09.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/966/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
представники сторін у судове засідання не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 року у справі №904/966/23 (суддя Фещенко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест", м.Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м.Дніпро
про стягнення 3 034 855, 65 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" інфляційних втрат у розмірі 2 598 166,47 грн. та 3% річних - 436 689,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №601/2019 від 18.03.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у травні 2019 року роботи по монтажу захисних плит колошника, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 5 841 201 грн. 60 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року у сумі 2598166 грн 47 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.08.2020 по 27.01.2023 у сумі 436 689 грн 18 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" - 2 598 166 грн 47 коп. - інфляційних втрат, 436 689 грн 18 коп. - 3% річних та 45 522 грн 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що:
- відстрочення та розстрочення сплати боргу у даному випадку не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України;
- у даному випадку між позивачем та відповідачем відсутні згода про припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання, тому відповідач помилково вважає, що в результаті затвердження судом плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство відбулась новація зобов'язання.
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:
- умови договору №601/2019 від 18.03.2019 в частині строків виконання зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 5 841 201 грн 60 коп були змінені починаючи з 31.07.2020 (з дня затвердження судом плану санації), внаслідок чого умови вказаного договору, згідно з якими відповідач був зобов'язаний оплатити вказану заборгованість до 03.06.2020, припинили свою дію з дня затвердження плану санації;
- відповідач з 31.07.2020 не міг здійснити прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором №601/2019 від 18.03.2019 у розмірі 5841201 грн 60 коп, оскільки строки виконання такого зобов'язання з 31.07.2020 були змінені на умовах плану санації ПрАТ "ДМЗ", у зв'язку з чим до відповідача в цій частині не могла бути застосована ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми;
- у спірних правовідносинах зміна зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за договором №601/2019 від 18.03.2019 у розмірі 5 841 201 грн 60 коп відбулася не за домовленістю сторін про таку зміну, а на підставі ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 та від 18.11.2022 у справі №904/3325/20, якими було затверджено план санації відповідача;
- у даному випадку застосування ст.604 Цивільного кодексу України відповідно до приписів ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства повинно здійснюватися з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
- відстрочення та розстрочення зобов'язання у відносинах між кредитором та боржником на підставі затвердженого судом плану санації є зміною порядку та строку виконання зобов'язання, як сукупності прав та обов'язків сторін такого зобов'язання;
- схвалений кредиторами план санації є угодою між боржником та кредиторами, якою визначаються нові розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації. Схваливши план санації, затверджений судом, на умовах відстрочення і розстрочення виконання первісного зобов'язання, боржник і кредитор погодили заміну первісного зобов'язання новим, тобто, відбулася новація.
У наданих запереченнях на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на наступні обставини:
- вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, а саме стягнення інфляційних втрат та 3% річних, не були предметом розгляду у справі №904/3325/20 про досудову санацію відповідача;
- затвердження плану санації не є правоперевторюючим судовим рішенням. Цивільне законодавство не встановлює такої підстави для зміни зобов'язання, як затвердження судом плану санації. Тому ані договір, ані його окремі положення не змінюються внаслідок ухвалення судом рішення про затвердження плану санації. Відтак відсутні підстави стверджувати про неможливість застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України;
- затвердження плану санації свідчить лише про затвердження намірів, “плану”. Чи буде виконаний такий план санації - невідомо. Саме тому затвердження плану санації не призводить до зміни строків виконання зобов'язання за договором, саме тому така обставина не є правоперевторюючим фактом.
У судове засідання представники сторін не з'явились.
Згідно Акту Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 року судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв'язку із тим, що представника апелянта неможливо було почути.
Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, в судовому засіданні 06.12.2023 представники сторін надали пояснення по суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" (виконавець) укладено договір №601/2019, за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по виконанню будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту доменної печі №2 (частину проекту "Капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі № 2") на ПрАТ "ДМЗ" (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених договором. Перелік робіт, що виконується за договором, визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1 договору орієнтовна вартість робіт за договором визначається вартістю додаткових угод до договору на дату їх підписання. Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в договорі та додаткових угодах до договору, є звичайними, справедливими, ринковими.
Остаточна вартість робіт за договором визначається на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі даних СКУД замовника (пункт 3.2. договору).
Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником у наступному порядку: за фактом виконання робіт протягом 30-ти календарних днів після підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт, надання виконавцем оригіналу рахунку-фактури та при умові складання і реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної у відповідності до вимог пунктів 2.1.17, 2.1.18. договору, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою до договору. Зобов'язання замовника по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.
Строк виконання робіт узгоджується сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1 договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що після виконання робіт, зазначених у додаткових угодах до договору, виконавець надає замовнику підписаний зі свого боку акт прийому-передачі виконаних робіт і оригінал рахунку-фактури. Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом 5-ти робочих днів після отримання від виконавця підписаного з його боку акту прийому-передачі виконаних робіт, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт або у цей же строк надати мотивовану відмову з переліком недоробок (недоліків), допущених виконавцем. Всі недоробки (недоліки) виконавець зобов'язаний виправити за свій рахунок протягом строку, погодженого сторонами додатково у вигляді підписаного сторонами у 2-денний строк графіку виправлення недоліків. При недосягненні згоди про строки виправлення недоліків вони повинні бути виправлені виконавцем у 7-денний строк з моменту отримання виконавцем відмови з переліком недоробок (недоліків), допущених виконавцем.
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.
22.03.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до умов договору, а саме:
- за умовами пункту 1 додаткової угоди замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту доменної печі № 2 згідно з додатком № 5 до договору № 601/2019 від 18.03.2019 року та відомістю одиничних вартостей (додаток № 6), частини проекту "Капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі № 2", яка затверджена сторонами, на загальну суму 66 804 717 грн. 94 коп., в тому числі ПДВ - 11 134 119 грн. 66 коп.;
- згідно з пунктом 2 додаткової угоди строк виконання робіт: до 10.05.2019 року;
- у пункті 3 додаткової угоди сторонами було визначено, що замовник здійснює оплату авансових платежів підряднику у наступному порядку: перший авансовий платіж: у розмірі 7000000 грн. 00 коп. з ПДВ до 25.03.2019 року включно, при умові надання підрядником замовнику : оригіналу рахунку на сплату (1 примірник) (підпункт 3.1. договору); другий авансовий платіж: у розмірі 13 400 000 грн. 00 коп. з ПДВ до 10.04.2019 року включно, при умові надання підрядником замовнику: оригіналу рахунку на сплату (1 примірник) (підпункт 3.2. договору);
- пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що оплата робіт, передбачених у додатковій угоді, крім авансового платежу, проводиться замовником по факту виконання робіт протягом 30-ти календарних днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, надання рахунку і податкової накладної за виконані роботи.
За змістом п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, договір №601/2019 від 18.03.2019 року, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду.
Частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За приписами ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.
Згідно з ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору у травні 2019 року позивачем були виконані роботи з монтажу захисних плит колошника на загальну суму 5 841 201,60 грн.
Факт виконання позивачем робіт за спірним договором підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 0012КР від 03.05.2019, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача без заперечень та скріплений печатками підприємств.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам ст. 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови договору, граничним строком оплати виконаних позивачем у травні 2019 року робіт на суму 5 841 201,60 грн. є 03.06.2019 року.
Таким чином, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт є таким, що настав.
Водночас, ч.ч. 1, 2, 3, 10 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).
У плані санації визначаються:
- розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
- заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації;
- обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).
Планом санації може бути передбачено:
- поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
- різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій;
- заходи з отримання позик чи кредитів;
- умови, передбачені частиною другою статті 51 цього Кодексу.
До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.
У разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації.
Затверджений господарським судом план санації є обов'язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації. Зміни до плану санації вносяться у порядку, встановленому для його затвердження.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги ТОВ "Метпромбуд Інвест" у розмірі 29 639 562,10 грн. (серед яких 5 841 201,60 грн., що є спірними у даній справі), які виникли у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" умов договору № 601/2019 від 18.03.2019, були включені до плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2020 року у справі №904/3325/20 було прийнято заяву ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПрАТ "Дніпровський металургійний завод", що включені до плану санації.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі №904/3325/20, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020, затверджено план санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство; введено досудову санацію боржника на строк, передбачений планом санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод"; зазначено, що затверджений судом план санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" є обов'язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включено до плану санації.
Постановою Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 904/3325/20 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі № 904/3325/20 залишено без змін.
Відповідно до встановленого в плані досудової санації Порядку задоволення вимог кредиторів: "вимоги підлягають задоволенню боржником на умовах відстрочки виконання зобов'язань. Відстрочка виконання зобов'язань встановлюється строком на 2 роки від дня затвердження судом Плану санації, а задоволення вимог, кредиторів здійснюється протягом 1-го року поквартально рівними частинами. Порядок та умови задоволення вимог кредиторів наведені в додатку № 1, 2".
Отже, строк виконання плану досудової санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" складає 2 роки відстрочення і 1 рік розстрочення з погашенням заборгованості поквартально рівними частинами.
Відповідно до графіку погашення заборгованості перший платіж у розмірі 7 409 890,53 грн. на користь ТОВ "Метпромбуд Інвест" ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" заплановано було здійснити в ІІІ кварталі 2022 року, тобто до 30.09.2022 року. Однак, Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" від 01.06.2022 було прийнято наступне рішення: "у зв'язку з наявністю обставин, які викликали труднощі у виконанні Плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 року у справі № 904/3325/20, які зумовлені декількома факторами, зокрема тим, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан на території України, прийняти рішення та затвердити введення (ініціювання) змін до Плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство".
01.07.2022 року ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" подано до господарського суду заяву про затвердження змін до Плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство.
18.11.2022 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3325/20 у задоволенні заяв ТОВ "Метпромбуд Інвест", ТОВ "ТД ТЕК-Україна" про припинення процедури санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство - відмовлено; затверджено План санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство в новій редакції зі змінами; подовжено досудову санацію ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" на строк, передбачений Планом санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" в новій редакції зі змінами.
Ухвала набрала законної сили 18.11.2022 року.
План санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" (в новій редакції зі змінами) передбачає наступні зміни до порядку задоволення вимог "інших кредиторів":
- заборгованість в розмірі 80 % від загальної суми боргу підлягає відстроченню строком на 3 роки від дня затвердження господарським судом Дніпропетровської області змін до плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод". Загальний строк відстрочення виконання грошових зобов'язань, з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі № 904/3325/20, складає 5 років;
- після завершення терміну відстрочення, заборгованість в розмірі 80 % від загальної суми боргу підлягає розстроченню на 1 рік, погашення здійснюється поквартально рівними частинами. Загальний строк розстрочення виконання грошових зобов'язань, з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі №904/3325/20, складає 1 рік;
- заборгованість в розмірі 20 % боргу - підлягає прощенню (списанню) протягом 3-х років поквартально рівними частинами, тобто протягом 3-х років з дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" (в новій редакції зі змінами).
Порядок та умови задоволення вимог "інших кредиторів" наведені в додатку № 1 до плану досудової санації.
Загальний строк процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" складає 6 років з урахуванням внесених змін та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі №904/3325/20.
Відповідно до додатку № 1 плану досудової санації (в новій редакції зі змінами) заборгованість перед ТОВ "Метпромбуд Інвест" підлягає погашенню, з урахуванням списання 20% боргу, в III кварталі 2025 року, тобто до 30.09.2025 року.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих та заявлених до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат за період невиконання відповідачем зобов'язання по договору № 601/2019 від 18.03.2019 року щодо розрахунку за виконані позивачем у травні 2019 року роботи по монтажу захисних плит колошника на суму 5 841 201,60 грн., з вересня 2020 року по грудень 2022 року у сумі 2 598 166,47 грн., а також 3% річних за період прострочення з 01.08.2020 року по 27.01.2023 року у сумі 436 689,18 грн.
Відповідач, у свою чергу, наявність прострочення виконання зобов'язання заперечує, вважає, що затверджений господарським судом план досудової санації передбачив новий порядок та строки погашення вимог кредитора ТОВ "Метпромбуд Інвест", а саме: змінив строк виконання зобов'язання на такий, що не настав. Вважає, що у позивача відсутня основна вимога (обов'язкова умова) ст.625 Цивільного кодексу України, а саме: факт прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, ТОВ "Метпромбуд Інвест" здійснює нарахування індексу інфляції та 3% річних за період дії досудової санації, що є, на думку скаржника, порушенням ч.10 ст.5 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої затверджений господарським судом план санації є обов'язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд погоджується з доводами оскаржуваного рішення про відхилення заперечень відповідача про те, що ухвалою суду у справі № 904/3325/20 були змінені строки виконання грошового зобов'язання за договором.
При цьому колегія суддів виходить з наступного:
Так, ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення (зміну) зобов'язання з наявністю судового рішення про відстрочення чи розстрочення сплати заборгованості, наявність якого не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум.
У даному випадку включення заборгованості за договором, в якій міститься спірна у даній справі заборгованість (5 841 201,60 грн.) до плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу апелянта перед позивачем.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвала господарського суду по справі № 904/3325/20 в частині розстрочення та відстрочення погашення заборгованості за договором не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення та розстрочення впливає лише на порядок примусового стягнення вказаної заборгованості, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відстрочення та розстрочення сплати боргу не звільняє боржника від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Щодо посилання відповідача стосовно зміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новацію), колегія суддів враховує наступне:
Згідно зі ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим, згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.
Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов'язання були дійсними.
Застосування новації як способу припинення зобов'язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявності умов про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (наведена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13).
Крім того, Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/638/20 (910/1884/20) було висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому, нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.
До умов новації віднесено такі: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі № 755/9283/15-ц, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18.
Відповідно до абз. 7 ч.4 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства план санації не впливає на вимоги кредитора до третіх осіб, якщо кредитор з такими вимогами проголосував проти схвалення судом плану санації. Затвердження судом плану санації не припиняє пов'язаних з ним додаткових зобов'язань згідно зі ст.604 Цивільного кодексу України, якщо заставодержатель проголосував проти такого плану.
Встановивши відсутність укладеного між позивачем та відповідачем двостороннього правочину, а також приймаючи до уваги зміст ухвал суду по справі № 904/3325/20, з яких вбачається що Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" з кількістю голосів 29639,56 проголосував проти схвалення кредиторами плану санації "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство, який передбачав відстрочення та розстрочення погашення відповідачем заборгованості, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у даному випадку, між позивачем та відповідачем відсутня згода про припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання.
Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 року та від 18.11.2022 року у справі № 904/3325/20 про затвердження плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" не відбулася новація зобов'язання. Зобов'язання залишилось тим же - зобов'язання відповідача перед позивачем оплатити роботи, виконані за договором №601/2019 від 18.03.2019 року.
Отже, скаржник помилково вважає, що в результаті затвердження судом плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство відбулася новація зобов'язання.
З урахуванням наведеного, з огляду на те, що з прийняттям судового рішення по справі №904/3325/20 про відстрочення та розстрочення погашення боргу за договором, грошове зобов'язання боржника не припиняється, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року у сумі 2 598 166,47 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок здійснено невірно.
Господарським судом правомірно враховано, що Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведеної вище методики, місцевим господарським судом встановлено, що інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року складають 2 599 689,50 грн., менше, чим зазначав позивач у прохальній частині позову.
З урахуванням вимог ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2 598 166,47 грн., які ним були заявлені.
Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.08.2020 року по 27.01.2023 року у сумі 436 689,18 грн.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 року у справі №904/966/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 15.01.2024 року.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Ю.Б.Парусніков
Суддя: О.Г.Іванов