справа № 936/1324/23
Провадження № 2-др/936/1/24
15.01.2024 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі судді Пелих О.О., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання,
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.12.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання - задоволено, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" за кредитним договором №839/12-2005 від 28.12.2005 року за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року інфляційні витрати і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 23 272,59 гривень 59 копійок та стягнуто із відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 гривень.
05.01.2024 року від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп» в особі директора О.С. Скребець, надійшла до суду заява (вих. № 1227/1/Б від 27.12.2023 р.) про поновлення строку для подання доказів та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12327,26 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 2 статті 270 ЦПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
У судове засідання сторони, які беруть участь у справі не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що в свою чергу не перешкоджає розгляду заяви у відповідності приписам ч. 4 ст.270 ЦПК України.
На підставі до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву та письмові матеріали, додані до неї, суд прийшов наступного висновку.
За змістом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або судом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому приписи чинного ЦПК України не пов'язують право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку; в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було зазначено (орієнтований) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), яку він очікує понести в звязку із розглядом справи. А також, зазначено, що докази понесених витрат будуть надані у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України. Зі змістом рішення суду позивач ознайомився у Електронному суді 26.12.2023 р. Так, 27.12.2023 р. згідно квитанції АТ«Укрпошти» від 27.12.2023 р. позивачем до суду надіслано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу із наданням доказів понесених витрат позивачем по даній справі, у відповідності ч.8 ст. 141 ЦПК України. Вказана заява надійшла поштовим відправленням до суду 05.01.2024 р.
Враховуючи наведені обставин суд вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк з поважної причини і його слід поновити.
Судом встановлено, що рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.12.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання - задоволено, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" за кредитним договором №839/12-2005 від 28.12.2005 року за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року інфляційні витрати і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 23 272,59 гривень 59 копійок та стягнуто із відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 гривень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Цивільно-процесуальним кодексом України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18 (провадження N 61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", надано: договір про надання правової допомоги від 03.07.2023 р. укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» та Тзов "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", додаток №1 до договору про надання правової допомоги №03/07 від 03.07.2023р. у якому сторони погодили, що гонорар за прийняття рішення на користь клієнта становить 10% від суми позову; акт про надання правничої допомоги до договору про надання правової допомоги № 03/07-23 від 03.07.2023 р. у якому визначено вартість послуги: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи (3год.) - 4500,00 гривень, складання позовної заяви - 4000,00 гривень, складання заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 1500,00 гривень, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта становить 10% від суми позову - 2 327,26 гривень, що становить загальну суму в розмірі 12 327,26 гривень.
Суд дослідив зміст акта про надання правничої допомоги до договору про надання правової допомоги, договору про надання правової допомоги, додатку №1 до договору та встановив, що зазначені документи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір гонорару, всі необхідні реквізити. Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу Адвокатським бюро «Юлії Чміль» послуг, суд приходить до висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 12327,26 гривень є достатніми і співмірними.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в частині розподілу судових витрат та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" 12 327,26 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 133, 137, 139, 141, 247, 263-265, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" строк на подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" 12 327 (дванадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 26 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Пелих О.О.