номер провадження справи 4/202/23
15.01.2024 Справа № 908/3185/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», (01133, м. Київ, бул. Лесі українки, буд. 26, офіс 411)
до відповідача ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 )
про стягнення 32260,80 грн.
17.10.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № ПЗ-С10/90, сформована в системі 17.10.2023, (вх. № 3487/08-07/23 від 17.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», м. Київ до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про стягнення 32260,80 грн. заборгованості за договором про надання кредиту № 456471-КС-001 від 18.11.2022, яка складаються з: 10000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 20760,80 грн. суми прострочених платежів по процентах та 1500,00 грн. суми прострочених платежів за комісією. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 456471-КС-001 від 18.11.2022.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 справу № 908/3185/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3185/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/202/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 610, 628, 1049, 1050 ЦК України, ст.., ст.. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Позов пред'явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором № 456471-КС-001 від 18.11.2022 про надання кредиту, укладеним між позивачем та ФОП Кокіним Іллею Валерійовичем, щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. За умовами укладеного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яка зазначалася останнім при заповненні анкетних даних особистому кабінеті. Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. У зв'язку із цим, станом на 08.08.2023 заборгованість відповідача за договором № 456471-КС-001 від 18.11.2022 про надання кредиту становить 32260,80 грн., що складається з: 10000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 20760,80 грн. суми прострочених платежів по процентах та 1500,00 грн. суми прострочених платежів за комісією. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 32260,80 грн. заборгованості за договором № 456471-КС-001 від 18.11.2022 про надання кредиту, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 у справі № 908/3185/23 відповідачу запропоновано у строк до 10.11.2023, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 08.12.2023, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 22.11.2023, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Як встановлено судом при відкритті провадження у справі № 908/3185/23 та підтверджується Відповіддю № 285128 від 23.10.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Кокін Ілля Валерійович 28.11.2022 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 28.11.20222 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060001116378.
Проте, згідно норм чинного законодавства, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, судом встановлено, що дана справа підлягає розгляду в господарському провадженні.
Частиною 6 статті 176 ГПК України встановлено, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно Відповіді № 285118 від 23.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про реєстрацію міста проживання відповідача у справі судом з'ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.06.2013 по теперішній час.
Копія ухвали суду від 23.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3185/23, яка направлялася судом за адресою місця реєстрації відповідача, повернулася д суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Натомість, з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0600230073624) вбачається, що копія ухвали суду від 23.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3185/23, яка направлялася судом за відомою адресою фактичного проживання відповідача, отримана 18.11.2023 особисто відповідачем.
Крім того, на підставі письмової заяви відповідача вих. № б/н від 23.11.023 (вх. № 25441/08-08/23 від 28.11.2023) на електронну пошту відповідача, зазначену у вказаній заяві, направлені сканкопії позовних матеріалів, що містяться у справі № 908/3185/23.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/8523.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 23.10.2023 у справі № 908/3185/23 процесуальний строк для подачі відзиву, так і станом на 04.12.2023 (15-деннний строк від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду з урахуванням того, що 03.12.2023 є вихідним днем) не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.11.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити/розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 15.01.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
18.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Кредитодавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Кокіним Іллею Валерійовичем (Позичальник, відповідач у справі) укладено Договір № 456471-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) (далі за текстом - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Відповідді № 285128 від 23.10.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Кокін Ілля Валерійович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 28.11.2022 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 28.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060001116378.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 910/8729/18, від 05.06.2019 № 904/1083/18, від 09.10.2019 № 127/23144/18)
Відповідно до п. 1 Договору кредиту Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000 %, фіксована.
Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16395000 %, фіксована.
Комісія за надання кредиту: 1500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 10000,00 грн.
Термін дії Договору до 10.03.2023.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 21040,00 грн.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються за ставкою, вказаною ч п. 1 Договору, на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору, і розраховується в прядку, визначеному Договором.
У пункті 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно з пунктом 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , про що свідчить document id 536242259 від 18.11.2022 про перерахування коштів 10000,00 грн. ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 згідно з дог. № 456471-КС-001 від 18.11.2022.
Зарахування 18.11.2022 грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_3 також підтверджується Банківською випискою по рахунку, наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з № 20.1.0.0.0/7-231108/39334 від 08.11.2023.
Підставою звернення позивача до суду з пивом у даній справі стало не повернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користування цією послугою, також не сплата передбаченої Договором комісії.
Стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 10000,00 грн., прострочених платежів за процентами в розмірі 20760,80 грн. та прострочених платежів зі сплати комісії в розмірі 1500,00 грн. є предметом розгляду даної справи.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У пункті 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Кокін Ілля Валерійович через вебсайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та з Особисто кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (затверджених наказом директора ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 27.06.2022 № 13-ОД, надалі - Правила) після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Позивач 18.11.2022 направив відповідачеві пропозицію (оферту) укласти Договір № 456471-КС-002 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України Про електронну комерцію» (п. 3.1.4. Правил).
18.11.2022 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 456471-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-7511, надісланого відповідачеві на номер телефону НОМЕР_4 , який вказано відповідачем (Позичальником) у своїй Анкеті особистому кабінеті, електронного СМС-повідомлення.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил відповідач підтвердив, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Таким чином 18.11.2022 сторони уклали Договір № 456471-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами цього Договору позивач надав грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 .
Зарахування 18.11.2022 грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. на ім'я ОСОБА_1 на картку НОМЕР_5 також підтверджується наданою на запит суду інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи Розрахунку заборгованості за Договором № 456471-КС-001 Позичальник на виконання умов Договору не здійснив жодних платежів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.
На момент розгляду справи відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов'язань за Договором про надання кредиту № 456471-КС-001 від 18.11.2022.
Відповідач свого обов'язку з повернення суми кредиту у розмірі 10000,00 грн., а також нарахованих відсотків у сумі 20760,80 грн. та комісії у розмірі 1500,00 грн. не виконав, доказів правомірності своїх дій щодо такої не виплати суду не надав.
У зв'язку з відсутністю доказів сплати боргу суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 20760,80 грн. суми прострочених платежів по процентах та 1500,00 грн. суми прострочених платежів за комісією.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», м. Київ до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про стягнення 32260,80 грн. заборгованості за договором про надання кредиту № 456471-КС-001 від 18.11.2022 задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», (01133, м. Київ, бул. Лесі українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 41084239) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. прострочених платежів по тілу кредиту, 20760 (двадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 80 коп. прострочених платежів по процентах, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. прострочених платежів за комісією та 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 15» січня 2024 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.