про відмову в забезпеченні доказів
11 січня 2024 року Справа № 915/15/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
при секретарі Дюльгер І.М.
за участю заявника - гр. ОСОБА_1 (у залі суду)
за відсутності представника ОСББ "ЗІНА"
розглянувши заяву гр. ОСОБА_1
АДРЕСА_1 ,
інша особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗІНА"
вул. 8 березня, 34/1, м. Очаків, Миколаївська область,
про: забезпечення доказів (до подання позову),
встановив:
До Господарського суду Миколаївської області 04.01.2023 надійшла заява гр. ОСОБА_1 б/н від 04.01.2024 (вх. № 102/24) про забезпечення доказів до подання позову в порядку ст. 110 ГПК України, у якій просить суд:
"Витребувати у голови правління ОСББ "ЗІНА" ОСОБА_2 документи:
- Протокольне рішення загальних зборів ОСББ "ЗІНА" від 16 вересня 2023 року і документи, які підтверджують правомочність співвласників на участь у цих зборах (довіреності, листки опитування, повідомлення про проведення зборів, тощо);
- Протокол засідання правління ОСББ "ЗІНА" від 25 вересня 2023 року на котрому обиралася головою ОСББ "ЗІНА" ОСОБА_2;
- Документи про державну реєстрацію змін до установчих документів ОСББ "ЗІНА" в частині обрання її головою;
- Копію право установчого документу про те, що ОСОБА_2 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;
- Загальний список мешканців співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ."
Подана заява обґрунтовується тим, що заявник вважаючи збори ОСББ "ЗІНА" проведені 16.09.2023 незаконними та такими, що протирічать Статуту ОСББ "ЗІНА" та чинному законодавству, має намір подати до суду позов, предметом якого мають бути слідуючи вимоги:
1.Визнати загальні збори учасників ОСББ "ЗІНА" від 16.09.2023 р. такими, що не відбулись.
2.Визнати недійсним та скасувати протокольне рішення загальних зборів від 16.09.2023 р. ОСББ "ЗІНА ".
3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ОСББ "ЗІНА " в частині обрання (призначення) ОСОБА_2 - керівником ОСББ "ЗІНА" з 25.09.2023р.
Задля звернення до суду із указаним позовом заявнику необхідні документи, перелічені у даній заяві, які за його твердженнями він не може отримати самостійно.
Ухвалою від 05.01.2024 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів (з урахуванням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) на 11.01.2024.
У судове засідання 11.01.2024 з'явився особисто заявник.
Від "ЗІНА", повідомленого про час та місце розгляду заяви у т.ч. телефонограмою секретаря судового засідання, представник не з'явився.
Згідно ч.3 ст.112 ГПК України, заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин заяви і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду заяви про забезпечення доказів становить не більше п'яти днів, а затягування строку розгляду заяви в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які приймають участь в засіданні суду, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника ОСББ "ЗІНА".
Інших заяв, пояснень чи клопотань до суду не надійшло.
Заявник у судовому засіданні підтримав подану заяву, просив суд про її задоволення.
У судовому засіданні 11.01.2024 підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч. 1 ст. 110 ГПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Тобто, заходи забезпечення доказів вживаються судом з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, отже такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів.
Окрім цього забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.
За змістом ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Таким чином, обов'язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів положення ст. 111 ГПК України покладають саме на заінтересовану особу.
Аналізуючи наведені положення Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто, вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.
При цьому, підставою для забезпечення доказів є побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №9901/608/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 9901/845/18.
Захід забезпечення доказів є виключним заходом, який може застосовуватись лише за наявності передбачених ГПК України підстав.
Зокрема, як встановлено судом, в обґрунтування заяви про забезпечення доказів заявник посилається на той факт, що він звертався ОСОБА_2 (голови ОСББ) щодо надання документів необхідних для подання до суду в якості письмових доказів з метою захисту порушених прав як члена ОСББ стосовно рішень учасника ОСББ "ЗІНА" від 16.09.2023 та інших документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ОСББ "ЗІНА". Разом з тим, доказів такого звернення до заяви не додано.
При цьому суд зазначає, що за свою правовою природою по суті подана позивачем заява є заявою про витребування доказів, з якою позивач має звернутися при подання позову до суду.
Так, відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
В свою чергу суд наголошує, що забезпечення доказів способом їх витребування, хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів в порядку ст. ст. 80, 81 ГПК України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Як вбачається із поданої заяви про забезпечення доказів, всупереч вищезазначеним приписам чинного законодавства, остання не містить обґрунтувань, обставин та підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також заявником не наведено в тексті та не надано доказів на підтвердження можливості втрати цих доказів чи неможливості їх подання згодом.
Наразі доводи заявника в поданій заяві про забезпечення доказів зводяться до неможливості отримання доказів позивачем самостійно.
Заявником у заяві про забезпечення доказів не зазначено обґрунтованої підстави припусками, що засоби доказування можуть бути втрачені, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, при цьому до заяви про забезпечення доказів заявником не додано жодного доказу наявності підстав для такого припущення.
Отже, виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів, наведених заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. При цьому, вказана заява про забезпечення доказів не підтверджена також жодними доказами які б підтверджували ризики чи загрозу того, що такі докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим, з огляду на що, заява ОСОБА_1 про витребування доказів для проведення експертизи не відповідає критеріям, визначеним ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання заявника на вірогідність знищення оригіналів вищезазначених документів, не є виключною обставиною, з існуванням якої законодавство пов'язує можливість забезпечення доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 112 ГПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Враховуючи, що заявником не доведено належними та допустимими доказами по справі та не обґрунтовано необхідність та доцільність забезпечення доказів саме шляхом витребування, за висновками суду підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відсутні.
Керуючись ст. 110-112, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 04.01.2024 (вх. № 102/24) про забезпечення доказів до подання позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині відмови у забезпеченні доказів у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текс ухвали складено та підписано 15.01.2024.
Суддя Т.М. Давченко