Справа № 345/4229/23
Провадження № 33/4808/60/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.
Суддя-доповідач Васильєв
10 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Камінського І.П.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Камінського І.П, який діє в інтересах в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , інваліда 1 групи, громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння за наступних обставин.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.08.2023 о 11.50 год. в м. Калуш по вул. Львівській водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння , а саме : зіниці очей не реагують на світло, зміна поведінки, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я Калуській ЦРЛ водій відмовився.
Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Камінський І.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував пояснення свідка допитаного в судовому засіданні та безпідставно притягнув апелянта до адміністративної відповідальності.
Покликається на те, що зі змісту судового рішення вбачається, що вина ОСОБА_1 доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 5887215 від 25.08.2023 року проте в матеріалах справи протокол за вказаним номером відсутній.
Вказує, що в порушенні норм закону, в протоколі про адміністративне правопорушення поліцейська ОСОБА_2 зазначає неправдиву інформацію про те, що зіниці очей ОСОБА_1 не реагують на світло. При цьому, на відеозаписах долучених до матеріалів справи, відсутні дані , які свідчать про те, що поліцейські проводили тест реакції зіниць очей на світло, а ОСОБА_1 та свідок у справі ОСОБА_3 заперечують даний факт.
Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано назву, серію та номер приладу відеофіксації.
При перегляді відеозаписів не вбачається наявність підстав для проходженням ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння. Аналіз відеозапису дає підстави вважати, що у громадянина ОСОБА_1 , спостерігається загальна злагодженість координації рухів рук, голови, мовлення розбірливе, чітке, логічне, послідовне мислення, об'єктивне сприйняття реальності, подій та обставин. Дані твердження підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_3 , який був допитаний в судовому засіданні та зазначив, що не бачив в ОСОБА_1 ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Стверджує, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення не є підтверджуючим доказом скоєння правопорушення та складений всупереч вимог ст.ст.251, 256 КУпАП.
Сторона захисту звертає увагу, що працівником поліції не вказано в протоколі чи в інших наявних документах назву, серію та номер приладу відеофіксації, а також номери відеофайлів, які додані до протоколу. Окрім того, відеозапис в судовому засіданні не досліджувався, а тому ОСОБА_1 був позбавлений можливості прокоментувати події записані на відео.
Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до дослідження доказів по справі, об'єктивно їх не оцінив, а тому його висновок про винуватість апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення є необ'єктивним, тобто таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Камінський І.П. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Так, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника та оскаржити судові рішення.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, Калуський міськрайонний суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При з'ясуванні обставин справи та перевірці доводів захисника адвоката Камінського І.П.., суд прийшов до правильного висновку про те, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Камінський І.П. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об'єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння або неможливості проведення такого огляду на стан сп'яніння поліцейським, такий огляд повинен бути поведений у медичному закладі відповідним лікарем.
Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції , яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а належним чином виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що дії водія транспортного засобу ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Посилання на безпідставність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння та відсутність часу для проходження такого огляду не можуть бути визнані обставинами, які дозволяли ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Посилання на погане самопочуття носить суперечливий характер, враховуючи , що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом та відмовився їхати до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння в якому йому могло бути надано відповідну медичну допомогу.
Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від адміністративної відповідальності у відповідності до вимог ст.17 КУпАП, оскільки не діяв в умовах крайньої необхідності, не перебував у стані необхідної оборони та не був у стані неосудності.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про те, що дії працівників поліції не відповідали вимогам ст.266 КУпА, оскільки вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та відеозаписом з відео реєстраторів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Вказане правопорушення може бути вчинено водієм транспортного засобу як до проведення такого огляду, так і під час його проведення. Апеляційний суд вважає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№588721 від 25.08.2024 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 25 серпня 2023 року о 11 год. 50 хв., в м. Калуш, по вул. Львівській , керував автомобілем Audi А4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло,зміна поведінки,підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я Калуський ЦРЛ водій відмовився.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою інспектор СРПП Калуського РВП старший лейтенант поліції Сагайдак Л.О. вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та уповноваженою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Калуському міськрайонному суді, про що свідчить власноручний підпис правопорушника.
Зазначено, що до протоколу додаються матеріали справи, відеофіксація, акт огляду, направлення.
Тимчасово вилучені документи п/в ВХК 179829 ТСЦ 4649.
Виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТЗ № 221401.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомленням зі змістом обвинувачення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення послався на протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 5887215 від 25.08.2023 року. якого не існує у матеріалах справи, оскільки у даному випадку судом було допущено очевидну помилку, яка носить суто технічний характер та може бути виплавлена судом першої інстанції самостійно у встановленому законом порядку.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується в тому, що керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
До протоколу про адміністративне правопорушення було додано Акт огляду на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 , відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння в ЦРЛ м.Калуш. (а.с. 2)
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), згідно якого водій ОСОБА_1 , 25.08.2023 року о 12 год. 14 хв. направлявся до КНП «Калуська ЦРЛ».
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Під час судового розгляду суду першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі і не доставлявся до медичного закладу для проведення огляду.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Зі змісту відеозапису вбачається, що працівниками поліції було 25.08.2023 року об 11 год.50 хв. було зупинено ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Audi А4 д.н.з. НОМЕР_1 . На запитання водія, яка причина зупинки, працівники поліції зазначили,що його у зв'язку із запровадженням воєнного стану для поверхневого огляду автомобіля. Після чого попросили відкрити багажник вказаного автомобіля та перевірили салон. Під час перевірки документів було встановлено, що даний автомобіль не має полюсу страхування, а тому стосовно ОСОБА_1 працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення згідно ст.126 КУпАП. В ході спілкування з ОСОБА_1 , у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння, оскільки він вбачав, що поведінка водія не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло. У зв'язку з наявним ознаками сп'яніння ОСОБА_1 , було запропоновано проїхати в найближчий медзаклад до Калуської ЦРЛ для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Проте останній відмовився, мотивуючи свою відмову тим, що він не перебуває у стані наркотичного сп'яніння, йому треба їхати до Івано-Франківська і він не має часу на проходження огляду, погано себе почуває. Після відмови водія проходити огляд у Калуській ЦРЛ , працівники поліції запропонували водію проїхати до відповідного медзакладу м.Івано-Франківська. Однак, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється проїхати в медзаклад для огляду , оскільки не перебуває у стані сп'яніння. Вказував, що йому не можна робити уколи, так як він має розрідження крові. На що працівник поліції пояснив, що огляд на стан наркотичного сп'яніння не передбачає взяття аналізу крові. Проте ОСОБА_1 в черговий раз відмовився від оглядуна стан спьяніння. Відеозаписом зафіксовано, як працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ознайомлення зі змістом висунутого обвинувачення .
Водію ОСОБА_1 , працівником поліції були роз'яснені його права та обов'язки, що підтверджується долученим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та власноручним підписом правопорушника в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських , які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 для огляду транспортного засобу та виявив в нього наявність ознак наркотичного сп'яніння, запропонували водію пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що останній відмовився.
Відеозаписи містять відомості про роз'яснені ОСОБА_1 , його прав та обов'язків, а також правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що 25.08.2023р. вони при зустрічі з ОСОБА_1 він не побачив ніяких ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Після спілкування, поїхали кожен на своєму автомобілі де в м. Калуші працівники поліції зупинили ОСОБА_1 . Він також зупинився та підійшовши до працівника поліції з'ясувалося, що в ОСОБА_1 відсутній страховий поліс, за що було винесено постанову. Потім ОСОБА_1 було запропоновано їхати в медичний заклад м. Калуша на освідування на стан наркотичного сп'яніння, від якого він відмовився, оскільки не мав часу їхати на освідування.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав правильну правову оцінку поясненням свідка ОСОБА_3 , оскільки вони не суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам вчиненого правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, відмовився від проходження такого огляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ч1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, санкція даної статті передбачає також відповідальність водія за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду першої інстанції, відповідає матеріалам справи, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та його відмова від проходження огляду на визначення стану сп'яніння в медичному закладі відповідно до встановленого порядку, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені судом.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Перевіряючи доводи про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Так, санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 в повному обсязі були дотримані вимоги закону, оскільки застосоване щодо нього стягнення повністю відповідає санкції статті вчиненого правопорушення і фактично є єдиним та безальтернативним видом стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу правопорушника.
Зокрема. апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, яка призначена йому пожиттєво з 17.02.2020 року та вважає, що вищевказана обставина є такою, що пом'якшує відповідальність за вчинене правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Камінського І.П, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв