Дата документу 15.01.2024
Справа № 334/328/24
Провадження № 1-кс/334/127/24
15 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні у залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя клопотання Слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспортного слідчого відділу Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старобогданівка, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, українця, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, який проходить військову службу на посаді заступника командира бойової машини - навідник-оператор 1-го механізованого відділення, 2-го механізованого взводу, 3-ої механізованої роти, 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
Клопотання погоджено прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий зазначав, що 10 січня 2024 року, приблизно о 19 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «АUDI А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 (реєстрація Литовської Республіки), здійснював рух по проїзній частині вул. Української зі сторони вул. Стефанова у напрямку вул. Гоголя у м. Запоріжжі.
В цей час, за межами проїзної частини вул. Української, по тротуару, що розташований справа по ходу руху автомобіля «АUDI А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зустрічному водію ОСОБА_6 напрямку, здійснювали рух пішоходи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час руху в районі буд.109 по вул. Українській в м. Запоріжжі, по вищевказаній вулиці, водій ОСОБА_6 , на заокругленні дороги вліво за напрямком його руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху право, внаслідок чого виїхав на правий по ходу свого руху тротуар, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та у подальшому здійснив передньою частиною кузову керованого ним транспортного засобу наїзд на дерево.
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
В результаті даної дорожньо-транспортної неповнолітній пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від який помер на місці події, а пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 232 від 11.01.2024 причиною смерті ОСОБА_8 настала від відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа.
Відповідно до довідки з КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 10.01.2023, пішохід ОСОБА_7 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді: «пошкодження капсульно-зв'язувального апарату лівого гомілковостопного суглобу».
10.01.2024, за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024082050000077.
15.01.2024 за даним фактом ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця ДТП від 10.01.2024, в ході проведення якого зафіксовано слідову інформацію на місці пригоди, а також погодні та дорожні умови, кінцеве положення автомобіля «AUDI А4», р.н. НОМЕР_2 (литовська реєстрація) його механічні пошкодження, які утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, положення та тілесні ушкодження трупа ОСОБА_8 ; протоколом допиту ОСОБА_7 від 11.01.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 11.01.2024; протоколом огляду відеозапису, на якому зафіксовано обставини ДТП, наданого свідком ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, р, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 : може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з чим, орган досудового слідства приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання про застосування саме такого запобіжного заходу, з підстав вказаних у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_6 просив не застосовувати до нього найсуворіший запобіжний захід. Суду пояснив, що він проходить службу на посаді заступника командира бойової машини - навідник-оператор, тому має проходити службу у своєму підрозділі бо фактично його ніким замінити. Обставини ДТП він не пам'ятає, але має бажання відшкодовувати шкоду потерпілим.
Захисник підозрюваного просив суд не застосовувати найсуворіший запобіжний захід, а обрати більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого та прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків щодо наявності підстав для задоволення заявленого клопотання з наступних підстав:
Так, в ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050000077 від 10.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
15.01.2024 за даним фактом ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно матеріалів клопотання, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочин), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 10.01.2024, в ході проведення якого зафіксовано слідову інформацію на місці пригоди, а також погодні та дорожні умови, кінцеве положення автомобіля «AUDI А4», р.н. НОМЕР_2 (литовська реєстрація) його механічні пошкодження, які утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, положення та тілесні ушкодження трупа ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.01.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 11.01.2024; протоколом огляду відеозапису, на якому зафіксовано обставини ДТП, наданого свідком ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 : може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - санкцією статті Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до шести років. У зв'язку з цим ОСОБА_6 , усвідомлюючи неможливість усунення наслідків, завданих кримінальним правопорушенням та невідворотність покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що підозрюваний є військовослужбовцем Збройних Сил України, і у разі наявного бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій, де є можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання свої обов'язків військової служби з метою уникнення настання кримінальної відповідальності та його ув'язнення на підставі вироку суду.
Ризик, передбачений п. З ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_6 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, при обранні запобіжного заходу необхідно взяти до уваги те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і невідворотність покарання, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_6 , на теперішній час, задіяний при виконанні бойових завдань на території Запорізької області. У зв'язку з викладеним він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, мотивуючи неможливість вчасного прибуття до органу досудового розслідування своїм знаходженням за межами Запорізької області, що, в умовах воєнного стану, буде складно швидко перевірити та встановити дійсне місце знаходження підозрюваного.
Окрім того, в ході судового розгляду з'ясовано, що ОСОБА_6 , відразу після ДТП, доставлений до лікарського закладу - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, де після обслідування йому виставлений діагноз: «Отруєння невідомою речовиною?, токсична енцефалопатія (етанол не виявлено). Носова кровотеча», тобто на даній стадії досудового розслідування виключити можливість наявності в організмі ОСОБА_6 , на момент ДТП, наркотичних речовин чи лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції неможливо. У свою чергу подальші судові експертизи нададуть змогу підтвердити чи спростувати у ОСОБА_6 його перебування, на момент ДТП, в стані сп'яніння.
Верховний Суд у своєму рішенні від 01 грудня 2021 року у справі № 672/1402/17, провадження № 51-3315км21 підкреслив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, відсутність висновку експерта щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння (відмова водія від проведення медичного огляду), не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп'яніння, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.
На наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також вказує те, що ОСОБА_6 на теперішній час являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, переховуючись від органів досудового розслідування може покинути місце служби, чим фактично вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-409 КК України.
Крім того, варто зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_6 задля нівелювання ризиків можливості переховуватися від суду і слідства, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим' у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 буде саме тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, загибель однієї особи та травмування 1 особи, надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу та громадянам в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_6 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов'язки покладені на нього КПК України при обрані особистого зобов'язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрюваного обов'язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, та те, що вказана його протиправна поведінка створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає що єдиним дієвим запобіжним заходом у даному випадку буде саме тримання під вартою.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та доведеність ризиків, передбачених ст..177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому при ухваленні рішення, слідчий суддя не брав до дані доводи уваги.
Наведені ОСОБА_6 та його захисником підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу не доведені суду.
Отже, суду не надано жодного переконливого доказу на спростування доводів сторони обвинувачення, а звідси клопотання слідчого про обрання підозрюваному, запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто з 15 січня 2024 року 16.30 (часу затримання) до 15 березня 2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1