про залишення заяви про визнання
кредиторських вимог без руху
15 січня 2024 року Справа № 915/1695/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України)(код ЄДРПОУ ВП 44005631, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, 65078)
про грошові вимоги у сумі 1740856,47грн
до боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий - Капінус Андрій Анатолійович (54017, м. Миколаїв, а/с 55)
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Провадження у справі про неплатоспроможність боржника відкрито ухвалою суду від 05.12.2023, цією ж ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Капінуса А.А., указано порядок та строк заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та ін.
З метою виявлення кредиторів боржника 08.12.2023 за № 72042 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі неплатоспроможність фізичної особи - підприємця Федотової Ольги Василівни.
10.01.2024 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх.. № 287/24) Одеської митниці про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 1740856,47 грн.
Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначені вимоги до заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна боржника, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
При здійсненні перевірки відповідності заяви кредитора вимогам вказаної статті судом встановлено, що заявником до заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028,00 грн.
Тому, за подання заяви про визнання кредиторських вимог, кредитор повинен був сплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Отже, з врахуванням того, що заява про визнання грошових вимог не містить документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі, суд дійшов висновку, що заявником не виконано вимоги ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для залишення заяви без руху з наданням заявнику строку для усунення наведених недоліків заяви про визнання кредиторських вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 КУзПБ, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Оскільки заява про грошові вимоги до боржника містить недоліки, суд вважає за необхідне надати кредитору (заявнику) строк для їх усунення.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
Разом з тим, відповідно приписам ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутство , провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Всупереч приписам указаної норми ГПК України, ініціюючим кредитором не зазначено в заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету як кредитора так і боржника.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
При цьому, судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно із ч.2 ст.232ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись ст. ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174,176,234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Повідомити Одеську митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про недоліки заяви про визнання грошових вимог.
2. Встановити заявнику 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви шляхом подання суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною та повертається заявнику відповідно до п. 3 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства.
4. Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Т.М.Давченко