вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/6549/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Руденко А.О. (в залі суду);
від відповідача: Михалевич М.М. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, повний текст рішення складено 04.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023
у справі № 910/6549/23 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 258 524, 83 грн,-
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення невиплачених в строк дивідендів за 2020 рік у розмірі 184 210,00 грн, 64 337,21 грн - інфляційних втрат та 9 977,62 грн - 3% річних, що загалом складає 258 524,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів за 2020 рік.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/6549/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 184 210 грн 00 коп. - частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 9 977 грн 62 коп. - 3 % річних, 64 337 грн 21 коп. - інфляційних втрат та 3 877 грн 87 коп. - судового збору.
Рішення мотивоване тим, що в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надмірно сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760,86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частин чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.), щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн.) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, ПАТ "Укрнафта" наполягає на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн. Доказів виплати позивачу, як акціонеру ПАТ "Укрнафта", частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять. У даному випадку саме містить спеціальні норми, які встановлюють спосіб та порядок здійснення акціонерами на управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо. Відповідно до положень Закон України "Про акціонерні товариства" реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів. При цьому саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". З огляду на вказане, акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072, 00 грн., що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік". Обов'язок відповідача щодо сплати акціонерам заявленої суми прямо виникає із акта законодавства, а саме - абз. 2 п. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов'язання зі сплати акціонерам ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 64 337,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.07.2021 по 20.04.2023 та 9 977,62 грн - 3% річних за період з 01.07.2021 по 20.04.2023.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на надану професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивоване тим, що перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатам на надання послуг у даній справі. Крім того, в акті № 1 наданих послуг від 29.06.2023 адвокатом у вартість наданих послуг включено участь у судовому засіданні призначеному на 27.07.2023, проте, як вбачається з матеріалів справи у судове засідання призначене на 27.07.2023 представник позивача - адвокат Руденко А.О. не з'явився, при цьому ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, а саме відкладення судового засідання призначеного на 27.07.2023 на іншу дату. Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/6549/23 та додаткове рішення від 21.09.2023 скасувати; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що зі змісту позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення дивідендів за 2020 рік, разом із тим, резолютивна частина оскаржуваного рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги позивача, стосується стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік.
Скаржник у відзиві на позовну заяву зазначав, що Товариством в особі його органів управління не приймалось жодного рішення, спрямованого на виплату дивідендів за 2020 рік його учасникам.
На думку скаржника оскаржуване рішення є практично шаблонним до рішення у справі № 910/9326/22, проте, предметом позову там є стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік, про що просить позивач, а поняття "дивідендів" та "частини чистого прибутку" хоч і близькі за своєю суттю та все ж не є ідентичними, і вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та не знайшли свого відображення в мотивувальній частині не зважаючи на той факт, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги не заявлені позивачем заявах по суті справи. В матеріалах справи відсутні рішення наглядової ради щодо дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строку їх виплати, відсутня інформація щодо складеного переліку осіб, що мають право на відповідні виплати та інші необхідні відомості щодо виплати дивідендів, встановлені законом.
Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що загальні збори Товариства в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з огляду на що, акціонери відповідача мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій.
Також позивач вказав на те, що відповідачем визначено частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК "Нафтогаз України" до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абзацом другим статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Позивач зазначає, що відповідач не заперечував проти наданих позивачами розрахунків. Доказів виплати позивачам частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять. В даних правовідносинах держава опосередковано отримала свою частину чистого прибутку, а інша частина, що припала на частки інших акціонерів не розподілена, оскільки формально дивіденди не нараховували, однак і у інший спосіб цю частину чистого прибутку не розподілено/не використано. За наслідком стягнення суми заявленої до стягнення учасник отримає частину прибутку товариства, отриманого від господарської діяльності - саме про такий спосіб захисту зазначає відповідач, оскільки одержана учасником частина прибутку товариства має назву - дивіденди, про що говорить позивач.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/6549/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/6549/23. Призначено справу № 910/6549/23 до розгляду у судовому засіданні 31.10.2023.
У судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 05.12.2023.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність головуючого судді, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6549/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та додаткове рішення від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/6549/23 та додаткове рішення від 21.09.2023 скасувати; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з пунктами 1.1 і 1.3 статуту Товариства, який розміщений у вільному доступі на сайті відповідача, відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Відповідно до пункту 3.1 статуту Товариства акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.
Пунктом 3.2 статуту Товариства передбачено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
Згідно з пунктом 6.1 статуту Товариства акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.
Відповідно до пункту 6.16 статуту Товариства документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або і інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виписка з рахунку в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (пункт 6.17 статуту Товариства).
Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127, 50 грн. і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн.
Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.
Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
ОСОБА_1 є акціонером ПАТ "Укрнафта" та власником 2600 простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта", що підтверджується виписками про стан рахунків в цінних паперах станом на 11.06.2021, на 01.07.2021 та на 06.11.2022.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021. Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення були оформлені протоколом № 31, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".
По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Як зазначає позивач, станом на день подання позову граничний строк для виплати частини чистого прибутку за 2020 рік (01.07.2021) минув, але позивач не отримав частину чистого прибутку за 2020 рік.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що в силу вимог абзацу 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у відповідача виник обов'язок перед акціонерами сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, проте відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частини чистого прибутку за 2020 рік.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 64 337,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.07.2021 по 20.04.2023 та 9 977,62 грн - 3% річних за період з 01.07.2021 по 20.04.2023.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
З огляду на положення вище викладених норм законодавства, правовою підставою набуття корпоративних прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права власності на акції товариства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Як визначено положеннями частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
З наведених положень чинного законодавства України слідує, що прийняття рішення про виплату дивідендів віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, які на власний розсуд мають право як здійснити таку виплату, так і відмовитись від її здійснення.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.
Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення були оформлені протоколом № 31.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".
По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл прибутку товариства, вирішили розподілити прибуток товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Як свідчать наявні в матеріали справи виписки про стан рахунку в цінних паперах на 11.06.2021, на 01.07.2021, на 06.11.2022 та не заперечується відповідачем, позивач є власником простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта" у кількості 2600 шт.
Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
На суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) до державного бюджету контролюючими органами нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
Відповідач не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.
Таким чином, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Таким чином, акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".
Зокрема, 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол №31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021) позивач склав та направив поштовим повідомленням на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072,00 грн. частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій НАК "Нафтогаз України" в статутному фонді ПАТ "Укрнафта".
Відтак, відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК "Нафтогаз України" до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абз. 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік").
Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн. (1 921 167 072, 00 грн./27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта").
В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надмірно сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частин чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн), щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, ПАТ "Укрнафта" наполягає на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.
Однак, як зазначає позивач, останній не отримав частину чистого прибутку за 2020 рік до 01.07.2021, не містять таких доказів і матеріали справи.
Частиною першою статі 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Позивач надав суду виписки про стан рахунку в цінних паперах, як станом на дату прийняття рішення загальними зборами ПАТ "Укрнафта", так і станом на 01.07.2021 (кінцева дата виконання вказаного рішення).
Так, згідно вказаних доказів позивачу належить 2600 простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта".
З урахуванням викладеного суд погоджується із наданим позивачем розрахунком частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача у розмірі 184 210,00 грн (2600 акцій*70,85 грн).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що саме відповідач, а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абз. 2 п. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати відповідні податки. На суд не може бути покладено функцій податкового агента (в частині нарахування податків), суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19, Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частини чистого прибутку у розмірі 184 210,00 грн підлягають задоволенню, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 64 337,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.07.2021 по 20.04.2023 та 9 977,62 грн - 3% річних за період з 01.07.2021 по 20.04.2023.
Правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов'язання зі сплати акціонерам ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з виплати на користь позивача чистого прибутку, перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджується і висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 64 337,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.07.2021 по 20.04.2023 та 9 977,62 грн - 3% річних за період з 01.07.2021 по 20.04.2023.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на визначений строк виплати чистого прибутку, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача частини чистого прибутку у розмірі 184 210,00 грн, 64 337,21 грн - інфляційних втрат та 9 977,62 грн - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі № 910/6549/23, відсутні.
Як вбачається з заяви про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 15 000,00 грн.
17.04.2023 між Адвокатським об'єднанням "Щиглов і партнери" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське об'єднання в особі його адвокатів та співрбітників зобов'язується надати клієнту визначені цим договором юридичні послуги (правову допомогу) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2020 рік та інфляційних втрат і 3% річних.
Відповідно до п. 5.1. договору, плата за надані адвокатським об'єднанням послуги за цим договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг згідно переліку вартості послуг зазначених у додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Послуги надані адвокатським об'єднанням оплачуються клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвокатського об'єднання, який вказаний у розділі 11 даного договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025 року (п. 8.1. договору).
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 сторони згідно п. 5.1. договору про надання правової допомоги погодили вартість послуг.
29.06.2023 Адвокатським об'єднанням "Щиглов і партнери" та ОСОБА_1 складено та підписано акт № 1 наданих послуг, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: написання та подання позовної заяви у справі № 910/6549/23 про стягнення дивідендів за 2018 рік та інфляційних втрат і 3 %річних - 4 години, вартість - 8 000,00 грн; 22.06.2023 прийняття участі у судовому засіданні у справі № 910/6549/23 - 1 година, вартість - 2 500,00 грн; 27.07.2023 прийняття участі у судовому засіданні у справі № 910/6549/23 - 1 година, вартість - 2 500,00 грн; написання та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу - 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже зазначалось, позивачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що хоча прохальна частина апеляційної скарги і містить прохання про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23, однак, доводів щодо невідповідності оскаржуваного додаткового рішення нормам матеріального чи процесуального права скаржником не наведено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду під час перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 не встановила порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що ані стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ані інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 № 31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об'єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта", має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій. При цьому, апеляційна скарга не містить заперечень щодо суми, заявленої позивачем до стягнення як частини чистого прибутку за 2020 рік.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23, відсутні.
Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23.
Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти російської федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/6549/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/6549/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 15.01.2024, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. з 19.12.2023, та перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці по 12.01.2024.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко