вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2023 р. Справа№ 910/8663/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Круковська Р.І.;
від відповідача: Каблак Ю.-І.П.;
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року
у справі № 910/8663/23 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного підприємства «Строй-Арсенал»
до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 774 999, 75 грн,-
Приватне підприємство «Строй-Арсенал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення 774 999,75 грн, з яких 764 070,00 грн безпідставно набутих коштів та 10 929,75 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно стягнуто з позивача банківську гарантію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 р. у справі № 910/8663/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь Приватного підприємства «Строй-Арсенал» 764 070, 00 грн безпідставно набутих коштів, 10 929, 75 грн збитків та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 625, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції нез'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Зокрема скаржник зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, посилаючись на правову оцінку суду по справі № 912/3180/21, фактично зовсім не встановив обставин справи, що підтверджують відсутність порушень умов договору підряду позивачем та безпідставність стягнення із позивача банківської гарантії за договором гарантії, а також не зазначив про такі преюдиційні обставини, встановлені у рішенні суду по справі № 912/3180/21.
Крім того, апелянт зазначив, що необхідним є встановлення у даній справі затвердження замовником плану виконаних робіт та його змісту щодо строків і порядку виконання робіт, а також обставин дотримання підрядником такого плану виконання робіт. Так, зазначені обставини не встановлені як преюдиційні у межах справи № 912/3180/21.
При цьому, не з'ясувавши вказані обставини, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, фактично допустив визнання доведеними недоведених обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/8663/23 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17 437,50 грн.
11.09.2023 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/8663/23, до якої додано платіжну інструкцію №1562 від 01.08.2023 про сплату судового збору в суму 17 437,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та призначено до розгляду на 18.10.2023.
26.09.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач зазначив, що в межах справи № 912/3180/21 встановлена відсутність порушень з боку позивача та безпідставність розірвання відповідачем договору підряду, у зв'язку із чим відповідач стягнув з позивача банківську гарантію. Обставини визнання судом протиправності поведінки відповідача з розірвання договору та дотримання позивачем умов договору є преюдиційними для даного спору, оскільки у зв'язку із такою протиправною поведінкою відповідача було стягнуто спірну гарантію з позивача.
До того ж позивач вказує, що наведені апелянтом обгрунтування щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції фактично зводяться до повторного досліджнення причин неналежного виконання Приватним підприємством «Строй-Арсенал» зобов'язань за договором підряду, обставини виконання якого вже були дослідженні в справі № 912/3180/21.
04.10.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній зазначив, що в Верховний Суд в постанові від 26.10.2022 у справі № 910/406/21 прямо передбачив можливість спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК України та встановлено обов'язок суду самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Північний апеляційний господарський суд, ухвалою від 18.10.2023 відклав розгляд справи до 22.11.2023.
30.10.2023 від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
У судовому засіданні 22.11.2023 оголошено перерву до 06.12.2023.
01.12.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 10691 від 23.11.2023 з проханням поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів.
05.12.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що посилання на позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 906/192/18 та від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20 не можуть братися до уваги, оскільки дані справи не є подібними до даної справи, адже в межіх останніх не досліджувалися підстави стягнення банківської гарантії та не надавалася оцінка обставинам справи, які були підставою для стягнення банківської гарантії.
06.12.2023 від позивача до суду надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, відповідно до яких останній зазначив, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у даній справі не настав, оскільки у спірних правовідносинах відсутній гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для набуття та утримання коштів банківської гарантії, а відповідно і можливість стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, як єдиний можливий правовий спосіб захисту порушених прав позивача.
У судовому засіданні 06.12.2023 оголошена перерва до 14.12.2023.
13.12.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення проти приєднання доказу, відповідно до яких останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи та не брати до уваги копію платіжної інструкції № 10691 від 23.11.2023 (п. 1 заперечень). У випадку незадоволення п. 1 прохальної частини даного заперечення, витребувати у позивача виписку з банківського рахунку, що підтверджує здійснення платіжної операції згідно платіжної інструкції № 10691 від 23.11.2023 (п. 2 заперечень). У випадку незадоволення п. 2 прохальної частини даного заперечення, витребувати у позивача та досліджувати оригінал платіжної інструкції № 10691 від 23.11.2023 (п. 3 заперечень).
У судовому засіданні 14.12.2023 представник позивача підтримав клопотання про долучення доказу, а саме платіжної інстанції № 10691 від 23.11.2023.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2023 заперечував проти долучення нових доказів.
Колегія суддів порадившись на місці, відмовила у задоволенні клопотання про долучення платіжної інструкції № 10691 від 23.11.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2023 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2023 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.06.2021 року між Приватним підприємством «Строй-Арсенал» та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір про надання гарантії № 21-63GR0010, за умовами якого банківська установа зобов'язалась надати Державному підприємству «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» безвідкличну і безумовну гарантію на суму 764 070, 00 грн зі строком дії до 31.01.2022 в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Строй-Арсенал» за укладеним в майбутньому договором підряду відповідно до умов проведених торгів № UA-2021-03-23-007722-c.
02.06.2021 оформлено банківську гарантію № 21-63GR0010.
Також 02.06.2021 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір застави № 21-63ZF0022, за умовами якого третьою особою у справі в забезпечення виконання зобов'язань позивача передано у заставу банку права вимоги за депозитним рахунком на суму вкладу 30 850,00 доларів США.
04.06.2021 між Державним підприємством «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» (замовник) та Приватним підприємством «Строй-Арсенал» (підрядник) укладено договір підряду № 6/ОР- 21 на виконання робіт, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до проєктно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк виконати та здати Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська» (код за ДК 021:2015, - 45110000-1 «Руйнування та знесення будівель і земляні роботи», ДСТУ Б. Д.1.1-1:2013). У свою чергу, відповідач зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.
Відповідно до пункту 2.1 договору №6/ОР-21 від 04.06.2021 позивач зобов'язався виконати роботи з моменту підписання договору по грудень 2021 року.
Додатком №4 «Календарний графік» визначено, що роботи виконуються протягом восьми місяців з травня по грудень включно.
За умовами пункту 18.6 договору №6/ОР-21 від 04.06.2021 виконання зобов'язань позивача за договором №6/ОР-21 від 04.06.2021 забезпечується безвідкличною і безумовною банківською гарантією у розмірі 764 070,00 грн.
14.09.2021 відповідачем направлено позивачу (лист №1007) повідомлення про розірвання договору підряду №6/ОР-21 від 04.06.2021.
У цей же день відповідачем направлено позивачу лист №1008 від 14.09.2021 з поясненнями причин вчинення одностороннього правочину розірвання договору №6/ОР-21 від 04.06.2021.
У зв'язку із розірванням відповідачем договору підряду, стверджуючи про наявність порушень умов договору, порушення календарного графіку робіт, а відтак настання гарантійного випадку, відповідач на підставі п. 18.6.1 договору підряду, звернувся до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» з платіжною вимогою на суму 764 070, 00 грн за банківською гарантією № 21-63GR0010 від 02.06.2021.
Листом № 0023606/32263-21 від 08.10.2021 Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» повідомило Приватне підприємство «Строй-Арсенал» про отримання 05.10.2021 від Державного підприємства «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» відповідної платіжної вимоги на суму 764 070, 00 грн за банківською гарантією № 21-63GR0010 від 02.06.2021.
Оскільки позивач не виконав вимоги банку, викладені у листі від 08.10.2021 № 0023606/32263-21, щодо термінового погашення заборгованості у сумі 764 070,00 грн, то банк списав з депозитного рахунку ОСОБА_2 банківську гарантію та інші платежі на загальну суму 774 999,75 грн.
02.11.2021, ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою про повернення позивачем банківської гарантії та витрат, пов'язаних з її виплатою.
