вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2024 р. Справа№ 910/8360/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, повний текст якого складено та підписано 11.10.2023
у справі № 910/8360/22 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 5 674,38 грн
Короткий зміст позовних вимог
31.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення 5 674,38 грн заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/3755913, посилаючись на право зворотної вимоги на підставі підпункту ґ пункту 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
18.08.2023 до Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій відповідач просив суд стягнути з позивача 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі № 910/8360/22 постановлено:
- у задоволенні позову відмовити;
- витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви і послуг адвоката позивача покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»;
- витрати відповідача на правничу допомогу покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Суд виходив з того, що оскільки у МТСБУ в силу приписів Закону відсутній обов'язок сплачувати за ліквідованого страховика суми втрат від інфляції, 3% річних і пені, нарахованих останньому, то позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
Щодо відмови у стягненні витрат на правничу професійну допомогу суд виходив з того, що відповідачем не подано суду підписаного останнім і адвокатським об'єднанням «Інс.Лоу Груп» акта приймання-передачі наданих послуг, який є підтвердженням надання виконавцем відповідних послуг у конкретній судовій справі. Також, останнім не подано доказів оплати таких послуг. Тому, суд дійшов висновку, що заява відповідача про стягнення з Товариства витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви МТСБУ про стягнення судових витрат з позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- суд не врахував, що підписання Акту виконання робіт має відкладальний характер, оскільки він підписується після оплати послуг у майбутньому;
- вимога суду щодо надання акту виконаних робіт є надмірним формалізмом, оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, який не залежить від кількості проведених процесуальних дій.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Про відкриття апеляційного провадження повідомлений належним чином, що підтверджено зворотнім поштовим повідомленням №0411639224759, згідно якого вбачається отримання ухвали суду 14.11.2023.
Таким чином, судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи щодо повідомлення позивача про відкриття апеляційного провадження на оскаржуване рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8360/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/8360/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
02.11.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/8360/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 13.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.12.2023.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, дана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Справу розглянуто після виходу колегії суддів з відпустки.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
Клопотань за заяв після порушення апеляційного провадження від учасників справи не надійшло.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення 5 674,38 грн заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/3755913.
Відповідач, не погоджуючись з даним позовом, для надання правової допомоги у цій справі, на підставі договору про надання професійної правничої допомоги, залучив адвоката. У подальшому, на підставі аналізу положень матеріального права, а також судової практики застосування правових норм, які регулюють спірні правовідносини, адвокат подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача.
Також відповідачем, на підтвердження своєї правової позиції подано до матеріалів справи Висновок науково-правової експертизи від 22.02.2022 № 126/26-е (а.с. 109-115).
У свою чергу позивач не погодився із запереченнями відповідача та подав відповідь на відзив, в якому вимагав задовольнити позов та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 128-156).
Під час розгляду справи відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду, у якій розглядалось питання застосування норм матеріального права у судовому спорі між тими ж сторонами з аналогічними обставинами справи та підставами позову.
19.07.2023 Великою Палатою Верховного Суду оголошено постанову у справі №910/16820/21, відповідно до якої касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/16820/21. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов'язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик, щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами страхування.
Таким чином, обставини, що викликали зупинення провадження у цій справі відпали.
18.08.2023 відповідач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат у справі №910/8360/22, у якій, з посиланням на ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн, що були понесені ним у зв'язку із представництвом адвокатом його інтересів в суді першої інстанції на підставі Договору про надання правової допомоги №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021.
04.09.2023 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" надійшло клопотання, в якому останній просив:
- врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених в Окремій думці судді Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21;
- поновити провадження у справі;
- задовольнити позовні вимоги позивача;
- відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача в частині здійснення розподілу судових витрат, а саме стягненні з позивача витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 1 500 грн.
У вказаному клопотанні позивач виклав заперечення щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування яких зазначив про те, що сума цих витрат є завищеною з огляду на те, що при написанні відзивів, заяв, клопотань змінювались виключно номер судової справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/8360/22 витрати відповідача на правничу допомогу покладено на відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано суду підписаного останнім і адвокатським об'єднанням «Інс.Лоу Груп» Акта приймання-передачі наданих послуг, який є підтвердженням надання виконавцем відповідних послуг у конкретній судовій справі. Також, останнім не подано доказів оплати таких послуг. Тому заява відповідача про стягнення з Товариства витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на правничу професійну допомогу
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правова позиція апеляційного господарського суду щодо суми витрат на професійну правничу допомогу
До поновлення провадження у справі, 18.08.2023 відповідачем, з посиланням на положення ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
До вказаної заяви відповідачем долучено наступні документи:
- копію договору №№4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 про надання послуг у сфері права
- копію додаткової угоди від 28.12.2021 до Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021;
- копію додаткової угоди №798 від 02.09.2022;
- копію довіреності №6-01/52 від 06.12.2022.
Розглянувши подані документи, колегією встановлено наступне.
12.10.2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (Замовник) та Адвокатським об'єднанням "ІНС.ЛОУ ГРУП" в особі Голови Проца Андрія Володимировича (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021, за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права (далі- послуги).
В п. 5.2 Договору визначено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем у справах, у яких Замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином:
1000 грн - у справі, в якій Замовник є третьою особою;
1000 грн - у справі, в якій ціна позову визначена до 4 999 грн;
1500 грн - у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000 до 9 999 грн;
2000 грн - у справі, в якій ціна позову становить 10000 грн. і більше;
500 грн - представництво Замовника в судах апеляційної чи касаційної інстанцій (за вказівкою Замовника підготовку та подання документів до судів касаційної інстанції) по будь-якій справі, що зазначена у підпунктами 5.2.1 - 5.2.3 цього пункту. Вартість послуг в інших випадках, визначається додатковими угодами.
На підставі Додаткової угоди від 28.12.2021 сторони домовились про те, що починаючи з 01.01.2022 при виконанні умов договору зобов'язані здійснювати формування та підписання Актів на закриття справи, Актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів передбачених Договором з використанням програмних рішень сервісу "Вчасно", якщо інше не передбачено Договором або Додатком до цього договору.
02.09.2022 сторони підписали Додаткову угоду №798, в якій визначили, що замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від замовника справи, внутрішній №933/21 вартістю 1 500,00 грн.
Таким чином договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару у розмірі 1 500,00 грн.
На виконання договору та додаткової угоди Адвокатським об'єднанням "ІНС.ЛОУ ГРУП" в особі адвоката Проца Андрія Володимировича здійснено представництво інтересів відповідача у справі №910/8360/22.
Відповідно до матеріалів справи, яка розглядалась у письмовому провадженні без виклику сторін, адвокатом відповідача подано до справи відзив на позовну заяву від 28.09.2022 вих. №933/21-ІНС.ЛОУ об'ємом - 18 сторінок, Висновок науково-правової експертизи № 126/26-е від 22.02.2022 та заяву про зупинення провадження у справі №910/8360/22 до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Дослідивши заяву представника відповідача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, колегія вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, в розмірі 1500,00 грн є обґрунтованим, оскільки цей розмір судових витрат є невеликим, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням ціни позову та складності справи.
Як зазначалось вище, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач у клопотанні від 04.09.2023 заперечуючи проти заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що сума цих витрат є завищеною, оскільки між цими сторонами є декілька аналогічних спорів, в яких при написанні відзивів, заяв, клопотань змінювались виключно номер судової справи.
Колегія відхиляє зазначені заперечення позивача, оскільки ним не доведено, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з критеріями, визначеними частиною шостою статті 126 ГПК.
Також позивач посилався на те, що відповідачем копії договору про надання послуг у сфері права та додаткових угод подано після подачі відзиву, в якому відповідач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яку він очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 2 000,00 грн, яка відрізняється від вартості послуг, що надано як доказ фактично понесених витрат. А тому, на думку позивача, такі документи подано з порушенням ч. 1 ст. 124 ГПК України.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).
Таким чином, наведені твердження позивача не приймаються до уваги, оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у спосіб передбачений ч. 1 ст. 124 ГПК України, який складає 2000,00 грн. З огляду на ч. 3 ст. 124 ГПК України відповідач може доводити іншу фактичну суму судових витрат.
Щодо відсутності Акта приймання-передачі наданих послуг
Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність Акта приймання-передачі наданих послуг у цій справі не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, цей спір розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що представником відповідача фактично надано послуги у сфері права відповідно до Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021.
За результатами розгляду цієї справи відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України отримав позитивний результат для себе.
На підставі Додаткової угоди №798 від 02.09.2022 представником відповідача (Виконавцем) прийнято завдання на ведення справи від Моторного (транспортного) страхового бюро України (Замовника) вартістю 1 500,00 грн, тобто визначено фіксовану суму гонорару у розмірі 1 500 грн.
В цьому випадку, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, потрібно оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Колегія вважає, що оскільки договором про надання професійної правничої допомоги визначено фіксовану суму гонорару, його розмір не залежить від кількості проведених процесуальних дій, тому неподання відповідачем Акту виконаних робіт у цьому випадку не є підставою для відмови у задоволення заяви про стягнення витрат на професійну - правничу допомогу.
В контексті викладеного судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 168 та 169 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в якій Велика Палата зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У цій постанові зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Тим часом суд першої інстанції відмовляючи у стягненні з позивача витрат на правничу професійну допомогу на користь відповідача не врахував вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
В аспекті зазначеного суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судова колегія також враховує, що справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін. При цьому, ухвалою суду від 03.11.2022 провадження було зупинено. Після цього, ухвалою суду від 11.10.2023 провадження у справі поновлено і в цей же день прийнято судове рішення. Таким чином, відповідачу не було відомо з якої саме дати провадження буде поновлено, а тому він не мав можливості визначити дату вирішення спору по суті та відповідно дату завершення надання адвокатом професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, що слід вважати поважною причиною неподання суду Акту приймання-передачі наданих послуг.
Отже, за результатами розгляду цієї справи колегія суддів враховує, що адвокат відповідача свої зобов'язання перед відповідачем щодо надання професійної правової допомоги виконав належним чином. Обрана правова позиція представника відповідача спрацювала, та відповідач отримав позитивний для себе результат у вигляді відмови у позові позивачу. Водночас розмір правової професійної допомоги у розмірі 1500,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (наданих послуг), відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для позивача. Враховуючи вимоги п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у позові позивач зобов'язаний компенсувати цю суму відповідачу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 280 ГПК України передбачає, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, тому оскаржене рішення в частині покладення на відповідача витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення зави про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача.
Судові витрати
Стягнення судових витрат за результатами апеляційного перегляду рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу не здійснюється, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за перегляд рішення в цій частині судовий збір не справляється.
Керуючись Главою 1 Розділу Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/8360/22 в частині покладення на відповідача витрат на правничу допомогу скасувати.
Викласти в цій частині нове рішення, яким заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36023, м. Полтавська обл., Полтава, вул. Колективна, буд. 10; код ЄДРПОУ: 37686922) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ: 21647131) 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова