Справа № 309/6155/23
Провадження № 2/309/1214/23
15 січня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Піцура Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Хуст, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Король Надія Іванівна, про визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Король Н.І., про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову посилається на те, що її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті батька разом з ним проживали: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 . Спадкове майно складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який померлий збудував за свого життя. Мати після смерті батька спадщину не оформляла, і вони з братом вирішили, що спадщину повинна прийняти саме позивач. Однак нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів. У зв'язку з чим змушена звернутися до суду для захисту свого права.
Посилаючись на викладене просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явилася, від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, подавши заяву у якій визнає позов, та просить розглянути справу без його участі.
У судове засідання приватний нотаріус Король Н.І. не з'явилася, подавши заяву у якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без її участі.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд констатує наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).
З копії будинкової книги вбачається на момент його смерті разом з ним проживали дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 (а.с.15, 16).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 10.05.1997 року укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 внаслідок чого прізвище позивача змінилося на ОСОБА_8 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.17).
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , побудовано у 1954 році, і на такий будинок виготовлено технічний паспорт (а.с.21-23).
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Отже виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.
Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;
- по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Таким чином, оскільки спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Згідно з ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993 року, колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».
Згідно роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Оскільки право власності на житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору, членами якого на момент припинення існування колгоспних дворів були ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 , відтак відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, саме вони мали набути право власності на будинок як члени колгоспного двору в рівних частках. При цьому з моменту прийняття ЗУ «Про власність», відповідний колгоспний двір припинив своє існування.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про правона спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов'язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.
Відтак відсутність реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_3 , а також відсутність у його спадкоємців, правовстановлюючих документів на спадкове майно (не оформлення ними спадщини) не є перешкодою для реалізації позивачем права на оформлення спадщини після смерті останніх.
Оскільки позивач як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину за померлим ОСОБА_3 внаслідок вступу у фактичне управління майном, спадкоємець ОСОБА_4 померла, а спадкоємець ОСОБА_2 визнав позов повністю, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачами, що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, є підставою для його задоволення.
Судові витрати слід покласти на позивача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання АДРЕСА_1 , народження,РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Судові витрат покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 15.01.2024 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.