вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2024 р. Справа№ 910/10252/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, повний текст якого складено та підписано 20.09.2023
у справі № 910/10252/23 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 124 582,49 грн
Короткий зміст позовних вимог
28.06.2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" з вимогами про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 124 041,59 грн (з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.07.2023).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що стягнення з ПРАТ "УТСК" заборгованості за договором облігаторного непропорційного перестрахування на 2012 рік №001 від 17.07.2012 у розмірі 322 757,82 грн разом з стягненням пені у розмірі 24 860,59 грн, 3% річних у розмірі 4 475,66 грн було предметом спору у справі № 910/174/22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, первісний позов ПРАТ "СК "УНІВЕРСАЛЬНА" задоволено повністю, стягнуто з ПРАТ "УТСК" на користь ПРАТ "СК "УНІВЕРСАЛЬНА" заборгованість у розмірі 322 757,82 грн, пеню у розмірі 24 860, 59 грн, 3% річних у розмірі 4 475,66 грн, судовий збір у розмірі 5 281,41 грн, у задоволенні зустрічного позову ПРАТ "УТСК" відмовлено. На виконання постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/174/22 відповідачем у період з 24.03.2023 по 03.04.2023 було сплачено заборгованість, пеню та 3% річних на користь позивача.
Враховуючи, що розрахунок 3% річних у розмірі 4 475,66 грн у справі № 910/174/22 за прострочення виконання грошового зобов'язання був здійснений за період з 02.07.2021 по 30.12.2021, позивач зазначив про наявність у нього підстав на нарахування до стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції за період, що не охоплений позовними вимогами у справі № 910/174/22, по дату фактичного виконання відповідачем грошового зобов'язання (з 24.03.2023 по 03.04.2023).
Доводи та заперечення відповідача
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він визнав позовні вимоги позивача у розмірі 100 763,85 грн інфляційного збільшення, 13 317,08 грн 3% річних та надав відповідний контррозрахунок штрафних санкцій. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував про неотримання ним 09.06.2021 та 09.09.2021 повного пакету документів для проведення відповідних розрахунків у розмірі 275 636,75 грн та 47 121,07 грн відповідно. А тому відповідач вважає кінцевим строком для виплати перестрахового відшкодування позивачу 16.11.2021, після того як 25.10.2021 позивачем було повторно надіслано рахунки у розмірі 275 636,75 грн та 47 121,07 грн відповідно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі 910/10252/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна 12 006,01 грн 3% річних, 112 035,58 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.
В основу висновку про наявність правових підстав для задоволення позову покладено встановлені в межах розгляду справи № 910/174/22 преюдиційні обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань по сплаті суми перестрахового відшкодування за дебет-нотою №05/21/015/514/17-14 від 09.06.2021 та за дебет-нотою №05/21/029/844/17-14 від 09.09.2021 згідно договору облігаторного непропорційного перестрахування на 2012 рік.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/174/22, було виконано ПрАТ "УТСК" у повному обсязі лише 03.04.2023, місцевий господарський суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог, визнав обґрунтованими ці вимоги в заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, з врахуванням позиції та контррозрахунку Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Так апелянт зазначає, що:
- висновки суду про преюдиційність встановлених у справі № 910/174/22 обставин щодо строків порушення основного зобов'язання та дати початку перебігу строку для нарахування санкцій є помилковими, оскільки граничні строки для виплати перестрахового відшкодування, строки порушення зобов'язання не були предметом дослідження під час розгляду названої справи;
- апелянт наполягає на тому, що фактичним порушенням строку оплати є 17.11.2021;
- позивачем невірно проведено розрахунок позовних вимог, а саме не враховано часові періоди сплати відносно зменшення боргу. За наданим апелянтом контррозрахунком сума інфляційних становить 111 022,35 грн інфляційних втрат та 11 997,79 грн річні.
Доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- судовими рішеннями у справі № 910/174/22 встановлено преюдиційні обставини виникнення у відповідача заборгованості саме з 02.07.2021 та 01.10.2021, а тому не підлягають повторному доведенню в силу приписів статті 75 ГПК України;
- вказаними судовими рішеннями досліджувалось та встановлено граничні строки для виплати відшкодування попри протилежні твердження апелянта;
- проведений позивачем розрахунок позовних вимог є вірним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10252/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/10252/23. Копію ухвали надіслано до суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/10252/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 18.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.12.2023.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене рішення - змінити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між ПАТ «СК «Універсальна» (перестрахувальник), ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (перестраховик 1), ВАТ НАСК «Оранта» (перестраховик 2), ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (перестраховик 3), ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (перестраховик 4), ПАТ «УТСК» (перестраховик 5), ПАТ «ПРОСТО-страхування» (перестраховик 6), ПАТ «Страхова група «ТАС» (перестраховик 7) та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» (перестраховик 8) 17.07.2012 укладений договір облігаторного непропорційного перестрахування на 2012 рік №001 (далі - Договір).
Відповідно до статті 2 Договору за умови отримання перестрахової премії, перестраховик зобов'язаний здійснити перестрахове відшкодування перестрахувальнику по відношенню до будь-якого страхового випадку за полісами, що покриваються цим договором, у спосіб та в межах зобов'язань, вказаних у цьому договорі.
Статтею 3 Договору передбачено, що цей договір поширюються на збитки внаслідок страхових випадків, що настали протягом періоду, з 01.01.2012 по 31.12.2012 в країнах, до яких застосовуються процедурні правила системи «Зеленої карти», поза межами території України у відношенні до міжнародних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена карта», за яке перестрахувальники несуть відповідальність на умовах процедурних правил системи «Зеленої карти» для транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, але за виключенням фальшивих «Зелених карток».
За змістом частини першої статті 6 Договору кожен перестраховик зобов'язаний відшкодувати перестрахувальнику частину кінцевого нетто-збитку, що перевищує власне утримання перестрахувальника по кожному страховому випадку.
Згідно з частиною другою зазначеної статті частка зобов'язання кожного з перестраховиків у кожному кінцевому нетто збитку за одним страховим випадком розраховується пропорційно сумі нарахованої страхової премії за міжнародними договорами страхування «зелена картка» за попередній календарний рік до загальної суми нарахованих страхових премій за цим видом страхування усіх страховиків-учасників цього договору. Частка зобов'язань кожного із перестраховиків зазначена в додатку 4 до цього договору. Цей розмір частки може бути змінено за рішенням сторін цього договору, яке підтримали всі страховики-учасники цього договору.
Власне утримання перестрахувальника складається з 200 000,00 євро та суми, що відповідає частці зобов'язань його як перестраховика згідно з пунктом 2 цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 20 Договору, коли перестрахувальник самостійно здійснив виплату страхового відшкодування понад власне утримання, такий перестрахувальник протягом одного календарного дня надсилає перестраховикам відповідні рахунки з доданими до них розрахунком частки відповідного перестраховика у відшкодування, копією підтверджуючого документу про сплату та копією вимоги іноземного врегулювальника. Інші підтверджуючі документи мають бути на вимогу надіслані невідкладно. Проте, це не може затримувати здійснення перестрахового відшкодування перестраховиком. Вимоги перестраховикам виставляються в основній валюті за міжбанківським курсом, за яким перестрахувальник купував валюту для розрахунків з іноземним врегулювальником.
Перестраховики здійснюють сплату відповідних рахунків протягом 15 робочих днів. Перестраховик, який не здійснив оплату у встановлені строки, сплачує її разом з пенею, у розмірі, яка встановлена за несвоєчасне внесення страховиками платежів до Фонду страхових гарантій.
Судовими рішеннями у справі № 910/174/22 встановлено, що 29.03.2012 на території Польщі сталася дорожньо-транспортна пригода, за якою водій застрахованого ПрАТ «СК «Універсальна» автомобілю DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, в результаті чого громадянин Польщі отримав важкі тілесні ушкодження.
Протягом 2013-2014 років позивач за первісним позовом на виконання власних зобов'язань як страховика за полісом «Зелена карта» UA/0018538095 сплатив на користь призначеного кореспондента (TU «UNIQA» SA) 146 265,10 PLN, що еквівалентно 35 669,00 євро.
У січні 2019 року позивач за первісним позовом отримав повідомлення про поновлення справи згідно зі змінами в законодавстві Польщі та наступну вимогу у розмірі 239 970,00 PLN, що еквівалентно 55 954,00 євро, яка була повністю оплачена.
16.05.2019 TU «UNIQA» SA повідомлено ПрАТ «СК «Універсальна», що приблизна вартість майбутніх виплат становитиме 1 132 872,00 PLN, а отже на цю суму має бути сформований резерв.
Листом №514/17-022 ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» повідомило всіх перестраховиків за Договором, що загальний розмір збитку становить 354 632,00 євро. Всього ПрАТ «СК «Універсальна» було сплачено на користь TU «UNIQA» SA 332 281,01 євро за вказаним страховим випадком.
09.06.2021 ПАТ «СК «Універсальна» направило ПАТ «УТСК» дебет-ноту №05/21/015/514/17-14 про сплату перестрахувального відшкодування у розмірі 275 636,75 грн, що відповідає частці відповідальності перестраховика за Договором. 09.09.2021 ПрАТ «СК «Універсальна» направило ПрАТ «УТСК» дебет-ноту №05/21/029/844/17-14 про сплату перестрахувального відшкодування у розмірі 47 121,07 грн.
Суди у названій справі дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «УТСК» на користь ПрАТ «СК «Універсальна» заборгованості у розмірі 322 757,82 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суди також визнали за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 860,59 грн та 3% річних у розмірі 4 475,66 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 02.07.2021 по 30.12.2021.
Оскільки виконання зобов'язання по сплаті страхового відшкодування остаточно здійснено відповідачем у період з 24.03.2023 по 03.04.2023, ПрАТ «СК «Універсальна» пред'явлено позов у даній справі про стягнення з відповідача інфляційних та річних за весь час прострочення.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відносини у сфері страхування регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування».
Відповідно до частини першої статті 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 987 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Як вже зазначалось у цій постанові, згідно умов Договору ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ВАТ НАСК «Оранта», ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», ПАТ «УТСК», ПАТ «ПРОСТО-страхування», ПАТ «Страхова група «ТАС» та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» як перестраховики взяли на себе зобов'язання здійснити перестрахове відшкодування позивачу частину кінцевого збитку, який перевищує власне утримання останнього по страховим випадкам, що відбулися у період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/174/22, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023, встановлено, що 29.03.2012 настав страховий випадок, а саме на території Польщі сталася дорожньо-транспортна пригода, за якою водій застрахованого ПрАТ «СК «Універсальна» автомобілю DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, в результаті чого громадянин Польщі отримав важкі тілесні ушкодження.
На виконання власних зобов'язань як страховика за полісом «Зелена карта» UA/0018538095 ПрАТ «СК «Універсальна» протягом 2014-2021 років сплатив на користь кореспондента страхове відшкодування у розмірі 332 281,01 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №1041 від 10.01.2014, №1248 від 30.10.2014, №1849 від 31.05.2019, №1989 від 05.05.2021, №1993 від 02.06.2021 та №2021 від 07.09.2021.
09.06.2021 ПрАТ «СК «Універсальна» направило ПАТ «УТСК» дебет-ноту №05/21/015/514/17-14 про сплату перестрахувального відшкодування у розмірі 275 636,75 грн., що відповідає частці відповідальності перестраховика за Договором. 09.09.2021 ПАТ «СК «Універсальна» направило ПАТ «УТСК» дебет-ноту №05/21/029/844/17-14 про сплату перестрахувального відшкодування у розмірі 47 121,07 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати перестрахувального відшкодування, суди з урахуванням положень частини 1 статті 530 ЦК України та статті 20 Договору, встановили, що строк оплати за означеним дебет-нотами настав, а саме відповідач зобов'язаний був сплатити суму перестрахового відшкодування за дебет-нотою №05/21/015/514/17-14 від 09.06.2021 у строк до 01.07.2021, а за дебет-нотою №05/21/029/844/17-14 від 09.09.2021 - до 30.09.2021.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 вказала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/1090/18).
В контексті вищевикладених правових позицій суду касаційної інстанції колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що встановлені у справі № 910/174/22 обставини щодо настання строку з оплати відповідачем перестрахувального відшкодування (строк до 01.07.2021 та до 30.09.2021), які були підставою для задоволення відповідних позовних вимог в рамках зазначеної справи, є преюдиційними при вирішенні цього спору. Відтак ці обставини не мають ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити, оскільки зумовлювали б порушення принципу правової певності.
Твердження апелянта про те, що граничні строки для виплати перестрахового відшкодування, строки порушення зобов'язання не були предметом дослідження під час розгляду справи № 910/174/22 спростовуються змістом відповідних судових рішень, якими, серед іншого, було стягнуто з відповідача суми штрафних санкцій та річних. Необхідними передумовами для задоволення означених вимог є саме встановлення обставин про які зазначає апелянт.
Отже місцевий господарський суд цілком обґрунтовано відхилив безпідставні доводи відповідача, які є аналогічними із доводами апеляційної скарги, про те, що початком порушення строків сплати перестрахувального відшкодування є 17.11.2021 у зв'язку з отриманням ним повного пакету документів для проведення відповідних розрахунків від позивача лише 25.10.2021.
До того ж, в змісті зазначених аргументів колегія звертає увагу на те, що нетримання відповідачем повного пакету документів щодо обставин настання страхового випадку в силу узгоджених між сторонами в статті 20 Договору положень не є підставою для звільнення його від обов'язку виконати власні грошові зобов'язання у наведений вище строк, адже запит додаткових підтверджуючих документів не може затримувати здійснення перестрахового відшкодування перестраховиком.
Відтак доводи апеляційної скарги про невірне визначення позивачем початку перебігу строку прострочення виконання відповідачем зобов'язань не знайшло свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі 910/13071/19 констатовано, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця , а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором не припиняє правовідносин сторін цього правочину, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18; постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18.
Матеріалами справи підтверджується, що виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/174/22 відповідачем у період з 24.03.2023 по 03.04.2023 було сплачено заборгованість на користь позивача у загальному розмірі 322 757,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №13357 від 24.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13421 від 27.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13503 від 28.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13565 від 29.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13652 від 30.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13693 від 31.03.2023 на суму 50 000,00 грн; №13752 від 03.04.2023 на суму 22 757,82 грн. Тобто остаточне виконання відповідачем зобов'язання здійснено 03.04.2023.
ПрАТ "СК "УНІВЕРСАЛЬНА" (позивач) звернулось з даним позовом до суду про стягнення з ПрАТ "УТСК" (відповідач) 12 006,01 грн 3% річних за період з 31.12.2021 по 02.04.2023 та 112 035,58 грн збитків від інфляції за період 02.07.2021 по 02.04.2023.
При цьому, як підставно зауважено судом попередньої інстанції, заявлені у справі №910/174/22 позовні вимоги про стягнення річних не охоплюють період нарахування цих же позовних вимог у даній справі.
Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем річних, що проведений ним з урахуванням вірного визначення початку строку прострочення виконання зобов'язання та внесення відповідачем часткових оплат, колегія суддів визнає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення даної частини позовних вимог в заявленому розмірі, а саме в сумі 12 006,01 грн 3% річних. Натомість наданий апелянтом до скарги розрахунок річних є невірним з огляду на помилкове визначення періодів прострочення при часткових оплатах 24.03.2023 та 27.03.2023.
Поряд з цим, апеляційна інстанція не може погодитися з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, які були нараховані не на суму залишку заборгованості, що виникає після кожної наступної проведеної відповідачем часткової оплати, а на суму оплати. Наведене не узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.11.2020 у справі 910/13071/19, щодо математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
За таких обставин судова колегія, здійснивши власний розрахунок названої частини позовних вимог, погоджується з доводами апелянта та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 111 022,35 грн. Тож оскаржуване рішення у відповідній частині підлягає зміні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення підлягає зміні в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат. Апеляційна скарга задовольняється частково.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із зміною оскаржуваного рішення та частковим задоволенням апеляційної скарги судом апеляційної інстанції здійснюється перерозподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/10252/23 в частині задоволених вимог про стягнення інфляційних втрат та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна (Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; ідентифікаційний код 20113829) 111 022,35 (сто одинадцять тисяч двадцять дві грн 35 коп.) інфляційних втрат та 2 661,99 грн (дві тисячі шістсот шістдесят одна грн 99 коп.) судового збору.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10252/23, - залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна (Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код 22945712) 57,61 грн (п'ятдесят сім грн 61 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков