Справа № 727/11228/23
Провадження № 2/727/1891/23
15 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючої судді - Слободян Г.М.
за участю секретаря судових засідань - Костенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем з 2005 року по 2015 рік та за цей період спільного подружнього проживання однією сім'єю народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що дитина проживає із нею та знаходиться на її матеріальному утриманні; відповідач самоусунувся від допомоги на утримання доньки, а тому, вона самостійно, не в змозі забезпечити належний рівень життя, необхідних для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини. Тому, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь для утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківство якого визнано відповідачем, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з дня звернення в суд.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.10.2023 року відкрито провадження в даній справі, до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в засідання.
Сторони (позивач, відповідач), відповідно, у встановленому законом порядку, були належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи.
Представником позивача ОСОБА_4 до суду скеровано письмове клопотання про судовий розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя (позивача); позовні вимоги підтримано в повному обсязі та надано згоду на ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не надано. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про час, дату та місце розгляду справи; заяв і клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Виходячи з вимог п.5 ч.2 ст.223, ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд вважає, що судовий розгляд справи за відсутності сторін та відповідно представників сторін, зокрема, згідно ст. 223 ч.3 п.1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
З'ясовані фактичні обставини справи, досліджені докази та застосовані норми права.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Судом, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала з відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в шлюбі зареєстрованому 18.09.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1609, що підтверджується свідоцтвом про шлюб cepi НОМЕР_3 (а.с.11).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28.05.2015 року вищевказаний шлюб розірвано (а.с.12).
Під час шлюбу в подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.13).
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з донькою, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_4 (а.с. 13) та витягу з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи за № 395615 від 25.07.2022 року, який виданий ДНАП Чернівецької міської ради (а.с. 15).
Право дитини на утримання від своїх батьків має самостійний характер і не залежить від існування формально закріпленого зв'язку між останніми. Обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Не зважаючи на це, позивачка самостійно опікується та матеріально утримує доньку: купує продукти харчування, одяг, шкільне приладдя, оплачує всі витрати на оздоровлення, навчання та лікування, дає кишенькові гроші на обіди та дозвілля, оплачує супутні потреби.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Враховуючи, що відповідач жодним чином не вживає заходів щодо належного піклування про доньку, її здоров'я, духовний розвиток та навчання, участі в її утриманні не бере, позивачка змушена звернутись до суду для стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4)інші обставини, що мають істотне значення.
Що стосується стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів (п.2 ч.1 ст. 182 СК України), то ОСОБА_2 є працездатною, фізично здоровою особою, має високий рівень доходу, а тому здатний забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і своєї доньки. Доказів, що відповідач не змозі сплачувати аліменти на утримання дитини, матеріали справи не містять. Відсутні дані і відносно того, що відповідач ОСОБА_2 має на утриманні інших дітей, в останнього наявні грошові зобов'язання перед третіми особами.
З огляду на ріст інфляційних процесів в Україні та, як наслідок, підвищення цін і продукти харчування, оздоровлення, лікування, шкільне приладдя, одяг і взуття та на інші предмети матеріального світу, потреба дитини в яких є базовою та розмір заробітні плати позивачки, остання позбавлена можливості самостійно забезпечувати всі потреби доньки на рівні достатньому для її фізичного, інтелектуального, морального та культурного, духовного та соціального розвитку, а тому змушена звернутись до суду до стягнення з відповідача аліментів на утримання їх доньки.
Враховуючи вищезазначене та те, що відповідач є працездатною фізичною здоровою особою, має високий рівень доходу, а тому здатний забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і своєї доньки, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття доньки, починаючи з дня звернення в суд та судові витрати покласти на нього ж.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. 1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Нормами ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. При визначенні величини аліментного платежу суд, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів у частці 1/4 заробітку (доходу) відповідача, щомісячно на дитину є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Частиною 2 ст.184 СК України, визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, обов'язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме положеннями ст.184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 180-184, 191 СК України, суд,-
Заочне рішення. Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 19.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття .
Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.12.2023 року.
Суддя Слободян Г.М.