доказами направлення на адресу відповідача (списки згрупованих відправлень №17.01.2023 Малецька 1 (“рекомендований лист”), номер відправлення (ШКІ) 0600023152077, №14.01.22 юрики 1 Малецкая (“рекомендований лист”), номер відправлення (ШКІ) 0600015720430, фіскальні чеки від 18.01.2023 року та від 18.01.2022 року та квитанція від 15.01.2022 року, скріншоти з особистого кабінету позивача з ресурсів інформаційної платформи оператора), адвокатський запит вих. № 119/4.2.1-26006-2023 від 18.07.2023 року, лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-23-9878 від 21.07.2023 р, інформація щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом 56XS0004ALCZ00J в реєстрі споживачів постачальників, інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS0004ALCZ00J в зазначений період, адвокатський запит вих. № 119/4.2.1-40033-2023 від 06.10.2023 року, лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-23-14298 від 10.10.2023 р, інформація щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом 56XS0004ALCZ00J в реєстрі споживачів постачальників, попередні/остатоні відбори ПГ з 01.11.2021 р. по 31.12.2021 р., вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику “останньої надії” (вих. №119/4.3-14400-2023 від 04.05.2023 року) з доказами направлення відповідачеві (список згрупованих відправлень « 05.05.2023 Потєєв», фіскальний чек від 05.05.2023 року та опис вкладення в цінний лист з повідомлення від 06.05.2023 року), взаєморозрахунки (субконто) зі споживачами природного газу (період з 01.11.2021 по 18.07.2023), довіреність №01/06-2023 від 01.06.2023 року, лист АТ «Державний ощадний банк» (вих. №16/2-09/44259-2023 від 09.08.2023 року з додатком, повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма 10), повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», архів цін за грудень 2021 року та за грудень 2022 року, витяг з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, витяг ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, довіреність №04/08-2022/6 від 04.08.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.02.2012 року.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником “останньої надії”.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Пунктом 3 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Пунктом 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника “останньої надії”, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до умов пункту 3.1 договору постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до кодексу ГТС.
Тобто положеннями законодавства та умовами договору чітко визначено, що постачання природного газу здійснюється не з моменту укладення договору постачання природного газу, а саме з моменту включення споживача до реєстру споживачів відповідного постачальника.
Тому позивач правомірно вважав себе постачальником “останньої надії”, що підтверджується матеріалами справи в сукупності.
При цьому, позивач як постачальник “останньої надії”, мав право зареєструвати відповідача у власному Реєстрі споживачів без його погодження.
Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відтак, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” акцептується через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”.
Отже, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу постачальником “останньої надії”, що підтверджується фактом споживання газу відповідачем в періоди та об'ємах, що вказані вище. Тому такий Договір в силу положень закону не потребує окремого його акцептування відповідачем в будь-яких інший спосіб.
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, а саме в період з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. в об'ємі 1,29800 тис. куб. м. на суму 21 806,40 грн, в період з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. в об'ємі 0,50300 тис. куб. м. на суму 22 648,28 грн та в період з 27.12.2022 р. по 31.12.2022 р. в об'ємі 1,29800 тис. куб. м. на суму 21 806,40 грн.
У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Виконавчого комітету Машівської селищної ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS0004ALCZ00J.
Згідно з листами ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” щодо споживача з ЕІС-кодом56XS0004ALCZ00J підтверджено, що у зазначені періоди відповідач був закріплений за постачальником “останньої надії” ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.
При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.
Цією ж Постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого останнім надано роздруківку з сайту та довідку.
Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу в період 01.11.2021 року по 31.12.2022 року природний газ в об'ємі 2,531 тис. куб. м на загальну суму 80 712,18 грн, з яких 21 806,40 грн було відповідачем сплачено. Тому остаточний розмір заборгованості відповідача становить 58 905,78 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту позивачем направлявся відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу.
При цьому, договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” встановлені такі строки виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).
Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у грудні 2021 року до 31.01.2022 року, а вартість поставленого позивачем у грудні 2022 року до 31.01.2023 року
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 58 905,78 грн.
Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 58 905,78 грн матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії”.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58 905,78 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 705,85 грн (період нарахування - 01.02.2022 року по 31.08.2023 року та з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року) та 8 313,50 грн інфляційних втрат (період нарахування - лютого 2022 року по червень 2023 року та з лютого 2023 року по червень 2023 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” в розмірі 1 705,85 грн за період з 01.02.2022 року по 31.08.2023 року та з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року, а також інфляційних втрат в розмірі 8 313,50 грн за період з лютого 2022 року по червень 2023 року та з лютого 2023 року по червень 2023 року (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 16 - 18).
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 12 310,53 грн за періоди 01.02.2022 по 31.08.2023 та з 01.02.203 по 31.08.2023 року суд зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями, у відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).
Згідно з розрахунком позивача сума пені, що нарахована на заборгованість у розмірі 22 648,28 грн (акт №30704) за період з 01.02.2022 по 31.08.2023 року становить 3 344,50 грн, а на заборгованість у розмірі 36 257,50 грн (акт № 17200) за період з 01.02.2023 року по 31.08.2023 року становить 8 966,03 грн.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
З 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 27.06.2023 року № 651 Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".
Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів апеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.
Отже, нарахування пені позивачем у загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2023 є неправомірним.
Отже, стягненню підлягає пеня на загальну суму заборгованості в розмірі 58 905,78 грн (акт № 30704 та № 17200) за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 року у розмірі 2 201,30 грн.
В частині стягнення пені у розмірі 10 109,23 грн - відсутні підстави для задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскільки позивач надав докази, які свідчать про виникнення грошових зобов'язань відповідача та надав обґрунтування виникнення боргу, що відповідачем не спростовано, суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про стягнення суми основного боргу в розмірі 58 905,78 грн, 3% річних у розмірі 1 705,85 грн, інфляційних втрат в розмірі 8 313,50 грн з та пені в розмірі 2 201,30 грн задовольняє у повному обсязі.
В частині стягнення пені в розмірі 10 109,23 грн суд відмовляє через законодавчу заборону на період карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Машівської селищної ради (вул. Незалежності, 113, смт. Машівка, Полтавський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04381467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40121452) 58 905,78 грн заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії”, 8 313,50 грн інфляційних втрат, 1 705,85 3% річних, 2 201,30 грн пені та 1880,00 грн судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення складено та підписано 15.01.2024 р.
Суддя О. М. Тимощенко
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.