Справа №443/2133/23
Провадження №2/443/101/24
іменем України
(заочне)
15 січня 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 (відповідач), у якому просить розірвати зареєстрований між ними шлюб, неповнолітнього сина ОСОБА_3 просить залишити проживати з нею.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки, у зв'язку з чим в сім'ї часто відбувалися сварки, які поступово призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми. Сумісне життя і збереження шлюбу стало неможливим. Подружні відносини між ними припинилися з лютого 2022 року, спільне господарство не ведуть, спору про спільне майно немає.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак у поданій позовній заяві просить справу розглядати за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не подав.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Позивачкою подано заяву про долучення до матеріалів справи свідоцтва про шлюб (а.с.17).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.11-12).
Ухвалою судового засідання від 15.01.2024 судом постановлено проводити заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.43).
Позиція суду.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 13.09.2019 у Калуському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №31. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ». Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб від 13.09.2019 серії НОМЕР_1 (а.с.4, 18).
Відповідно до свідоцтва про народження від 26.03.2020 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі (а.с.6).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем та наявністю у сторін малолітньої дитини, що унеможливлює розірвання шлюбу безпосередньо в органі державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Так, приписами частин 3 та 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, суд застосував норми статей 24, 104 та 110 СК України, які визначають добровільність шлюбу, підстави припинення шлюбу та право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10 постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак не підтримують шлюбних стосунків. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, що вбачається з висловленої нею у заявах позиції.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Суд зауважує, що примушування до збереження шлюбу є неприпустимим та порушуватиме права дружини, чоловіка на свободу і особисту недоторканність.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивачки, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Також, суд зазначає, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками обов'язком суду є роз'яснення сторонам порядку вирішення питання про визначення місця проживання дитини (правовий висновок Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18).
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо того, з ким із батьків має проживати дитина, тому суд доходить переконання про наявність підстав для залишення проживання дитини з позивачкою (матір'ю).
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що ухвалене у цій справі рішення є заочним, а відтак може бути переглянуто судом за його заявою, поданою у визначений процесуальним законом строк (протягом тридцяти днів з дня його проголошення).
На підставі статей 24, 56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13.09.2019 у Калуському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №31.
Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 15 січня 2024 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів