Провадження № 11-сс/803/152/24 Справа № 191/1570/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 січня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №12021041390000197 від 16.06.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ (м.Дніпрі), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 263-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6 ,
ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 23 січня 2024 року.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих тяжких злочинів, санкція яких передбачає довготривале позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування. Також судом визнано доведеними ризики незаконного впливу на свідків та інших співучасників злочину, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, у зв'язку з чим з метою примушування до надання тих чи інших показань може здійснити спроби незаконного впливу. Слідчий суддя також враховано дані про особу підозрюваного, який раніше судимий за злочин у сфері незаконного поводження зі зброєю, що свідчить, що останній на шлях виправляння не став, належних висновків для себе не зробив, крім того здійснював спроби ухилення від органів досудового розслідування, був оголошений у міжнародний розшук.
Отже, враховуючи наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а також оцінюючи у сукупності обставини визначені ст. 178 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає про недоведеність заявлених ризиків, оскільки прокурором до клопотання не долучено відповідних доказів на підтвердження ризиків та останній обмежується лише виключно їх перерахуванням. Зазначає про недоведеність ризиків переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний з грудня 2020 року по теперішній час нових злочинів не вчинив, дотримується належної процесуальної поведінки. Доводи сторони обвинувачення щодо здійснення спроб переховування є необґрунтованими, оскільки останній не був обізнаний щодо проведення стосовно нього досудового розслідування , крім того не отримував ніяких повісток чи повідомлень про виклик. Зауважує, що сама по собі тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_7 винуватим не може слугувати єдиною підставою для довготривалого його утримання під вартою. Вказує проте, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо причетності ОСОБА_7 до переробки пістолетів на вогнепальну зброю, а також і дані про те, що він був обізнаний про незаконну діяльність інших фігурантів, оскільки слідством лише встановлено, що ОСОБА_7 купував пістолети на замовлення покупців, які перебувають у законному обігу.
Вважає, що судом не враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, утримує матір похилого віку, яка є інвалідом третьої групи, що на думку захисника, нівелює заявлені ризики та слугує підставою для застосування альтернативного запобіжного заходу, відповідно до практики ЕСПЛ.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, передбачені ст. 177, 178, 183 КПК та умови, за яких таке продовження можливе, зокрема неможливість закінчити досудове розслідування в межах строку дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисників, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 263-1 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
У зв'язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не визначено ані поняття «обґрунтована підозра», ані єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. У рішеннях ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
З наданих матеріалів слідує, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що підтверджується:протоколами оглядів предметів від 27.03.2020 та 30.03.2020, 05.05.2020, 03.06.2020, 09.06.2020, 20.11.2020; протоколами за результатами проведення негласної розшукової дії контроль за вчиненням злочину у виді оперативної закупки від 31.03.2020; висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї №2-247 від 23.04.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї №19/104-7/1/660 від 18.06.2020; протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.07.2020; показаннями підозрюваного ОСОБА_11 ; протоколами за результатами контролю за вчиненням злочину у виді оперативної закупки від 16.11.2020, 16.11.2020 та 04.12.2020, які у своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих злочинів.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність до інкримінованих йому злочинів.
При цьому, відповідно до ст. 198 КПК, апеляційний суд зауважує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вказаних злочинів спростовуються дослідженими матеріалами та стосуються їх оцінки з точки зору належності, допустимості та достатності, що є виключною компетенцією суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження.
Стосовно доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Також є правильними висновок слідчого судді щодо наявності щодо ОСОБА_7 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінальних правопорушень, яке за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочинами, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Враховуючи те, що підозрюваний в рамках вказаного кримінального провадження перебував у розшуку та переховувався від органу слідства та суду за кордоном, що на думку колегії свідчить про високу ймовірність, що ОСОБА_7 з метою уникнення від покарання може вдатися до відповідних дій.
Апеляційним судом встановлено, що 09 грудня 2020 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру в порядку вимог ч. 1 ст. 278 та ст. 135, 136 КПК, після чого, підозрюваного ОСОБА_7 , 11.12.2020 оголошено у розшук, а 15.12.2020 - у міжнародний розшук.
Згідно наданих матеріалів видно, що лише 15 грудня 2023 року уповноваженими співробітниками поліції ГУНП в Дніпропетровській області забезпечено та проведено процедуру видачі (екстрадиції) ОСОБА_7 з Республіки Польща в Україну та в порядку вимог ч. 4 ст. 208 КПК останнього затримано.
Доводи сторони захисту щодо недоведеності ризику переховування та необізнаності підозрюваного щодо здійснення стосовно нього досудового розслідування є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу огляду речей від 20 листопада 2020 року, яким оглянуто персональний комп'ютер, на якому виявлено особисті повідомлення направлені ОСОБА_7 , так останній 09 жовтня 2020 року у листі о 10 годині 50 хвилин зазначив: "Доброго камрад, плохие новости, ко мне с обыском приходила полиция, был предупрежден заранее, пришлось уехать за границу, деньги я вам верну надо только забрать, 13 500 правильно? Если все уляжется то вышлю аппарат когда вернусь, с моей стороны кидка не будет не волнуйтесь все отдам, такая ситуацыия, прошу вас отнестись с вниманием" (а. с. 43). Так, згідно вказаного протоколу у листуванні 05 листопада 2020, зазначено: "сейчас ехать боюсь чтобы не посадили" (а. с.45).
Суд апеляційної інстанції аналізуючи зміст вищезазначеного листування, проходить до висновку про те, що особі підозрюваному було достеменно відомо про початок досудового розслідування стосовно нього, у зв'язку з чим він вимушений був перетнути державний кордон та переховуватись за кордоном, що підтверджується даними, що містяться в матеріалах, а саме відомостями про осіб що перетнули державний кордон, а саме ОСОБА_7 у пункті перетину "Шегині", 17.07.2020 перетнув державний кордон, після чого повернувся 29.08.2020 та в той же день виїхав до Республіки Польща, після чого до моменту фактичного затримання, а саме 15 грудня 2023 року на території України не повертався (а.с.137). Така процесуальна поведінка ОСОБА_7 "поза розумним сумнівом" свідчить про те, що останнім були здійснені спроби переховування.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, враховуючи характер інкримінованих злочинів, які вчинено за попередньою змовою групою осіб, беручи до уваги, що ОСОБА_7 згідно пред'явленої підозри, виконував роль організатора та керував діями інших співучасників злочину, перебуваючи на свободі з метою схилення останніх до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.
При цьому, зазначений ризик об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, за вказаних обставин підозрюваний може перетнути умовну лінію розмежування з метою переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, а тому вказаний ризик також є доведеним, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на завершальній стадії, а тому ОСОБА_7 потенційно може впливати на вже встановлених свідків у справі, з метою схилити їх до зміни показів на його користь під час судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, об'єктивно існують та для їх запобігання необхідно застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування судом більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить захисник в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Твердження захисника щодо міцних соціальних зв'язків підозрюваного, наявності місця проживання та реєстрації, а також утриманців, суд апеляційної інстанції бере до уваги, однак останні не можуть бути самодостатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді і відмови в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі обставини жодним чином не спростовують встановлених ризиків та не слугували стримуючим фактором у здійсненні ОСОБА_7 протиправної діяльності.
Доводи захисника про те, що підозрюваний є єдиним утриманцем матері похилого віку, яка є інвалідом третьої групи, колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_7 з 29.08.2020 та до моменту фактичного затримання - 15.12.2023 на територію України добровільно не повертався, тобто фактично/безпосередньо догляд за матір'ю не здійснював.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є особою раніше судимою за вчинення злочину у сфері незаконного поводження зі зброєю, та у даному кримінальному провадженні підозрюється за вчинення аналогічного злочину, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та схильність до порушення закону.
Доводи сторони захисту щодо незадовільного стану здоров'я спростовуються наданими матеріалами, а саме згідно виписки медичної картки приймального відділення пацієнта ОСОБА_7 виписано у доброму загальному стані, з нормальним функціюванням серцево-судинної та дихальної системи, без симптомів нездужання (а. с. 235-237). Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стороною захисту не надано відповідних даних та медичних висновків і такі не містяться в матеріалах справи про те, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах державної установи виконання покарань.
Відповідно до п. 2 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя обґрунтовано врахував, що кримінальне провадження перебуває на стадії завершення, оскільки органу досудового розслідування необхідно отримати висновки експертних досліджень, виконати вимоги ст. 290 КПК, з огляду на що доводи сторони обвинувачення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою, є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав для постановлення такого рішення, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді та вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими. У подальшому доцільність тримання цього підозрюваного під вартою може бути предметом перегляду, втім та на даному етапі кримінального провадження вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №12021041390000197 від 16.06.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 263-1 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4