У листопаді 2021 року Приватне підприємство «Строй-Арсенал» звернувся з позовом до Державного підприємства «Об'єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» про визнання недійсним одностороннього правочину розірвання договору №6/ОР-21 від 04.06.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 912/3180/21 визнано недійсним односторонній правочин щодо односторонньої відмови від договору підряду №6/ОР-21 від 04.06.2021, укладеного між Державним підприємством «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та Приватним підприємством «Строй-Арсенал», що вчинений Державним підприємством «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» відповідно до повідомлення про розірвання договору №1007 від 14.09.2021 та листа №1008 від 14.09.2021.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 912/3180/21 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та постановою Верховного суду від 30.05.2023.
Під час розгляду спору у межах справи № 912/3180/21 місцевим та апеляційним судами встановлено, що позивачем зі свого боку дотримано договірних зобов'язань, не порушено терміни виконання робіт, встановлені календарним графіком робіт.
Дії відповідача в частині одностороннього розірвання господарського договору визнані судами неправомірними, а сам правочин - недійсним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт відсутності порушення зобов'язання позивачем на момент вчинення відповідачем неправомірного одностороннього правочину є встановленим та доведеним належними доказами.
Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, апелянт зазначає, що суд вказує на преюдиційність проте в обґрунтування своїх висновків посилається не на обставини справи, а на правову оцінку суду цим обставинам.
Колегія суддів не погоджується із даними доводами апелянта враховуючи наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню.
За таких обставин, зважаючи на те, що в межах справи № 912/3180/21 встановлено відсутність порушень з боку позивача та безпідставність розірвання відповідачем договору, на підставі якого і у зв'язку з чим відповідач стягнув з позивача банківську гарантію на підставі договору підряду.
Визнання судом протиправності поведінки відповідача з розірвання договору та дотримання позивачем умов договору не є обставинами справи як зазначає апелянт, а є фактами встановленими судом, які є преюдиціальними для даного спору, оскільки саме у зв'язку із такою протиправною поведінкою відповідача, він стягнув спірну гарантію з відповідача.
Відповідно до статі 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За визначенням статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно, за відсутності факту порушення зобов'язання принципалом відсутні підстави для отримання бенефіціаром грошових коштів банківської гарантії.
З листа Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» від 08.10.2021 №0023606/32263-21 вбачається, що відповідач 05.10.2021 звернувся до нього з вимогою про виплату коштів банківської гарантії №21-63GR0010 у повному обсязі.
За інформацією листа №0023606/35330-21 від 29.10.2021 Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» було списано з депозитного рахунку третьої особи у справі 774 999,75 грн в погашення заборгованості перед банком, що виникла за наслідками оплати вимоги відповідача за банківською гарантією №21-63GR0010.
Збільшення Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» на 10 929,75 грн. від визначеної гарантією суми відбулось внаслідок нарахування процентів у розмірі 21,75% річних від суми сплаченої гарантії за час погашення відповідного боргу позивача перед банком.
Таким чином, бенефіціаром (відповідачем) в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), тобто є такими, що набуті безпідставно.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відтак, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов'язання ПП «Строй-Арсенал» за договором підряду № 6/ОР-21 від 04.06.2021, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 912/3180/21, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», яке виступає бенефіціаром за банківською гарантією 21-63GR0010 від 02.06.2021 та замовником за договором № 6/ОР-21 від 04.06.2021, підстав для звернення до гаранта (АТ «Укрексімбанк») для виплати суми банківської гарантії №21-63GR0010 від 02.06.2021, а також наявності правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих за рахунок ПП «Строй - Арсенал» грошових коштів у розмірі 764 070, 00 грн, з посиланням в тому числі на положення 1212 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що хоча у даному випадку перерахування гарантом грошових коштів в сумі 764 070, 00 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв'язку з договором та гарантією, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених договором і гарантією (гарантійний випадок не настав). При цьому, інших способів повернення коштів закон, договір підряду № 6/ОР-21 від 04.06.2021 та договір про надання гарантії №21-63GR0010 від 02.06.2021 не передбачають.
Посилання апелянта на п. 18.6.1 та п. 18.6.4 договору підряду в обґрунтування відсутності підстав для повернення стягнутої ним банківської гарантії є безпідставними, з огляду на те, що позивач просить повернути безпідставно отриману гарантію на підставі ст. 1212 ЦК України, а не на підставі п. 18.6.4 договору підряду, зважаючи на те, що розірвання договору підряду на підставі п. 15.3 договору, а саме через неналежне виконання своїх зобов'язань підрядником, яке дало підстави відповідачу, у відповідності до п. 18.6.1 договору стягнути гарантію, було визнано судом недійсним.
Відтак, правовідносини, що склались між сторонами щодо підстав повернення банківської гарантії, в даному випадку, регулюються не договором, а законом - ЦК України.
Щодо тверджень апелянта про неналежних позивача та відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Право регресу - право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавана шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають (ст. ст. 1172 - 1176, 1178, 1179 ЦК України тощо).
Відтак, оскільки ОСОБА_3 відшкодовано шкоду, завдану ПП «Строй-Арсенал», ОСОБА_2 як заставодавець має право на стягнення суми відшкодування саме з ПП «Строй-Арсенал» як боржника, а не з будь-якої іншої третьої особи.
Окрім того, Кирику Костянтин уже реалізував надане йому законодавством право вимоги (регресу) у ПП «Строй-Арсенал» оплачених коштів, що підтверджується вимогою заставодавця про повернення коштів від 02.11.2021, наявною в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, саме ПП «Строй-Арсенал» як потерпіла особа від протиправної поведінки відповідача у вигляді неправомірно стягнутої банківської гарантії на підставі договору підряду, зважаючи на те, що зобов'язальні правовідносини існують саме між позивачем та відповідачем, є належним позивачем у справі.
Також, оскільки, саме між позивачем та відповідачем, а не Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві існували договірні правовідносини, на підставі яких відповідач стягнув спірну банківську гарантію, незалежно від того на який рахунок були зараховані кошти - сума банківської гарантії за договором підряду, належним відповідачем у даному спорі, зважаючи саме на неналежну та протиправну поведінку відповідача в межах договору підряду та порушення саме відповідачем прав позивача, ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» є належним відповідачем у справі.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення 764 070, 00 грн неправомірно отриманих коштів банківської гарантії № 21-63GR0020.
Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).
У даному випадку колегією суддів встановлено, що відповідачем вчинено господарсько-правове правопорушення, що полягає у вчиненні дій з отримання без належної правової підстави грошових коштів за банківською гарантією №21-63GR0010.
Відповідно, всі витрати, які поніс чи має понести позивач у зв'язку зі сплатою банківською установою відповідних грошових коштів знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями відповідача.
Судом прийнято до уваги доводи відповідача, що нарахування процентів банком та списання цих коштів з депозитного рахунку третьої особи у справі відбулось внаслідок непогашення позивачем заборгованості за оплаченою гарантією.
У той же час, судом прийнято до уваги і пояснення позивача в частині його незгоди з діями відповідача в частині одностороннього розірвання договору та стягнення коштів гарантії, що (у тому числі) підтверджено його зверненням до суду з позовом про визнання правочину недійсним.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що за відсутності правопорушень з боку відповідача, що полягали у неправомірному розірванні договору та зверненню з вимогою про безпідставне стягнення коштів гарантії, витрати позивача не було б збільшено банківською установою на 10 929,75 грн.
Відповідно, судом встановлено, що відповідальною особою за збитки позивача у розмірі 10 929,75 грн є саме відповідач у справі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 929,75 грн збитків.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/8663/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/8663/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/8663/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата складення повного тексту 15.01.2024 (у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному та подальшим виходом колегії суддів у відпустку)