ЄУН: 336/6040/23
Провадження №: 2/336/271/2024
12 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С., представника позивача адвоката Максимчука С.П. (в режимі відеоконференцзв'язку), представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -
Представник позивачки адвокат Максимчук С..П., який діяв на підставі Ордеру про надання правничої (правової) допомоги б/н від 06.01.2023 серії АН №1046326, виданого на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 07.07.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4723 від 23.03.2016, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі по 9 000 (дев'ять тисяч) гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дітьми з щорічною індексацією суми аліментів відповідно до закону; 2) допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України; 3) стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено шлюб 02.10.2014 року, від якого мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку із початком військових дій позивачка разом із дітьми виїхала за кордон.
В цей час відповідач без її згоди почав відчужувати спільне майно подружжя, що стало підставою для її звернення до суду щодо розподілу спільного майна подружжя (справи: № 336/3949/22, 755/9159/22). Після чого, відповідач перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу позивачці, мотивуючи тим, що він витратить грошові кошти на оплату послуг адвоката у справі про поділ майна.
Водночас, позивачка зі свого боку докладає усіх зусиль для належного забезпечення дочки та сина. Купує одяг, взуття, канцтовари, продукти харчування, організовує відпочинок, сплачує за додаткові заняття та курси з розвитку, здійснює лікування (планові огляди).
Разом цим, відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти з огляду на наступне.
Відповідач, не є найманим працівником, пенсіонером, тощо, останній зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією, яка міститься у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з ЄДР. Відповідачем особисто (у справі № 336/3949/22 про поділ сумісного майна подружжя) була надана відповідь податкової інспекції про обсяг доходу фізичної особи-підприємця та податкові декларації платника єдиного податку.
Згідно відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області № 24307/6/08-01-50-09 від 07.09.2022 року загальна сума доходу за 2013-2021 рік відповідача склала 6 580 750 грн. Із них відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2019 рік - 880 750,00 грн., за 2020 рік - 990 000,00 грн., за 2021 рік - 920 000,00 грн. Таким чином, середній дохід відповідача від господарської діяльності складає 52 770,00 грн. на місяць. Отже, якщо допустити стягнення з відповідача аліментів у розмірі 9 000,00 грн. в місяць на кожну дитину, то загальна сума аліментів в розмірі (18 000,00 грн.) на двох дітей не буде перевищувати 34% від доходу відповідача.
Крім того, на праві спільної сумісної власності подружжя сторонам належать транспортні засоби, що підтверджується інформацією наданою Головним сервісним центром МВС України (копії листів № 31531АЗ-3183-2022 від 11.07.2022 р. та 31/548АЗ-3300-2022 від 12.07.2022 додаються). Відповідач є власником 1/2 частини 11 транспортних засобів разом із позивачкою, 10 з яких перебувають у володінні відповідача.
Загальна вартість 11 транспортних засобів відповідно до довідки про середню ринкову вартість транспортних засобів № 3/08-1 від 15.08.2022 року складає 8 242 861,00 грн. Тобто, відповідач володіє рухомим майном вартість якого складає 8 242 861,00/2 = 4 121 430,50 грн.
Отже, якщо допустити стягнення з відповідача аліментів у розмірі 9 000,00 грн. в місяць на кожну дитину (18 000,00 грн.) на двох дітей в місяць або 216 000,00 грн. на рік, або 1 296 000 грн. за 6 років, що складає 1 296 000,00/4 121 430,50 = 31,4% від вартості майна яке належить відповідачу. Тобто, останній має можливість сплачувати аліменти у розмірі 9 000,00 грн. на одну дитину кожного місяця 6 років поспіль, тобто майже до досягнення старшою дитиною повноліття.
Крім цього, 9 транспортних засобів відповідач надає в оренду, що підтверджується інформацією з сайту ОЛХ. Підтвердженням того, що об'ява про надання в оренду транспортних засобів стосується саме транспортних засобів, якими володіє відповідач є інформація надана РСЦ ГСЦ МВС в Київській області у листі № 31/10-3527 від 04.10.2022 року, який було надано до Дніпровського районного суду у м. Києві у справі № 755/9159/22, а саме зазначена у договорах купівлі-продажу транспортних засобі. Згідно договорів купівлі-продажу транспортних засобів номерні знаки транспортних засобів, що належать відповідачу ідентичні номерним знакам, що містяться на транспортних засобах в об'яві щодо їх оренди.
Згідно розміщеного відповідачем оголошення, орендна плата за один автомобіль за один тиждень складає 3 800 грн. Таким чином, оренда плата за 9 транспортних засобів складає 3 800*9=34 200 грн. за тиждень або 13 6800,00 грн. на місяць або 1 641 600,00 грн. на рік. Відтак, аліменти у розмірі 18 000,00 на місяць на двох дітей на рік складатимуть 216 000,00 грн./1 641 600,00 грн. *100%=13,16% від доходу з оренди транспортних засобів.
Згідно інформації, яка міститься в витягу з ЄДР та інформації, основними видами діяльності відповідача, як ФОП є: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний) 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах 95.23 Ремонт взуття та шкіряних виробів 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.
Таким чином, дохід від надання в оренду автомобілів є окремим доходом до основної діяльності відповідача як ФОП.
Отже, загальний дохід відповідача на рік складає більше 2 000 000 грн. Відтак, позивачка вважає, якщо сума аліментів на рік буде складати 216 000,00/2 000 000*100%= 10,8% від доходу, то це не буде для відповідача надмірним тягарем, враховуючи розмір його доходів.
Наведене підтверджується також інформацією, що міститься у банківських виписках позивача. Так, протягом березня-липня 2022 року, відповідач перераховував позивачці на утримання дітей в середньому 18 170,00 грн. на місяць, що свідчить про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 9 000,00 грн. на одну дитину на місяць.
З серпня 2022 року жодних грошових коштів на утримання дітей позивачка не отримувала. Відповідач без згоди позивачки відчужив спільне майно (транспортні засоби) у зв'язку з чим, позивачка звернулась з позовом про поділ спільного майна подружжя (справа № 336/3949/22).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2022 (справа № 336/3627/22) було застосовано забезпечення позову, а саме заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження, передачу права керування та розпорядження стосовно транспортних засобів. Однак, відповідач в порушення рішення суду з метою уникнення розподілу майна відчужив транспортні засоби своїй співмешканки ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу транспортних засобів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2022 року у справі №755/9159/22 договори купівлі-продажу транспортних засобів було визнано недійсними та скасовано реєстрації права власності за покупцем ОСОБА_8 . Постановою Київського апеляційного суду від 12.04.2023 року у справі №755/9159/22, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2022року залишено без змін. Таким чином, відповідач є власником 1/2 частини транспортних засобів, загальна вартість яких складає 8 242 861,00 грн.
Окрім того, зазначено, що відповідач є працездатною особою, має сталий та значний дохід від підприємницької діяльності, також отримує дохід від оренди рухомого майна, інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, не має та не є інвалідом чи пенсіонером, відтак, може надавати матеріальну допомогу у розмірі необхідному для достатнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей та сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі.
Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрите провадження у справі, яка була призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем відзив на позов подано не було.
25.09.2023 представником відповідача були подані письмові пояснення, відповідно до яких: 1) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утриманні дітей (далі нічого не зазначено); 2) Витрати пов'язані із розглядом справи покласти на позивача.
29.12.2023 від представника відповідача - адвоката Погосян М.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого адвокат просить поновити строк на подачу відзиву, оскільки відповідач не знав, що попередні адвокати не подавали відзив на позовну заяву. Окрім того, зазначено, що відповідач ОСОБА_3 визнає позовні вимоги частково, а саме стягнення аліментів у сумі 6 000,00 грн., тобто по 3 000, 00 грн. на кожну дитину. (а.с.198-203)
Позивачка в судове засідання не з'явилася. ЇЇ представник - адвокат Максимчук С.П. в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат Погосян М.А. в судовому засіданні просила врахувати позицію відповідача, а саме той факт, що відповідач визнає позов частково з підстав, викладених у письмових поясненнях. Окрім того зазначила, що витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки сума занадто завищена та не відповідає дійсності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 02.10.2014. (а.с.17)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені сторони по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . (а.с.18-19)
Наразі позивачка ОСОБА_2 разом з дітьми проживає за кордоном, що підтверджується документом про реєстрацію місцеперебування. (а.с.21-37)
Відповідно до постанови (справа №755/9159/22, провадження №22-ц/824/4348/2023) від 12.04.2023 Київським апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10.2022 (справа №755/9159/22) - залишено без змін, відповідно до якого дев'ять договорів купівлі-продажу транспортних засобів було визнано недійсними та скасовано реєстрації права власності за покупцем ОСОБА_8 .
Отже, відповідач ОСОБА_3 є власником 1/2 частини транспортних засобів (а.с.51, 53-70, 73-80)
Згідно довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області, Олександрівська державна податкова інспекція (Шевченківський район м.Запоріжжя) від 27.01.2023 та від 12.07.2023, за 2022 рік загальна сума доходу відповідача ОСОБА_3 за звітний (податковий) період становить 43 000,00 грн, за перше півріччя 2023-го року - 18 300,00 грн. (а.с.155-159)
Згідно довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області, загальна сума доходу відповідача ОСОБА_3 за період з 2013 по 2021 роки складає 6 580 750 грн. (а.с.43)
Згідно рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.12.2023, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в сумі 6 000 грн. щомісячно, починаючи з 6 січня 2023 року до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку. (а.с.204-208) Рішення не набрало законної сили.
Вище викладене сторонами по справі не оспорюється.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положення частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.59 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в статті 7 СК України.
Згідно із частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривні.
Відповідно до Закону України від 17.05.2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»: п. 2 статті 182 СК України було викладено у наступній редакції «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 Сімейного кодексу України).
Частина перша статті 182 Сімейного кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статей 76,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, позивачка ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кошти у розмірі 9 000 грн. на кожну дитину є необхідним розміром аліментів на їх утримання.
Суд наголошує, що аліментні виплати є грошовими коштами, що мають бути спрямовані виключно на забезпечення потреб дітей і таке забезпечення має відбуватись у рівних частках обома батьками, а не тільки за рахунок одного.
Батьки зобов'язані порівну утримувати дітей, а тому звертаючись із вимогою про стягнення аліментів у розмірі 18 000 гривень на двох дітей позивачка повинна була б надати докази того, що остання витрачає на утримання дітей 36 000 гривень на місяць, що зроблено не було.
Щодо посилання представника позивача на той факт, що відповідач здійснював регулярні перекази на утримання дітей на карту позивачки з березня по липень 2022 року, що начебто підтверджується банківською випискою (а.с.71), то суд критично ставить до вказаного посилання, оскільки вказане не підтверджено належними доказами, а саме, відповідно до вказаної виписки ціль платежу не зазначена, лише вказано, що на карту позивачки через Приват 24 здійснений переказ з карти ПриватБанк відповідача.
Суд також критично ставиться на посилання представника позивача щодо доходу відповідача за рік у сумі 2 000 000 грн., оскільки під час судового засідання належних доказів тому надано не було. Посилання представника позивача на той факт, що відповідач здає в оренду транспортні засоби, що підтверджується розміщеним оголошенням на сайті «ОЛХ» та на диску, який містить в матеріалах справи, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. Більш того, вказане спростовується довідкою про дохід відповідача ОСОБА_3 за 2022, відповідно до якої дохід у вигляді оренди транспортних засобів - відсутній.
Також, суд критично ставиться на посилання представника відповідача на той факт, що відповідач наразі перебуває у цивільному шлюбі та проживає з ОСОБА_8 , яка в свою чергу є вагітною та чекає на дитину, батьком якої є відповідач, оскільки надана копія довідки (а.с. 160) жодним чином не підтверджує батьківство відповідача.
Щодо клопотання представника відповідача щодо поновлення строку на подачу відзиву, оскільки попередні представники не подали до суду ані відзиву, ані пояснень, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 187 ЦПК України, в ухвалі про відкриття провадження, крім іншого, зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на позовну заяву.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (ч. 2 ст. 182 ЦПК України).
Як вбачається зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на "встановлені законом" та "встановлені судом" та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.
Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 127 ЦПК України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.
Суд зауважує, що процесуальний закон пов'язує право відповідача надання відзиву на позов з датою отримання ухвали про відкриття провадження, а не з датою ознайомлення представника з матеріалами справи.
З урахуванням наведених обставин слід дійти висновку, що сторона відповідача не скористалася своїм правом на подання відзиву у справі, протягом часу, встановленого законом - 15 днів з дня отримання позовної заяви з додатками. Доказів поважності причини пропуску строку суду надано не було.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
З матеріалів справи встановлено, що протягом всього часу розгляду вказаної цивільної справи, відповідач користувався послугами трьох адвокатів. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що стороною відповідача не було надано суду доказів поважності пропуску строку на подання відзиву на позов, суд, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, вважає, що у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов необхідно відмовити, а відзив відповідача - залишити без розгляду.
Повертаючись до розміру аліментів, яку необхідно стягнути з відповідача, суд виходить з наступного.
При визначенні розміру аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей, суд враховує надану представником позивача інформацію щодо доходу відповідача за 2013-2021 роки у сумі 6 580 750 грн., дохід відповідача за 2022 рік - сума доходу становить 43 000 грн., за перше півріччя 2023-го року - 18 300,00 грн., також той факт, що у володінні відповідача є декілька автомобілів та те, що відповідач частково визнав позовну заяву на суму 6 000 грн., тобто згоден сплачувати аліменти у розмірі по 3 000 грн. на кожну дитину.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства щодо зобов'язання батьків утримувати дітей до досягнення їх повноліття та приймати участь у їх вихованні, а також стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який є працездатним, інших утриманців не має, має у власності декілька автомобілів, будучі ФОП, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення щомісячно з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця і до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів зможе забезпечити дітей всім необхідним для її належного розвитку та зберегти той рівень життя, який дитина мала би при сумісному проживанні з обома батьками.
Суд зазначає, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв'язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров'я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, позивачкою заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн., на підтвердження яких надані наступні докази:
- сканкопію Договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022, відповідно до яких адвокатське об'єднання «Радтке-Прядко і партнери» в особі адвоката Максимчук С.П. представляє інтереси позивачки ОСОБА_2 ;
- сканкопію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 06.01.2023 серії АН №1046324 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4723 від 23.03.2016, відповідно до яких адвокат Максимчук С.П. представляє інтереси позивачки ОСОБА_2 у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя;
- сканкопію Додатка №1 до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022, відповідно до якого сторонами погоджено розмір гонорару (2.1. За підготовку позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку Клієнт сплачує 1500,00 грн. за одну сторінку документа; 2.2. За підготовку відповіді на відзив (якщо буде подано відзив) Клієнт сплачує 1500,00 грн. за одну сторінку документа; 2.3. За підготовку клопотань, заперечень, адвокатських запитів та інших необхідних документів для розгляду справи Клієнт сплачує 1000,00 грн. за одну сторінку підготовленого адвокатом документу. За ознайомлення в суді з матеріалами справи (в межах однієї години) Клієнт сплачує - 3500,00 грн. за один виїзд адвоката в суд з метою ознайомлення з матеріалами справи. За участь в одному судовому засіданні в суді (не залежно від того чи відбулося судове засідання чи ні, у тому числі у режимі відео конференції, клієнт сплачує 3500,00 грн. У випадку, якщо засідання триває більш, ніж одну годину, за кожну наступну годину 1500 грн. В усіх інших питаннях з розрахунку 1500,00 грн. за годину роботи адвоката.);
Розрахунок розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги, складений 18.12.2023, відповідно до якого за вартість послуг адвокатського об'єднання в особі адвоката Максимчука С.П. за складання позовної заяви (26.06.2023) становить 9 000,00 гривень, за участь у судових засіданнях (24.07.2023, 25.09.2023, 07.11.2023, 13.12.2023 та 12.01.2024) вартість послуг становить 17 500,00 гривень (3 500,00 грн. за кожне засідання);
Акт до договору про надання правничої допомоги №б/н від 07.07.2022, відповідно до якого сторони ( ОСОБА_2 та адвокатське об'єднання «Радтке-Прядко і Партнери») підтверджують факт надання послуг на загальну суму 26 500,00 гривень.
Копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2023 серії АР №1152729 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001167 від 29.08.2016, відповідно до яких адвокат Погосян М.А. надає ОСОБА_3 послуги у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя
Суд визнає надані стороною позивачки докази на підтвердження витрат на правничу допомогу належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Разом з тим, як вбачається з наданих стороною позивачки доказів адвокатським об'єднанням в особі адвоката Максимчука С.П. здійснено такі роботи та послуги: складено позовну заяву на суму 9 000,00 гривень, участь у судових засіданнях (24.07.2023, 25.09.2023, 07.11.2023, 13.12.2023 та 12.01.2024) вартість послуг становить 17 500,00 гривень, 3 500,00 грн. за кожне засідання.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).
Відповідачем та його представником - адвокатом Погосян М.А. клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Судом встановлено, що 07.07.2022 між позивачкою та адвокатським об'єднанням «Радтке-Прядко і Партнери» в особі адвоката Максимчук С.П. укладений Договір про надання правової допомоги б/н (далі - Договір). Професійна правнича допомога, обумовлена Договором, надається адвокатом на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 06.01.2023 серії АН №1046324 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4723 від 23.03.2016, відповідно до яких адвокат Максимчук С.П. представляє інтереси позивачки ОСОБА_2 у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя.
Відповідно до розрахунку розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги, складеного 18.12.2023, загальна вартість наданої позивачці професійної правничої допомоги склала 26 500,00 гривень, в тому числі: за складання позовної заяви (26.06.2023) становить 9 000,00 гривень, за участь у судових засіданнях (24.07.2023, 25.09.2023, 07.11.2023, 13.12.2023 та 12.01.2024) вартість послуг становить 17 500,00 гривень (3 500,00 грн. за кожне засідання).
Вказане також підтверджується Актом до договору про надання правничої допомоги №б/н від 07.07.2022, відповідно до якого сторони ( ОСОБА_2 та адвокатське об'єднання «Радтке-Прядко і Партнери») підтверджують факт надання послуг на загальну суму 26 500,00 гривень.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правової допомоги не визначено як розмір гонорару адвоката, так і вартість його послуг, вказаний позов було подано шляхом його направлення через поштове відправлення, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивачки на надання правової допомоги згідно вказаного переліку, зазначеного у Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022, відповідно до якого сторонами погоджено розмір гонорару (2.1. За підготовку позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку Клієнт сплачує 1500,00 грн. за одну сторінку документа; 2.2. За підготовку відповіді на відзив (якщо буде подано відзив) Клієнт сплачує 1500,00 грн. за одну сторінку документа; 2.3. За підготовку клопотань, заперечень, адвокатських запитів та інших необхідних документів для розгляду справи Клієнт сплачує 1000,00 грн. за одну сторінку підготовленого адвокатом документу. За ознайомлення в суді з матеріалами справи (в межах однієї години) Клієнт сплачує - 3500,00 грн. за один виїзд адвоката в суд з метою ознайомлення з матеріалами справи. За участь в одному судовому засіданні в суді (не залежно від того чи відбулося судове засідання чи ні, у тому числі у режимі відео конференції, клієнт сплачує 3500,00 грн. У випадку, якщо засідання триває більш, ніж одну годину, за кожну наступну годину 1500 грн. В усіх інших питаннях з розрахунку 1500,00 грн. за годину роботи адвоката.).
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що договором про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката не визначений, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивачки є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 9 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд розраховує судові витрати, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (50,00 %) та стягує з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, яку представник відповідача ОСОБА_10 просить стягнути з позивача у сумі 7 300,00 грн., суд зазначає наступне.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи вище викладене, той факт, що ані відповідачем, ані його представником - адвокатом Василевською К.М., не надано вище вказаних доказів щодо надання професійної правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката Василевської К.М. про стягнення судових витрат у вигляді правничої допомоги з позивачки.
Позивачка, як одержувач аліментів, від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнена (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 1 073,60 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі по стягненню аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-284, 288, 430 ЦПК України, ст.ст. 180 -182 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі по 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дітьми повноліття з щорічною індексацією суми аліментів відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот гривен) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за 1 місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 15.01.2024.
Реквізити учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова