Справа № 344/21523/23
Провадження № 22-ц/4808/156/24
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
09 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мальцевої Є.Є.,
суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,
секретар Петрів Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоришиної Оксани Ігорівни, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності їй на праві приватної власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав, передбачених ч.ч. 1,2 ст.315 ЦПК України, оскільки для таких вимог встановлено інший, передбачений законом порядок, це питання повинно вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури; а у випадку наявності спору про право - у позовному провадженні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовує тим, що нею було обрано правильний спосіб судового захисту щодо підтвердження юридичного факту, а саме наявності неоспорюваного права власності на її власне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Представник заінтересованої особи - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоришин О.І., належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, до судового засідання не з'явилася.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено інший порядок визнання, оформлення права власності на нерухоме майно, такий факт не може бути встановлений в суді в порядку окремого провадження, а у випадку наявності спору про право такий факт повинен вирішуватися в позовному провадженні.
Перевіривши справу, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вищенаведені висновки суду першої інстанції є передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з існуванням потреби вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, запису в актах цивільного стану тощо);
-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документу жилий будинок належав йому на праві власності.
Абзацом першим пункту 53 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).
У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа, необхідно звертатись саме до державного реєстратора.
В разі відсутності можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів через нотаріуса, ЦНАП, БТІ чи інших осіб, то питання може вирішитись в судовому порядку.
Факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Зі змісту ст.392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Рішення суду про встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що заявник має оригінали правовстановлюючих документів на будинок, але їй було відмовлено державним реєстратором у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про її нерухомість у зв'язку із тим, що інформація про реєстрацію права власності на вказаний будинок в КПП «Міське бюро технічної інвентарізації Мріупольська нерухомість» відсутня (а.с.13).
Заявник звернулася до суду, оскільки має намір в подальшому реалізувати своє право як володільця пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна звернутися до держаних уповноважених органів за компенсацією на підставі Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки з заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона позбавлена можливості отримати підтвердження права власності БТІ міста Маріуполя, тому що останнє знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутня можливості звернення до обласного БТІ м.Донецьк в зв'язку з початком проведення антитерористичної операції, згідно з Указом Президента України № 875/2014 від 14.11.2014р., правовстановлюючі документи вона має не в повному обсязі, і не має іншої можливості підтвердити право власності на нерухоме майно у зв'язку із відсутністю підтвердження державної реєстрації права власності. Заявник не вказувала в заяві про її порушене право, яке необхідно було б захистити в позовному провадженні.
Разом з тим, якщо буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена передчасно і з порушенням норм процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2023року у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 352, 353, 379, 381, 382,390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у відкритті провадження від 17 листопада 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складений 15 січня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.Є.Мальцева
Судді: В.М. Барков
В.М. Луганська