Провадження № 2/522/808/24
Справа № 522/22370/23
10 січня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Волошина А.С.,
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Валеріївна, про усунення особи від права на спадкування,
Заявник в особі представника ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду міста з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_2 та його представникам, будь-яким третім особам, у тому числі будь-яким державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які дії в тому числі будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаної квартири, також просить накласти заборону ОСОБА_2 користуватися, знаходитися у вищевказаній квартирі, вселяти інших осіб, здійснювати заміну замків, обладнувати охоронними пристроями та іншим чином користуватися, володіти квартирою.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 проник до квартири, яка належала позивачці та її матері ОСОБА_4 з метою вселення та проживання, а фактично крадіжки майна, яка належить ОСОБА_1 та її дітям. ОСОБА_2 підставою мешкання в квартирі вважає поданням ним заяви про прийняття спадщини. Предметом позову є усунення від спадкування відповідача, який покинув матір в безпорадному стані, вчиняв злочин проти сім'ї та прибув тільки до нотаріуса з метою спадкування.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав вимоги заяви та просив забезпечити позов.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.
Суддя, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії та забороною вчиняти певні дії.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 15.02.2007 є власниками 577/3000 квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідачем по справі є ОСОБА_2 .
Таким чином, майно, забезпечення якого просить позивач не належать відповідачу.
Тому, накладення арешту на майно яке не належить відповідачу не допускається.
Предметом позову є усунення ОСОБА_2 від спадкування за законом після матері ОСОБА_4 .
Як вказує позивачка, ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, відкритої до майна ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Суд вбачає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження майна, пов'язаного зі спадкуванням, щодо якого розглядається справа про усунення відповідача від спадкування, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника в частині вимог про накладення заборону відповідачу та іншим особам здійснювати реєстраційна дії щодо спірної квартири.
При цьому суд вважає, що таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Заходи забезпечення шляхом встановлення заборони відповідачу користуватися, знаходитися в квартирі, вселяти інших осіб, змінювати замки та ін. не можуть бути застосовані, адже доказів на підтвердження здійснення таких дій позивачем представлено не було.
Із урахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача за зустрічним позовом зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та його представникам та будь-яким третім особам, зокрема державним реєстраторам та нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, пов'язані з отриманням у спадщину частки нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
В іншій частині - відмовити.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 15 січня 2024 року.
Суддя В.Я. Бондар