ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2024Справа № 910/16759/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод стель"
про стягнення заборгованості в розмірі 84 777,36 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод стель» про стягнення заборгованості в розмірі 84 777,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди обладнання № 2-080722 від 07.07.2022, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
07.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16759/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана відповідачем 16.11.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600233296039.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод стель» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди обладнання № 2-080722 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у Договорі або відповідних додатках до нього. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.
За фактом належного надання орендодавцем/прийняття орендарем послуг з тимчасового оплатного користування обладнання, направляти орендареві для укладення (в т.ч. у електронному вигляді у порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») акти надання послуг щодо всього обсягу отриманих орендарем послуг з тимчасового оплатного користування обладнанням за відповідний період/строк (п. 2.1.3 Договору).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору орендар зобов'язаний належним чином виконувати зобов'язання (в т.ч. грошові зобов'язання), що виникають на підставі цього Договору.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору при передачі/поверненні кожної одиниці обладнання сторони укладають акт передачі/повернення обладнання з оренди.
Орендодавець передає обладнання в оренду за адресою, вказаною у акті передачі обладнання в оренду. Акт передачі обладнання в оренду містить інформацію про перелік обладнання, що передається в оренду, його відновну вартість, вартість послуг з оренди обладнання щодо кожної одиниці обладнання яке передається орендарю без врахування ПДВ, а також адресу безпосередньої експлуатації обладнання орендарем.
У відповідності до п. 4.4 Договору доставка обладнання до місця його експлуатації може здійснюватися як силами орендодавця, так і орендаря. У випадку доставки обладнання до місця його експлуатації силами орендодавця, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю її вартість. Вартість доставки обладнання силами орендодавця розраховується із тарифами суб'єктів господарювання з надання послуг перевезення/логістики, або внутрішніми тарифами орендодавця, та зазначається у відповідному рахунку на оплату та акті надання послуг.
Пунктом 4.16 Договору узгоджено, що підтвердження факту повернення обладнання орендодавцю є укладений між сторонами без зауважень та заперечень акт повернення обладнання з оренди. До підписання сторонами такого акта повернення обладнання з оренди обладнання вважається таким, що знаходиться в тимчасовому оплатному користуванні орендаря.
Згідно з п. 4.17 Договору зворотній вивіз обладнання може здійснюватися як силами орендодавця, так і орендаря. У випадку зворотного вивозу обладнання з місця його експлуатації силами орендодавця, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю її вартість. Вартість зворотного вивозу обладнання силами орендодавця розраховується згідно із тарифами суб'єктів господарювання з надання послуг перевезення/логістики, або внутрішніми тарифами орендодавця, та зазначається у відповідному рахунку на оплату та акті надання послуг.
Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Договору орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за відповідний орендний період, попередньо узгоджений сторонами.
Вартість фактично наданих орендарю послуг з оренди обладнання визначається у рахунках на оплату, актах наданих послуг.
Надання послуг та нарахування орендної плати починається з дня укладення сторонами відповідного акту передачі обладнання в оренду, або з дня, зазначеного у відповідному акті передачі обладнання в оренду.
За умовами п. 5.5 Договору оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку попередньої плати на підставі рахунка на оплату у розмірі 100% від загального розміру плати за запланований період оренди, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідного рахунка від орендодавця.
У будь-якому випадку орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця, за звітний місяць, незалежно від наявності у орендаря відповідного рахунка на оплату.
У відповідності до п. 5.7 Договору за фактом належного надання орендодавцем/прийняття орендарем послуг з тимчасового оплатного користування, після закінчення надання послуг (періоду оренди/строку оренди), орендодавець протягом 5 робочих днів готує та передає на погодження орендарю два примірники акту надання послуг. Орендар зобов'язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання зазначених актів розглянути та підписати їх або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання орендар протягом 5 робочих днів передає один примірник підписаного акту орендодавцеві. У випадку наявності у орендаря зауважень до наданих послуг та/або акту надання послуг, такі недоліки усуваються орендодавцем протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмових мотивованих зауважень від орендаря. Після усунення недоліків погодження акту відбувається у порядку встановленому цим пунктом договору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду орендодавець не отримає підписаний замовником примірник акта або обґрунтованої відмови від його підписання, акт вважається підписаним (укладеним), а послуги такими, що надані належним чином.
Згідно з п. 6.2 та п. 6.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов'язань, що виникають на підставі цього Договору, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежного виконаного орендарем грошового зобов'язання.
Нарахування пені за порушення орендарем грошового зобов'язання згідно п. 6.2 цього Договору не обмежується шестимісячним строком та нараховується за весь час невиконання або неналежного виконання орендарем грошового зобов'язання.
Цей Договір укладений строком на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони не висунули бажання про припинення дії цього Договору до моменту або у момент закінчення строку його дії, дія такого Договору вважається продовженою на відповідний наступний календарний рік.
Кожна із сторін Договору вправі відмовитись від даного Договору в будь-який час, письмово попередивши про це іншу сторону за 10 робочих днів до запланованої дати припинення Договору. Договір буде вважатися припиненим на 11 робочий день, з дня отримання стороною письмового повідомлення про припинення Договору (п. 8.1 та п. 8.2 Договору).
За Актами передачі в оренду № 745 від 08.07.2022, № 1032 від 05.09.2022, № 1273 від 26.10.2022 та № 1418 від 22.11.2022 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в тимчасове оплатне користування обладнання за Договором.
На виконання умов Договору сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти надання послуг № 1249 від 15.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 1819 від 19.09.2022 на суму 20 400,00 грн., № 2264 від 31.10.2022 на суму 10 800,00 грн., № 2586 від 25.11.2022 на суму 19 200,00 грн. та № 2585 від 25.11.2022 на суму 26 400,00 грн.
Позивачем в свою чергу, на виконання умов Договору виставлено рахунки на оплату № 1736 від 08.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 2174 від 25.08.2022 на суму 20 400,00 грн., № 3149 від 31.10.2022 на суму 10 800,00 грн., № 3371 від 15.11.2022 на суму 19 200,00 грн., № 3372 від 15.11.2022 на суму 26 400,00 грн., які відповідачем оплачені частково згідно платіжних інструкцій № 676 від 13.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 806 від 31.08.2022 на суму 17 400,00 грн., № 1423 від 14.06.2023 на суму 10 800,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 48 600,00 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 9 720,00 грн., пеню у розмірі 20 510,88 грн., 10% річних у розмірі 4 284,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 662,15 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до п. 5.7 Договору за фактом належного надання орендодавцем/прийняття орендарем послуг з тимчасового оплатного користування, після закінчення надання послуг (періоду оренди/строку оренди), орендодавець протягом 5 робочих днів готує та передає на погодження орендарю два примірники акту надання послуг. Орендар зобов'язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання зазначених актів розглянути та підписати їх або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання орендар протягом 5 робочих днів передає один примірник підписаного акту орендодавцеві. У випадку наявності у орендаря зауважень до наданих послуг та/або акту надання послуг, такі недоліки усуваються орендодавцем протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмових мотивованих зауважень від орендаря. Після усунення недоліків погодження акту відбувається у порядку встановленому цим пунктом договору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду орендодавець не отримає підписаний замовником примірник акта або обґрунтованої відмови від його підписання, акт вважається підписаним (укладеним), а послуги такими, що надані належним чином.
На виконання умов Договору сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти надання послуг № 1249 від 15.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 1819 від 19.09.2022 на суму 20 400,00 грн., № 2264 від 31.10.2022 на суму 10 800,00 грн., № 2586 від 25.11.2022 на суму 19 200,00 грн. та № 2585 від 25.11.2022 на суму 26 400,00 грн.
За умовами п. 5.5 Договору оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку попередньої плати на підставі рахунка на оплату у розмірі 100% від загального розміру плати за запланований період оренди, протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідного рахунка від орендодавця.
У будь-якому випадку орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця, за звітний місяць, незалежно від наявності у орендаря відповідного рахунка на оплату.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем в свою чергу, на виконання умов Договору виставлено рахунки на оплату № 1736 від 08.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 2174 від 25.08.2022 на суму 20 400,00 грн., № 3149 від 31.10.2022 на суму 10 800,00 грн., № 3371 від 15.11.2022 на суму 19 200,00 грн., № 3372 від 15.11.2022 на суму 26 400,00 грн., які відповідачем оплачені частково згідно платіжних інструкцій № 676 від 13.07.2022 на суму 13 200,00 грн., № 806 від 31.08.2022 на суму 17 400,00 грн., № 1423 від 14.06.2023 на суму 10 800,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 48 600,00 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором в розмірі 48 600,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, невиконання зобов'язань за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, в зв'язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 48 600,00 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 9 720,00 грн., пеню у розмірі 20 510,88 грн., 10% річних у розмірі 4 284,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 662,15 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.2 та п. 6.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов'язань, що виникають на підставі цього Договору, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10% річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежного виконаного орендарем грошового зобов'язання.
Нарахування пені за порушення орендарем грошового зобов'язання згідно п. 6.2 цього Договору не обмежується шестимісячним строком та нараховується за весь час невиконання або неналежного виконання орендарем грошового зобов'язання.
Таким чином, як вбачається з умов п. 6.3 Договору, сторонами було погоджено інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20 510,88 грн.
В свою чергу, оскільки пунктом 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов'язань, що виникають на підставі цього Договору, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежного виконаного орендарем грошового зобов'язання та станом на дату подання позовної заяви до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 48 600,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 720,00 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, у відповідності до п. 6.2 Договору, сторонами узгоджено інший розмір процентів, а саме 10%, що узгоджується із приписами ст. 625 ЦК України.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 10% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 10% річних в розмірі 4 284,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 662,15 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020, Акт надання послуг № 187-1-010120 від 19.10.2023 на суму 5 000,00 грн., рахунок-фактуру № 187 від 19.10.2023 на суму 5 000,00 грн. та платіжне доручення № 5510 від 19.10.2023 на суму 5 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. є підтвердженими.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідачем будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.
Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод стель" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6; ідентифікаційний код: 42302702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; ідентифікаційний код: 35411500) заборгованість у розмірі 48 600 (сорок вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп., штраф у розмірі 9 720 (дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 20 510 (двадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 88 коп., 10% річних у розмірі 4 284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 15 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 15.01.2024
Суддя О.А. Грєхова