Справа № 727/12425/23
Провадження № 2/727/2111/23
27 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
секретаря судових засідань - Вакарчук Т.Р.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів за договором позики, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.11.2018 року між ним та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 50000,00 грн., у формі розписки, яка засвідчена особистими підписами відповідачів.
Вказує, що відповідно до умов договору, відповідачі зобов'язались повернути позивачу позичену суму грошових коштів до 17.11.2020 року.
Стверджує, що починаючи з дня отримання позики і по теперішній час відповідачі зобов'язання за договором не виконали, грошові кошти в будь-якій сумі не повер-нули.
На основі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідачів, та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
Рух по справі та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.11.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.
Відзиву на позовну заяву від жодного з позивачів до суду не надходило.
07 грудня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності; позовні відмови підтримано в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення, у разі неявки відповідачів у судове засідання, не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, про що в справі є належні докази.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає до задоволення, суд зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що згідно розписки від 17 листопада 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір позики грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн., які згідно до умов договору, відповідачі зобов'язались повернути позивачу 17.11.2020 року (а.с.7).
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Договір позики є реальним договором згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики позивач надав суду оригінал розписки відповідачів від 17 листопаду 2018 року.
Верховний суд у своїй постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12 вказав, що наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
Суд, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного суду, прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача свідчить про існування невиконаного зобов'язання відповідачами по договору позики.
Разом з цим, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідачі повністю чи частково виконали свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернули повністю або частково кошти саме за цим договором позики, а тому відповідачі зобов'язані повернути позивачу борг в сумі 50 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити всю суму боргу.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку».
Враховуючи вищевикладене, на підставі фактичних обставин встановлених судом, керуючись чинним законодавством, суд вважає, що оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті перед ОСОБА_1 зобов'язання, встановлені договором позики, що підтверджується розпискою від 17.11.2018 року, добровільно не виконано, грошові кошти не повернуто позивачу, а тому з урахуванням наведених вимог закону, слід солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн., документально підтверджений квитанцією (а.с.4)
На підставі та керуючись ст.ст.15, 526, 530, 545, 610-611, 625, 627, 1046-1047, 1049, ст.ст.12, 77, 81, 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -
Заочне рішення по справі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) кошти, отриманні на підставі договору позики, від 17.11.2018 року, в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 05.01.2024 року.
Суддя Слободян Г.М.