(додаткова)
«15» січня 2024 року
м. Харків
справа № 638/10944/23
провадження № 22-з/818/13/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року в складі судді Штих Т.В.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2023 року до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн, допущено негайне виконання рішення суду в межах одного місяця.
На вказане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року - змінено, виключено з другого абзацу резолютивної частини рішення наступне «…але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…», в іншій частині рішення суду - залишено без змін.
17 грудня 2023 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через представника подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 по суті вимог залишено без задоволення. Нею в ході перегляду справи понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, про що вона зазначала у відзиві на апеляційну скаргу та докази чого надає у п'ятиденний строк після ухвалення судового рішення. Вказала, що суд має врахувати фінансовий стан відповідача, який є власником двох об'єктів нерухомого майна та автомобіля. Спір виник внаслідок неправильних дій сторони, а саме умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків по утриманню сина, тому на нього мають бути повністю покладені судові витрати. Крім того, нею сплачено за поштові послуги з надсилання відповідачу відзиву на апеляційну скаргу.
Просила постановити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 9 000,00 грн та поштові витрати у сумі 46,20 грн.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заява ОСОБА_1 також підлягає розгляду у відповідному порядку.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу , а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представляла адвокат Бережнова Ю.Є. на підставі ордеру № 1157786 від 13 листопада 2023 року, довіреності від 14 листопада 2023 року, сформованої у системі «Електронний суд» (а. с. 75, 84), договору про надання правової допомоги (про захист) від 11 листопада 2023 року та додаткової угоди № 1 до цього договору.
Пунктами 1, 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги (про захист) № б/н від 11 листопада 2023 року передбачено, що вартість послуг (гонорар), що надаються виконавцем замовнику при захисті прав та інтересів замовника в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі № 638/10944/23 (провадження 22ц/818/2359/23) становить 9 000,00 грн.
Предмет даної угоди включає усі необхідні дії щодо захисту прав та інтересів замовника у суді апеляційної інстанції у справі, а саме: консультації, дослідження правової позиції, складання, направлення учасникам та подання до суду необхідних заяв, клопотань, процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи в суді, явка в судові засідання, отримання необхідних доказів тощо.
20 листопада 2023 року від представниці ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона, зокрема, вказала, що позивачка очікує понести витрати на правничу допомогу, які складають орієнтовно 9 000,00 грн, докази чого будуть надані в порядку частини 8 статті 141 ЦПК України (а. с. 68-74).
До відзиву надані докази направлення його копії відповідачу та вартості відправлення у розмірі 46,20 грн, а саме квитанція № 1064751 від 19 листопада 2023 року та накладна № 1064751 від 19 листопада 2023 року з описом вкладення до листа (а. с. 77, 78).
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково; виключено з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду «…але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…».
16 грудня 2023 року ОСОБА_1 та адвокатом Бережновою Ю.Є. підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги (про захист) № б/н від 11 листопада 2023 року, яким затверджено, що виконавець виконав, а замовник прийняв послуги з надання правової допомоги з захисту прав та інтересів замовника в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі № 638/10944/23. Загальна вартість послуг (гонорар) становить 9 000,00 грн. Оплата послуг здійснюється в готівковій або безготівковій формі не пізніше ніж 60 днів з дня винесення рішення судом апеляційної інстанції у справі.
17 грудня 2023 року, тобто в межах передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України строку, ОСОБА_1 через свого представника подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 343/1227/21.
Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представницею ОСОБА_1 дійсно подано відзив на апеляційну скаргу на рішення суду обсягом 6 сторінок. При цьому, позиція позивачки з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась. Предметом спору є стягнення аліментів. Справа не є складною за своєю категорією, колом обставин, що підлягають встановленню, та обсягом доказів.
Окрім відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представниця не подавали. Судові засідання у справі не проводились, її розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, обсяг наданої ОСОБА_1 правничої допомоги фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу.
Доводи заяви ОСОБА_1 щодо того, що суд при розподілі витрат на правничу допомогу має враховувати фінансовий стан сторін, не є підставою для стягнення з відповідача судових витрат у визначеному нею розмірі, оскільки в першу чергу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи, а не лише з фінансового стану сторін.
Посилання ОСОБА_1 на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не утримує сина, тому в силу вимог частини 9 статті 141 ЦПК України суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не можуть бути взяті до уваги, адже задоволення її позову щодо стягнення аліментів не є підставою для стягнення з відповідача судових витрат у вказаному нею розмірі повністю без врахування вищевказаних критеріїв.
Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 по суті вимог залишено без задоволення, з урахуванням обсягу та складності наданих ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, категорії справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Також з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати ОСОБА_1 на оплату поштового відправлення в розмірі, підтвердженому належними доказами, а саме в сумі 46,20 грн.
Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додаткових постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц, від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20.
Отже, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з ухваленням додаткового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування витрат на правничу допомогу 3 000,00 грн та у відшкодування витрат, понесених у зв'язку з оплатою поштового відправлення, 46,20 грн. В іншій частині заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та 46, 20 грн витрат, понесених у зв'язку з оплатою поштового відправлення.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повний текст додаткової постанови складено 15 січня 2024 року.