Постанова від 10.01.2024 по справі 904/4185/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4185/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду) - адвокат;

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 (повне рішення складено 27.04.2023) у справі №904/4185/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" , м. Дніпро

про стягнення 960 453 грн. 16 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м. Київ

про визнання договору недійсним в частині

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на свою користь боргу в сумі 960 453,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за Рамковим договором фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, за яким станом на 10.11.2022 у нього утворилася заборгованість у визначеній сумі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом про визнання недійсним п. 4.7 Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний пункт договору порушує умови рівності сторін, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, суперечить принципу добросовісності. На думку позивача за зустрічним позовом, оспорюваний пункт договору призводить до додаткових витрат та збитків відповідача за первісним позовом. У договорі фінансового лізингу виключені та обмежені права позивача за зустрічним позовом як споживача (лізингоодержувача), звужені його обов'язки, передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннями Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність відповідача за зустрічним позовом за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені його права, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/4185/22 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" про визнання недійсним п. 4.7 Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021 для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" боргу в сумі 960 453, 16 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВК Вінкор Транс " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг" заборгованість в сумі 960 453 грн 16 коп., судовий збір в сумі 14 406 грн 80 коп.; зустрічний позов задоволено повністю; визнано п. 4.7 Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг " та Товариством з обмеженою відповідальністю " ВК Вінкор Транс ", недійсним; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених первісних та зустрічних позовних вимог. Судом встановлено, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за первісним позовом по договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021 становить 960 453,16 грн та не сплачена, що є підставою для задоволення первісних позовних вимог; п. 4.7 договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021 суперечить приписам ст. 607, ч.1 ст. 617 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для задоволення зустрічного позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 скасувати в частині задоволення зустрічного позову, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 скасовано в частині задоволення зустрічного позову; ухвалено в цій частині нове рішення; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову в сумі 2 684,00 грн покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 4 026,00 грн, про що зобов'язано видати наказ.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" повторно звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 в оскаржуваній частині, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом не в повному обсязі досліджені обставини справи та докази, які представник відповідача неодноразово просив дослідити під час розгляду справи;

- під час розгляду справи в підготовчому судовому засіданні судом не були вирішені всі питання, визначені ст.ст. 177, 182 ГПК України, не розглянуті наявні в матеріалах справи клопотання про витребування доказів та огляд оригіналів в залі судового засідання;

- не зважаючи на наявність поданої апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023, без дослідження питання щодо витребування доказів по справі та огляду оригіналів документів, на підставі яких позивач ґрунтує свою позицію, без участі представника відповідача, суд першої інстанції ухвалив судове рішення;

- у зв'язку з початком активних бойових дій з 24.02.2022 відповідач втратив доступ до об'єкту лізингу, який перебуває на окупованій території в м. Маріуполь, про що до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення;

- відповідно до умов договору об'єкт лізингу застрахований, тому позивач мав спочатку звернутися до страхової компанії з метою отримання страхового відшкодування, у випадку неповного відшкодування вартості об'єкту лізингу або обґрунтованої відмови від відшкодування - до суду;

- на об'єкт лізингу вмонтовано систему GPS, тому позивачу відомо, що об'єкт лізингу знаходиться на окупованій території або знищено;

- відповідач припинив сплату лізингових платежів саме після початку військової агресії та оголошення воєнного стану;

- суд першої інстанції не дослідив структуру лізингових платежів та не встановив, чи стягує позивач кошти саме за користування об'єктом лізингу чи відшкодування його вартості;

- суд не дослідив питання, чи звертався позивач до страхової компанії з метою відшкодування витрат, чи надавалась відповідь з приводу відшкодування вартості об'єкту лізингу, чи було відшкодовано вартість, чи є цей позов передчасним;

- суд не надав оцінку обставинам наявності форс - мажору та втрати об'єкту лізингу;

- суд дійшов до необ'єктивних висновків, вказавши, що на час прийняття рішення у справі позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів знищення або пошкодження предмету лізингу; знищення товарно - матеріальних цінностей підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022041030001561, а також заявою до органів поліції;

- на дату подання первісного позову існували обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором та звільняють сторони від відповідальності за ним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 залишено без руху. Рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" усунути недоліки апеляційної скарги та надати до апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 21 610, 20 грн. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

13.10.2023 на електронну пошту ЦАГС від представника ТОВ "ВК Вінкор Транс" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, яким долучено до апеляційної скарги платіжну інструкцію № 330 від 11.10.2023 про сплату судового збору у розмірі 21 610,21 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №904/4185/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 10.01.2024.

21.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 в оскаржуваній частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- доданий до позовної заяви розрахунок є абсолютно детальним та обґрунтованим; з позовної заяви та доданого розрахунку чітко зрозуміло, що заборгованість обраховувалася за період з дати укладення Рамкового договору до 09 листопада 2022 року включно, при цьому вперше заборгованість виникла 25 березня 2022 року в розмірі 116 761,43 грн та станом на 10 листопада 2022 року склала 960 453,16 грн; оскільки позовна заява подавалася 10 листопада 2022 року, то вся заборгованість в розмірі 960 453,16 грн є такою, строк оплати якої настав, а отже, є простроченою;

- 01 червня 2021 року ТОВ "ОТП Лізинг"було укладено Генеральний договір добровільного страхування будівельних машин та обладнання № 203407915.21 з АТ «Страхова компанія «ІНГО», в подальшому Генеральний договір добровільного страхування був викладений в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.11.2021;

- з огляду на те, що пошкодження об'єкта лізингу внаслідок військових дій та операцій в умовах воєнного стану є виключенням зі страхових випадків та не покривається Генеральним договором добровільного страхування, страхова компанія не здійснює страхові виплати через знищення об'єкту лізингу внаслідок збройної агресії;

- ТОВ "ОТП Лізинг" звернулося в страхову компанію з відповідною заявою в електронній формі, разом з тим жодних виплат страхового відшкодування за об'єкт лізингу лізингодавець не отримував;

- починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу від 12 жовтня 2021 року, до ТОВ "ВК Вінкор Транс" перешли ризики випадкового знищення, втрати або пошкодження об'єкта лізингу, в тому числі й у разі відсутності вини лізингоодержувача;

- за інформацією, отриманою ТОВ "ОТП Лізинг" саме від ТОВ "ВК Вінкор Транс", яке зверталося з заявою до правоохоронних органів, об'єкт лізингу залишився у м. Маріуполі, територія якого на даний час окупована російською федерацією, GPS трекінг, який був розміщений на об'єкті лізингу відключений, починаючи з березня 2022 року;

- чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому письмової вимоги чи претензії.

- суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів;

- суд першої інстанції витребував оригінали документів, долучених позивачем до позовної заяви, та належним чином дослідив їх в судовому засіданні, в тому числі на відповідність доданих копій паперових доказів їх оригіналам;

- питання щодо правомірності прийняття ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ВК Вінкор Транс" про забезпечення доказів вже переглядалося Центральним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги відповідача на зазначену ухвалу;

- суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання;

- пошкодження об'єкта лізингу внаслідок військових дій та операцій в умовах воєнного стану є виключенням зі страхових випадків та не покривається Генеральним договором добровільного страхування, враховуючи зазначене страхова компанія не здійснює страхові виплати через знищення об'єкту лізингу внаслідок збройної агресії.

- відповідно до частини першої статті 809 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.3.3 Рамкового договору ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач;

- висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, не є релевантними, оскільки зроблені за інших обставин, встановлених судом;

- відповідач не обґрунтував, яким чином запроваджений воєнний стан та збройна агресія російської федерації унеможливлюють виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів;

- відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс - мажорних обставин та про знаходження об'єкту лізингу відповідно до п. 4.14 Рамкового договору;

- позивачем на заявлялася вимога про притягнення відповідача до передбаченої договором відповідальності;

- суд дійшов обґрунтованого висновку про ненадання відповідачем доказів пошкодження або знищення об'єкту лізингу; копія заяви про вчинення кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку сплати лізингових платежів.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 119 ГПК України, а також подані позивачем за первісним позовом докази щодо отримання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №904/4185/22 - 06.11.2023, дату подання відзиву на апеляційну скаргу - 21.11.2023, колегія суддів вважає за можливе продовжити ТОВ "ОТП Лізинг" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача за первісним позовом явку представника в судове засідання 10.01.2024 не забезпечив.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 10.01.2024 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець, надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" (лізингоодержувач, надалі - відповідач) підписано Рамковий договір фінансового лізингу №11157-FL (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу зобов'язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Рамкового договору.

Строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту лізингу (п. 2.3 договору).

Приймання лізингоодержувачем об'єкту лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об'єкту лізингу і відповідність об'єкту лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям та умовам рамкового договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі об'єкту лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу, включно (але не обмежуючись) з ризиками, пов'язаними з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом об'єкту лізингу або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації об'єкту лізингу в процесі його експлуатації).

З дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем (постачальником) письмово), лізингоодержувач має право користуватися об'єктом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов'язаний використовувати об'єкт лізингу за його признанням та згідно з умовами цього рамкового договору (п. 4.1 договору).

На чинність рамкового договору не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування об'єктом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних, або технічних, або економічних причин, випадків, надзвичайних подій або обставин непереборної сили (форс-мажору). В таких випадках всі зобов'язання лізингоодержавача, в тому числі (але не обмежуючись) платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі (п. 4.7 договору).

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі щодо кожного об'єкту лізингу, а також вартість послуг за організацію фінансування відповідно до цього рамкового договору, відповідного протоколу лізингу та графіку, наведеного у такому протоколі лізингу, кожен з яких є невід'ємною частиною цього рамкового договору. Всі такі платежі виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у рамковому договорі, відповідному протоколі лізингу, відповідному графіку, рахунках, виставлених лізингодавцем, та інших документах лізингу в залежності від випадку та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов (п. 6.1 договору).

Якщо у відповідному протоколі лізингу зазначено, що для придбання об'єкту лізингу лізингодавцем було залучено кредитні кошті у гривні, то змінна частина кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена у відповідному протоколі лізингу, змінюється пропорційно зміні, ставки UIRD по відношенню до ставки UIRD, зазначеної у відповідному протоколі лізингу. Розмір UIRD фіксується на дату визначення UIRD. Дата визначення UIRD - це дата, що передує даті укладання договору і застосовується при розрахунку розміру винагороди до дати коригування UIRD. Дата коригування UIRD - це дата, яка наступає через кожні 12 місяців, починаючи з дати визначенні UIRD, у перший робочий день кожного такого 12 місячного періоду. Розмір винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в графіку, може бути змінений через кожні 12 (дванадцять) місяців пропорційно зміні ставки UIRD на період 12 місяців для гривні по відношенню до ставки UIRD, яка була встановлена на дату визначення та розміру ставки UIRD на дату коригування, про що сторони зобов'язані будуть внести відповідні зміни в Графік шляхом укладання додаткової угоди до відповідного протоколу лізингу. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу додаткову угоду до відповідного протоколу лізингу зі зміненим графіком лізингових платежів.

Сторони погодили, що лізингоодержувач підпише та поверне лізингодавцю таку додаткову угоду до відповідного протоколу лізингу, надіслану лізингодавцем, упродовж 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання лізингоодерясувачем такої додаткової угоди. Дана додаткова угода до відповідного протоколу лізингу з моменту її підписання лізингоодержувачем стає невід'ємною частиною договору та є обов'язковою для виконання лізингоодержувачем. Якщо лізингоодержувач не підписав додаткову угоду про зміну Графіку лізингових платежів з підстав, зазначених в даному пункті, лізингодавець має право розірвати (відмовитись) в односторонньому порядку від рамкового договору, а лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцю в порядку та на умовах, визначених в пункті 7.7. даного рамкового договору, або достроково викупити об'єкт лізингу на умовах, погоджених сторонами (п. 6.4 договору).

Передача права власності. По закінченні строку лізингу та після здійснення всіх платежів за рамковим договором лізингодавець та лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть лізингодавець, який буде документом, що підтверджує перехід права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, та який буде невід'ємною частиною цього рамкового договору. Перехід права власності повинен відбуватися без будь-якої гарантії з боку лізингодавця щодо стану, комплектності та якості об'єкту лізингу (п. 8.1 договору).

Сторони підтверджують, що вони досягли згоди з усіх питань щодо правовідносин, що регулюються цим рамковим договором (п. 11.1 договору).

Цей рамковий договір разом з усіма його додатками та усіма протоколами лізингу становить єдиний договір (п. 11.2 договору).

Цей рамковий договір, протоколи лізингу, документи лізингу, зміни та доповнення до цього рамкового договору є чинними та стають невід'ємною частиною цього рамкового договору, якщо вони здійснені у письмовій формі у вигляді додаткових угод до цього рамкового договору або у письмовій формі у вигляді договорів про внесення змін до цього рамкового договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін (у разі наявності). До моменту одержання оригіналів вказаних вище документів лізингодавець може посилатись на такі документи, надіслані по факсу або засобами електронного зв'язку, як на оригінали (п. 11.3 договору).

20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" підписано протокол лізингу №1 до договору, яким, зокрема, визначено найменування об'єкту лізингу (бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий, 1 одиниця), строк лізингу (36 місяців), загальна вартість об'єкта лізингу (5 176 890,00 грн), графік сплати лізингових платежів, умови страхування.

12.10.2021 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до протоколу лізингу №1 від 20.09.2021 до рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, якою погоджений новий графік сплати лізингових платежів за період з 25.10.2021 по 25.09.2024 з урахуванням зміненої вартості об'єкту лізингу (5 133 822,00 грн).

12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" підписано акт приймання-передачі до протоколу лізингу №1 від 20.09.2021 до рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021.

Позивач за первісним позовом зазначає, що за період з 01.02.2019 по 10.11.2022 від відповідача за первісним позовом на виконання договору було сплачено 3 851 851,89 грн, заборгованість за платежами за період з 25.03.2022 по 09.11.2022 становить 960 453,16 грн, що стало підставою для звернення з первісним позовом про її стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом про визнання недійсним п. 4.7 Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний пункт договору порушує умови рівності сторін, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, суперечить принципу добросовісності. На думку позивача за зустрічним позовом, оспорюваний пункт договору призводить до додаткових витрат та збитків відповідача за первісним позовом. У договорі фінансового лізингу виключені та обмежені права позивача за зустрічним позовом як споживача (лізингоодержувача), звужені його обов'язки, передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннями Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність відповідача за зустрічним позовом за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені його права, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВК Вінкор Транс " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг" заборгованість в сумі 960 453 грн 16 коп., судовий збір в сумі 14 406 грн 80 коп.; зустрічний позов задоволено повністю; визнано п. 4.7 Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг " та Товариством з обмеженою відповідальністю " ВК Вінкор Транс ", недійсним; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене та те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2023 у справі №904/4185/22 оскаржено в частині задоволення первісного позову, колегія суддів надає правову оцінку саме в цій частині.

В статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" існують правовідносини, що виникли на підставі рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021.

За змістом статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статі 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 526 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Як було встановлено судом, лізингодавець (позивач) належним чином виконав свої зобов'язання за Рамковим договором, зокрема, придбав та передав лізингоодержувачу (відповідачу) в платне володіння та користування бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий, 2021 р.в., серійний № SEM00822VS8T00642, що підтверджується актом приймання-передачі до Протоколу Лізингу № 1 від 20.09.2021 від 12 жовтня 2021 року.

Відповідач виконував зобов'язання з оплати лізингових платежів, проте, починаючи з березня 2022 року припинив здійснювати платежі, внаслідок чого за період з 26 березня 2023 року по 10 листопада 2022 року утворилася заборгованість в сумі 960 453,16 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Рамковим договором та банківською випискою.

Суд першої інстанції погодився з доводами первісного позивача, що первісним відповідачем порушено погоджений сторонами договору Графік сплати лізингових платежів. На час прийняття рішення у справі заборгованість складає 960 453 грн 16 коп., що є підставою для задоволення первісних позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив тих обставин, що у зв'язку з початком активних бойових дій відповідач втратив доступ до об'єкту лізингу та йому невідомо щодо стану майна, про що ним до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області було подано заяву (повідомлення) про вчинення кримінальних правопорушень, за результатами чого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12022041030001561.

Також відповідач зазначає, що позивач повинен був спочатку звернутися до страхової компанії з метою отримання страхового відшкодування, і у випадку неповного відшкодування вартості об'єкту лізингу або обґрунтованої відмови від відшкодування, звернутися до суду.

Відповідно до п. 5.1 Рамкового договору страхування об'єкта лізингу на строк лізингу здійснюється лізингодавцем.

На виконання вказаних вимог, 01 червня 2021 року ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено Генеральний договір добровільного страхування.

Згідно з умовами Генерального договору добровільного страхування, страховий випадок означає будь-який випадковий і непередбачуваний фізичний вплив на застраховане майно (за винятком виключень, визначених в розділі 6 цих Умов), який стався протягом періоду страхування (п. 5.2 Умов).

Пунктом 6.1 умов Генерального договору добровільного страхування визначено, що у всіх випадках виключається збиток (збитки), пошкодження, видатки чи витрати будь- якого виду, які напряму або опосередковано були заподіяні або викликані будь-якою подією, перерахованою нижче, незалежно від того, чи була ця подія єдиною причиною або однією з декількох причин, одночасно або послідовно, що сприяла настанню збитків.

До виключень зі страхування належать зокрема, і війна, вторгнення, ворожі дії іноземного противника, військові дії або військові операції (незалежно від того чи була оголошена війна чи ні), військові ризики, громадянська війна, революція, заколот, страйк/бунт, громадянські заворушення, що приймають масштаби або доходять до масштабів народного повстання, блокади, військовий переворот, захоплення влади, введення військового стану чи стану облоги, саботаж, диверсія, конфіскація, націоналізація, реквізиція, арешт, насильницьке відбирання, знищення або псування майна за розпорядженням уряду або будь-якої державної або місцевої влади, незалежно від того чи є воно законним чи ні.

З огляду на викладене, пошкодження об'єкта лізингу внаслідок військових дій та операцій в умовах воєнного стану є виключенням зі страхових випадків та не покривається Генеральним договором добровільного страхування. Отже, страхова компанія не здійснює страхові виплати через знищення об'єкту лізингу внаслідок збройної агресії.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 809 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 3.3. Рамкового договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу, включно (але не обмежуючись) з ризиками, пов'язаними з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом об'єкта лізингу або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації об'єкта лізингу в процесі його експлуатації).

Таким чином, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу від 12 жовтня 2021 року до відповідача перейшли ризики випадкового знищення, втрати або пошкодження об'єкта лізингу, в тому числі й у разі відсутності вини лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 4.7. Рамкового договору на його чинність не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування об'єктом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних, або технічних, або економічних причин, випадків, надзвичайних подій або обставин непереборної сили (форс-мажору). В таких випадках всі зобов'язання лізингоодержавача, в тому числі (але не обмежуючись) платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.

Як зазначає позивач, за інформацією, отриманою ТОВ «ОТП Лізинг» від ТОВ «ВК Вінкор Транс», об'єкт лізингу залишився у м. Маріуполі, територія якого на даний час окупована російською федерацією, GPS трекінг, який був розміщений на Об'єкті лізингу відключений, починаючи з березня 2022 року.

Проте, враховуючи зазначені положення чинного законодавства та погоджені сторонами умови Рамкового договору, у разі знищення, втрати або пошкодження об'єкта лізингу ТОВ «ВК Вінкор Транс» несе ризики, в тому числі, щодо виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову є правомірним.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що пунктом 9.1 Рамкового договору протягом терміну дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти лізингодавця в письмовій формі про настання або можливість настання події невиконання зобов'язань, дані, що містять небезпеку знищення, втрати чи пошкодження об'єкта лізингу, будь-які і всі зміни щодо змісту заяв і гарантій, зроблених лізингоодержувачем у будь-якому із документів лізингу, а також про всі зміни в своїх установчих документах та реквізитах (місцезнаходження, номери банківських рахунків), протягом 5 (п'яти) робочих днів після настання таких змін.

Згідно з пунктом 4.14 Рамкового договору лізингоодержувачу забороняється використання об'єкту лізингу на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також в зоні воєнних або збройних конфліктів незалежно від того, чи було офіційно проголошено війну чи ні, а також на територіях, на яких офіційно проголошено воєнний стан (надалі - Заборонена Територія). У разі, якщо об'єкт лізингу з будь-якої причини опиниться на забороненій території, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомити про це лізингодавця та вжити всіх можливих заходів для повернення об'єкту лізингу з Забороненої Території.

Відповідач знаходиться у місті Дніпрі, яке протягом усього періоду діє воєнного стану не було окуповано, він не звертався до позивача з негайним повідомленням про настання щодо нього форс-мажорних обставин, негайно не повідомив про знаходження об'єкту лізингу на Забороненій території, а також не вказав яким саме чином воєнний стан вплинув на неможливість здійснення ним лізингових платежів за договором.

Відповідачем не доведено належними доказами існування обставин непереборної сили, сертифікат ТПП України не наданий.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 у справі № 923/878/21: «той факт, що « 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022», - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов'язань підлягала доведенню Відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах».

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Верховний Суд виходить з того, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Крім того, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати.

Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, зазначена норма передбачає, що особа, яка доведе, що порушила зобов'язання у зв'язку з настанням форс-мажору, звільняється від відповідальності за його порушення, а не від виконання самого зобов'язання.

Тобто, форс-мажор не дозволяє уникнути виконання зобов'язань, у тому числі і фінансових у вигляді сплати лізингових платежів, а дозволяє лише звільнити від відповідальності суб'єкта господарювання за їх невиконання в період існування таких обставин (штрафні санкції (пеня, штраф), збитки тощо).

Відповідальність за порушення умов Рамкового договору передбачена, зокрема, пунктами 7.2, 7.11 Рамкового договору, проте позивачем не заявлялася вимога про притягнення відповідача до передбаченої договором відповідальності, зокрема, у вигляді сплати штрафу, в свою чергу позовні вимоги стосуються саме виконання основного зобов'язання зі сплати лізингових платежів, від виконання якого згідно положень законодавства не звільняють навіть обставини непереборної сили.

Як наслідок, посилання відповідача в апеляційній скарзі на форс-мажорні обставини жодним чином не впливає на його обов'язок виконати основне зобов'язання - сплатити лізингові платежі згідно встановленого Рамковим договором графіком.

Надана відповідачем копія заяви (повідомлення) про вчинення декількох кримінальних правопорушень від 01.09.2022 та витяг з ЄРДР від 02.09.2022 не підтверджують відсутність у нього обов'язку погасити прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів. Вони сформовані зі спливом тривалого часу після повномасштабного вторгнення та не є підтвердженням знищення або пошкодження об'єкту лізингу.

Колегія суддів виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

Колегія суддів зазначає, шо предметом позову у справі № 904/5726/19 було стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, в тому числі після дострокової відмови лізингодавця від договору. У справі № 904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.

У справі, що розглядається, договір фінансового лізингу достроково не розірваний та є діючим, а об'єкт Лізингу не повернутий, тому предмет, підстави та фактичні обставини справ № 904/5726/19 та № 904/4185/22 відрізняються.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу однобоко, без дослідження доказів, які він неодноразово просив дослідити під час розгляду справи. На думку відповідача, місцевим господарським судом незаконно не були задоволені клопотання про витребування доказів, огляд оригіналів у судовому засіданні, про забезпечення доказів та про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що питання правомірності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ВК Вінкор Транс» про забезпечення доказів вже переглядалося Центральним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги відповідача на зазначену ухвалу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Вінкор Транс» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі № 904/4185/22 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі № 904/4185/22 залишено без змін.

Ухвалою Господарський суд Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року, зокрема, зобов'язано позивача надати оригінали доказів, долучених до позовної заяви.

Як підтверджено матеріалами справи № 904/4185/22, позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2023 надані оригінали документів для дослідження в судовому засіданні: Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, протоколу лізингу №1 від 20.09.2021 до цього договору, додаткової угоди №1 від 12.10.2021 до протоколу лізингу №1 від 20.09.2021, акту приймання - передачі від 12.10.2021, виписки з АТ «ОТП Банк» від 10.11.2022 вих. №031-01-3/380.

Після дослідження доказів та прийняття оскаржуваного рішення, за заявою представника позивача оригінали Рамкового договору фінансового лізингу №11157-FL від 20.09.2021, протоколу лізингу №1 від 20.09.2021 до цього договору, додаткової угоди №1 від 12.10.2021 до протоколу лізингу №1 від 20.09.2021, акту приймання - передачі від 12.10.2021, виписки з АТ «ОТП Банк» від 10.11.2022 вих. №031-01-3/380 були повернуті ТОВ «ОТП Лізинг».

Враховуючи зазначене, спростовуються доводи апелянта щодо клопотання про огляд оригіналів, адже суд першої інстанції витребував оригінали документів, долучених позивачем до позовної заяви, та належним чином дослідив їх в судовому засіданні, в тому числі на відповідність доданих копій паперових доказів їх оригіналам.

Відповідач зазначає, що, не зважаючи на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023, без дослідження питання щодо витребування доказів по справі та огляду оригіналів документів, на підставі яких позивач ґрунтує свою позицію, без участі представника відповідача, суд першої інстанції ухвалив судове рішення, заливши без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 25.04.2023, яке було обґрунтовано неможливістю розгляду справи до вирішення апеляційним судом апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4185/22.

Відповідно до пункту 17.10 Перехідних положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Згідно з пунктом 17.11 Перехідних положень ГПК України, подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Пунктом 17.12 Перехідних положень ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Відповідач оскаржував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ГПК України, якою передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову в забезпеченні доказів.

Таким чином, при оскарженні ухвали, якою відмовлено в забезпеченні доказів, передбачено передання лише копій матеріалів справи, необхідних для перегляду ухвали, а не оригіналів. Як наслідок, Перехідними положеннями ГПК України не передбачено обов'язку суду зупиняти провадження у справі у разі оскарження в апеляційному порядку ухвали, визначеної пунктом 2 частини першої статті 255 ГПК України, і таке оскарження не перешкоджає подальшому розгляду справи. Підстави для відкладення розгляду справи у зв'язку з зазначеним норми ГПК України також не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача доказів:

- деталізованого розрахунку суми заборгованості ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» перед ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» за Рамковим договором фінансового лізингу №11157-FL від 20 вересня 2021 року станом на 15.11.2022, з вказівкою загальної суми заборгованості та простроченої суми заборгованості;

- копії ліцензії ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» на здійснення господарської діяльності з фінансового лізингу станом на 20 вересня 2021 року;

- чи було застраховано об'єкт лізингу;

- відомостей щодо звернення ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» з метою перевірки стану об'єкту лізингу, який було передано по Рамковому договору фінансового лізингу №11157-FL від 20 вересня 2021 року, а саме: бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642, в період з 01 березня 2022 року по 12 лютого 2023 року; докази такого звернення: копію такого звернення, з доказами направлення, а також відповідь на неї (у випадку наявності);

- відомостей щодо того, чи встановлено ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» на бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642 систему GPS; якщо так, то надати відомості щодо місцезнаходження бульдозера на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642 станом на 13 лютого 2023 року; докази монтажу такої системи GPS: акт монтажу; акт приймання-передачі та інше;

- відомостей щодо того, чи зверталось ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» з вимогою або претензію щодо сплати простроченої заборгованості ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» по Рамковому договору фінансового лізингу №11157-FL від 20 вересня 2021 року; докази такого звернення: копію такої вимоги (претензії), з доказами направлення, а також відповідь на неї (у випадку наявності);

- відомостей щодо того, чи зверталось ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» з вимогою про повернення об'єкту лізингу, який передано ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» по Рамковому договору фінансового лізингу №11157-FL від 20 вересня 2021 року, а саме: бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642; докази такого звернення: копію такого звернення, з доказами направлення, а також відповідь на неї (у випадку наявності);

- відомостей щодо того, чи зверталось ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до страхової компанії з вимогою про відшкодування шкоди (збитків), які отримані в результаті пошкодження або втрати об'єкту лізингу, який передано ТОВ «ВК ВІНКОР ТРАНС» по Рамковому договору фінансового лізингу №11157- FL від 20 вересня 2021 року, а саме: бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642; докази такого звернення: копія такого звернення, зазначити відомості щодо дати звернення, копію відповіді страхової компанії та відомості щодо страхових виплат, які були здійснені на користь ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ»;

- відомостей щодо того, чи зверталось ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до правоохоронних органів з заявою про злочин, внаслідок якого було пошкоджено або втрачено бульдозер на гусеничному ходу SEM, модель 822D, новий 2021 p., серійний №SEM00822VS8T00642.

Як зазначає позивач, на більшість питань, що ставилися відповідачем у клопотанні про витребування доказів, він надав відповідь у процесуальних документах по суті справи, зокрема, у відповіді на відзив, вказавши наступні обставини:

- доданий до позовної заяви розрахунок (додаток № 1 до позовної заяви) є абсолютно детальним та обґрунтованим; з позовної заяви та доданого розрахунку чітко зрозуміло, що заборгованість обраховувалася за період з дати укладення Рамкового договору до 09 листопада 2022 року включно, при цьому вперше заборгованість виникла 25 березня 2022 року в розмірі 116 761,43 грн. та станом на 10 листопада 2022 року склала 960 453,16 грн. Оскільки позовна заява подавалася 10 листопада 2022 року, то вся заборгованість в розмірі 960 453,16 грн. є такою, строк оплати якої настав, а, отже, є простроченою;

- 01 червня 2021 року ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено Генеральний договір добровільного страхування будівельних машин та обладнання № 203407915.21 з АТ «Страхова компанія «ІНГО», в подальшому Генеральний договір добровільного страхування був викладений в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.11.2021 (Копія додаткової угоди з договором страхування додавалися в додатках до відповіді на відзив);

- з огляду на те, пошкодження об'єкту лізингу внаслідок військових дій та операцій в умовах воєнного стану є виключенням зі страхових випадків та не покривається Генеральним договором добровільного страхування, страхова компанія не здійснює страхові виплати через знищення об'єкту лізингу внаслідок збройної агресії (п.5.2 Умов, п. 6.1. Договору страхування);

- ТОВ «ОТП Лізинг» звернулося в страхову компанію з відповідною заявою в електронній формі, разом з тим жодних виплат страхового відшкодування за об'єкт лізингу лізингодавець не отримував;

- починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу від 12 жовтня 2021 року, до ТОВ «ВК Вінкор Транс» перешли ризики випадкового знищення, втрати або пошкодження об'єкта лізингу, в тому числі й у разі відсутності вини лізингоодержувача;

- за інформацією, отриманою ТОВ «ОТП Лізинг» саме від ТОВ «ВК Вінкор Транс», яке зверталося з заявою до правоохоронних органів, об'єкт лізингу залишився у м. Маріуполі, територія якого на даний час окупована російською федерацією, GPS трекінг, який був розміщений на Об'єкті лізингу відключений, починаючи з березня 2022 року.

Щодо інших документів та відомостей, викладених в клопотанні про витребування доказів, то вони не стосуються предмету спору та не можуть спростувати позицію позивача, оскільки, як зазначає позивач, відповідачем жодного разу за час дії Рамкового договору та сплати лізингових платежів не ставилася під сумнів наявність ліцензії у ТОВ «ОТП Лізинг» для здійснення діяльності з фінансового лізингу, а предметом зустрічного позову було не визнання Рамкового договору недійсним загалом, а визнання недійсним лише пункту 4.7. Рамкового договору.

Відповідно до частини другої статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини можуть підтвердити вказані у клопотанні документи та відомості, або аргументи, які вони можуть спростувати, не вжито належних заходів для самостійного отримання цих доказів, а позивачем самостійно надано відомості та документи, передбачені в клопотанні, суд першої інстанції обґрунтовано залишив клопотання про витребування доказів без задоволення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення первісного позову.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення зустрічного позову даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/4185/22 в частині задоволення первісного позову залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор Транс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 15.01.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін